ОБРЯД ЛІТА

Related posts:

1. ПЕРЕСПІВ З НАРОДНОЇ Гей, у лузі та й не перше літо Виляга некошена трава. Гей, у полі та й не перше жито, Та […]...
2. ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан. […]...
3. ДОРОГА – СЕРЕД ЛІТА – У ПОЇЗДЦІ Через літо – та до неньки я: Чорне горенько ж не спить. Павутинкою тоненькою Мамин біль в мені бринить. Перетнуто […]...
4. “Вже літа відлітували…” Вже літа відлітували. Літо. Спокою ж нема. Гирю, що в одній тримали, Не утримать обома… Перемнеться, перетреться, Розхлюпнеться до основ. […]...
5. “Ми виросли всі із купальської пісні…” Ми виросли всі із купальської пісні, З невбитих колядок росли, як трава; Нам, браття, прозріння даровано пізнє, Щоб душі свої […]...
6. ДО ЛІТА Споруднику пахощів, служителю квітки, на лицях у тебе вогніють нагідки, видмухуєш звуки лункі в соломинку, вимочуєш в річці надуту хмаринку. […]...
7. “Навік запам’ятаю дні…” Навік запам’ятаю дні, Сиротні, зболені, жахні, Коли на пні вмирало жито. Тоді моє дитинство вбито. Червоні птахи – віхті стріли, […]...
8. НОВОРІЧНИЙ РОЗДУМ Жадаю правди. Мучуся ночами, ловлю ранові зорі голубі. Себе у світі змерзлому вивчаю і скреслий світ шукаю у собі. Докопуюсь […]...
9. КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ. БАЙКA У степу, в траві пахучій, Коник, вдатний молодець, І веселий, і співучий, І проворний стрибунець, Чи в пшениченьку, чи в […]...
10. О ВРЕМЕНАХ ЛІТНІХ І О ЗИМНІХ Бог-господь сотворив нам времена і літа, котрії будуть трвати до кончини світа. І часи теж всякії од нього створенні, но […]...
11. “Виповнюється літо. Колоски…” Виповнюється літо. Колоски Тужавіють, схиляються доспіло, І вже зелене жито пожовтіло, І жовті плями впали на садки. У півників пробились […]...
12. СОНЯХ НА БАЛКОНІ На балконі посадили сонях. Кожен ранок миле хлопченя В сорочині і в зелених шортах, З голубою лійкою в руках Поливало […]...
13. Марку Вовчку На пам’ять 24 генваря 1859 Недавно я поза Уралом Блукав і господа благав, Щоб наша правда не пропала, Щоб наше […]...
14. РОЗКОЛОЛИСЯ ЛІТА Провістило журавлиний перелет. Розтулило спраглі дзьобики бруньок… Одягну я по-козирному кашкет І візьму самій весні під козирок. Та й піду […]...
15. “Предовгим поглядом, що за літа сягає…” Діду Кузьмі Предовгим поглядом, що за літа сягає, вже бачиш рай і хмар летючих зграї. Слова відходять, звуки відлітають, чіткішає […]...
16. ПОВЕРНЕННЯ ШЕВЧЕНКА Заслання, самота, солдатчина. Нічого. Нічого – Оренбург. Нічого – Косарал. Не скаржився. Мовчать. Не плакав ні від чого. Нічого, якось […]...
17. САМОТНІЙ СОНЯШНИК Ріс біля хати соняшник самотній, Посіяли його тут люди для прикраси, З ностальгії за рідними полями, Щоб хату нa чужині […]...
18. СЛОВО Змивають хвилі часу назавжди Епох минулих нетривкі сліди. Та на віки лишається у слові Усе, що гідне шани і любові. […]...
19. “Ми літні вже (сіножаті густі…” Ми літні вже (сіножаті густі Медово пахнуть вистояним літом), Вже не зелені, ще не золоті… Ще цим деревам буйно шелестіли. […]...
20. ЛЕСИН СОНЯШНИК Коли час і віддаль чарівне Твоє світло не виносить з виру, – Соняшник виглядує мене Із балкона нашої квартири. Соняшник, […]...
21. ЗІРОЧКА Ой заблищала зірочка на небі Та й простяглася стрілкою по небу, Та й покотилась вона на долину, Та упала вона […]...
22. МОТИВ СТАФФА – 1 В зміні змін минає час неспішно, Смертні всі, кому судилось жити. Тож могилам на планеті тісно, Скільки їх – несила […]...
23. “Косивши дядько на узліссі жито…” Косивши дядько на узліссі жито, Об жовтий череп косу зазубив… Кого й за віщо тут було убито, Хто і для […]...
24. ЛІТО День гасить зорі, – Уже світанок. Почне сопілка – Шовсь! Перепілка. Серед туману Лани – мов море. Літо наспіло: Побудь […]...
25. ВОСЕНИ-ЛІТО Була мого віку в маї ти моя зозуля. Де взялась шуря-буря, холодом подула! Нас погнала-розігнала, я один зостався. Пройшло літо, […]...
26. “…І враз на чужині постане” …І враз на чужині постане, мов спалах, в пам’яті моїй: Вітчизна – соняшник весняний цвіте на грані польовій. Вночі і […]...
27. П’ЯТА СИМФОНІЯ БЕТХОВЕНА І прояснялося тоді, За хмарою світився місяць, 1 розганяли ліхтарі Пітьму в завулки передмістя. І просиналися весна В передчутті тепла […]...
28. “Достигло жито, споловіло жито…” Достигло жито, споловіло жито, Вогнем червоним палахкочуть маки. А там, де в полі козаченька вбито, Стоїть береза, сива, наче мати....
29. ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ Де тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою. Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, […]...
30. Три літа І день не день, і йде не йде, А літа стрілою Пролітають, забирають Все добре з собою. Окрадають добрі думи, […]...
31. “Зійди на пагорб літньої пори” Зійди на пагорб літньої пори, Вдивляйся – наслухай це диво-літо: Щось шепотять зелені явори, І колоситься в полі жито, Сміється […]...
32. ЕХ, ЛІТА, ЛІТА – Мав я, брате, жінку – ідеал краси. Талія тоненька, наче у оси. А тепер змінилась, а тепер – не […]...
33. СПОГАД ПРО ЛІТО В СУРЖІ Вкопали молодої бараболі, Вкришили кропу у зелений борщ… І зустрічались радо при застоллі Із юним громом ряснолистий дощ. Бджола сиділа […]...
34. Осінь Ще бережуть тепло стрункі тополі, Налиті сонцем у липневі дні, А вже сердито на високих хвилях Качок гойдає темноводий став. […]...
35. “Літа вже не мчать…” Літа вже не мчать, як лошата прудкі в табуні, Повільно бредуть, як верблюди в піску марокканськім… Все легше когось підловити […]...
36. ПІДУТЬ ЛІТА Підуть літа, і плуг терпіння Все глибше в серці ме орати, І я щороку му кидати В пустий загін нове […]...
37. “Теплого літа чарівність…” Теплого літа чарівність, Сад за вікном спочиває, В шибу – стукає північ, Скрип – хтось вікно відчиняє. На смуглій руці […]...
38. Пиши на адресу літа Пиши мені на зелену адресу літа. Послані поцілунки твої стануть найкращими новинами. Вранці знову про мою нову книжку писали в […]...
39. “Чекала з армії два літа…” Чекала з армії два літа, Прийшов – не глянув, обминув. Притихла, знічена й розбита, Але недовгим смуток був. Утерла сльози:”Ет! […]...
40. “Посеред літа в травах голубих…” Посеред літа в травах голубих Зустрів я дерево, що думало про осінь. Стояв під ним хлопчина льонокосий І годував з […]...