Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Чекала з армії два літа…”

Чекала з армії два літа,
Прийшов – не глянув, обминув.
Притихла, знічена й розбита,
Але недовгим смуток був.

Утерла сльози:”Ет! Забуду!
Чи мало в світі парубків?”
І вийшла заміж, аби люди
Не розпускали язиків.

І він, здається, не журився:
Повеселився, погуляв –
Та й сам за місяць оженився,
Сусідську дівчину узяв.

Живуть. Працюють. Мають діти.
Хати – навпроти. Двір у двір.
І стих поволі поговір,
Бо, врешті, що тут говорити?

Пройшло, минуло, та й нехай!
Подаленіло, відболіло…
А що на серці – не питай,
Кому яке до того діло!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


“Чекала з армії два літа…” - ЛУКІВ МИКОЛА