Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПІЗНЯ СТРІЧА З ЄВГЕНОМ БАНДУРЕНКОМ



Ні, молодість безслідно не розтане,
Хоч менше слави мали, ніж хули…
Із Пушкінської вулиці платани
Мене до тебе знову повели.

Спішу. І ти мені все ближче, ближче.
Мить не вловить, як вивірку руду…
Як за життя, і тут, на кладовищі,
І нині ти не в першому ряду.

Не в першому… Та все ж для мене став ти –
Немов кохання першого мотив.
Ти юну душу, спраглу світла й правди,
У Пушкінському домі приютив.

Ночами і тепер “Мечі і струни”,
Що гартувала полум’ям війна,
Відроджують в мені далекі луни,
А в лунах тих “Південна сторона”.

Ти вчив мене любити Україну,
І романтично-давню, і нову.
І вир мене суєтний не поглинув,
Бо нею я і дихаю, й живу.

Стрічай. Прийшли хлоп’ята півстолітні.
Ось стоїмо… Гордон і Стриженюк –
З твоєї поетичної робітні.
Ні, не забули ми твоїх наук…

Минають дні, погідні і похмурі,
І далі стугонить життєйська нить,
І не змовкають струни на бандурі,
Тій, що в твоєму імені бринить.



ПІЗНЯ СТРІЧА З ЄВГЕНОМ БАНДУРЕНКОМ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР