Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Літа вже не мчать…”

Літа вже не мчать,
як лошата прудкі в табуні,
Повільно бредуть, як верблюди в піску
марокканськім…
Все легше когось підловити на щирій
брехні,
Все важче купитись на срібну блешню
провокацій.

І вже починаєш не час цінувати,
а мить,
Холодний аналіз чуття затискає
в лещата…
Все легше чийсь відступ од юних замрій
зрозуміть,
Все важче і важче той відступ прощати.

На перше захоплення око не вельми
зважа –
Досвідчене око навчилось вивчати
й мовчати…
Все ближче з імли підкрадається вічна
межа,
Все далі назад відпливає
безхмарний початок.

Не ті уже чари несе проліскова пора,
Не той уже хміль від коси, і краси,
і косинки…
Все рідше від першого погляду серце вмира,
Все більше у ньому примруженої оцінки.

Певніше обходиш ковбані й каміння мулькі.
Обачніші рухи, скупіші і жести, і жарти…
Все нижча відсоток, рокований на помилки.
І так неймовірно зроста
їхня вартість!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)

“Літа вже не мчать…” - ОЛІЙНИК БОРИС