Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПІЗНЯ ОСІНЬ

Пізня осінь блудом блудить
Між кущами в’ялих рож,
Квітів вже вона не збудить,
Сіє сльози сірих рос.

У лахміття грішне тіло,
Як жебрачка, зодягла,
Розпустила косу білу,
Де поступить, в’ється мла…

Розпустила три морози
І студено-срібну біль
Та й холодні сіє сльози…
Сад порошить заметіль.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)

ПІЗНЯ ОСІНЬ - ТВЕРДОХЛІБ СИДІР