РОЗРАДА
Все, що снігопад насипав за ніч,
На шляху прим’яв знов рух коліс,
Величаво в сніжному мовчанні
Височіє край дороги ліс.
Шевролета зупиню свого я,
Вийду на обочину на мить
Глянути, як сніг злітає з хвої,
Слухать, як зимовий ліс мовчить.
Нерухомим він застиг малюнком,
А мені здалося, що ось-ось
Вийде з нього Дід-Мороз із клунком,
Чи то пак – тут кажуть – Санта Клос.
Дід чи Санта – ну яка ж різниця?
Чи ж у назві празникова суть?
Дітлахам, либонь, ночами сниться
Час, коли на свято принесуть
Подарунки щедрі й багатющі
Й наперед замовлені усі
З полюса північного чи з пущі
Загадково-дивні дідусі…
Я і вас, угодниче чи діду,
Підвезу охоче будь-куди,
Бо тепер куди не йду, не їду –
Хмари скрізь турботи чи біди.
А в казковім вашим товаристві
Може б, і від серця відлягло,
І дитинства спогади барвисті
Огорнули б старість у тепло.
Related posts:
- РОЗРАДА Ти не дивися на мене очима, повними рос; Твої пальці торкають моєї душі, як арфи, Ти колишеш її глибокими хвилями […]...
- ІНІЙ У дерев сьогодні срібне свято: Сонце, синь, січнева сивина. Цілий сад прийшов колядувати До вікна. А вікно вмуроване у іній, […]...
- Цятка моєї крові Мати нашу Вкраїну – нічого не мати. Мати нашу Вкраїну – це хліб без води… Знов стоїть наді мною заплпкана […]...
- Тому, хто запізнився Пробитись до полюса Ціною життя Крізь стужу, мороз, крізь ніч, Крізь Еребус і Террор І, зібравши останні сили, Переконатися, Що […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. МАТЕРИНСЬКА ПІСНЯ З ЧОЛОВІЧОЇ ДУШІ Не дітись, не дітись мені від вогню! О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню! Куди не піду я, мов кінь […]...
- ДИДАКТИЧНИЙ ЕТЮД II Все-таки непросто зрубати високу і горду смереку. То тільки так здається, бо легко її обняти. То вже й тобі так […]...
- “Я вірую в чуда. Вірую…” Я вірую в чуда. Вірую, Що виприснула вода В Мамартині зо скелі, Що снігом Діва Пречиста покрила Горб Санта Марія […]...
- ПРО ДАВНІЙ ПРЕДМЕТ Загадка Цей іменник означа предмет для зрізання злаків і трави. Прочитаєш ззаду наперед – будь-що тисни ним чи сік дави. […]...
- ВОГНИКИ Мене далекі ваблять вогники В нічнім просторі степовім, І виникають мрійні здогади В палкім уявленні моїм. Мигають вогники загадкою. Хто […]...
- “Куди ведеш нас, Господи? Куди?” Куди ведеш нас, Господи? Куди? Рятуй, спаси від злих, немилосердних! Дай поховати рідних, молодих У землю, від морозу тверду. Дай […]...
- БРАТОВІ ДМИТРОВІ, ЯКОГО ЗНАЮ З РОЗПОВІДЕЙ Брате, холодом бузковим змальовано шибки, і щебечуть загадково красномовні ластівки. Нині пустка спить у хаті, розметавшись на всю шир, засвітивши […]...
- ХМАРИ Куди ви і звідки, хмари, І що вас в дорогу кличе? Немає для вас притулку, Спочинку для вас немає. Пливете, […]...
- ХЛЕБ Положил в котомку сыр, печенье, Положил для роскоши миндаль. Хлеб не взял. – Ведь зто же мученье Волочиться с ним […]...
- БІЛІ КАШТАНИ Білі каштани, світлі вогні, Де б не бував я – любі мені. Київські ночі, зустрічі в саду – В серці, […]...
- ОТ КОЛИСЬ БУЛИ ДІВЧАТА! Дорікає дід онуці: – Дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: […]...
- “Дні мої, мої дивні діти…” Дні мої, мої дивні діти, Віддав нас вольній волі. Ви, мов вино, мов вітер, Мов вагони в дикучім полі. Он: […]...
- “ГАЙВОРОННЯ ЧОРНОЮ ЛУЗКОЮ…” Гайвороння чорною лузкою Сиплеться на позелень ясну. Вирушу я стежкою вузькою Навпрошки в прозорість весняну. Помандрую наче той сновида Зеленполем, […]...
- “Romani Populi Salus…” Romani Populi Salus! Тебе я шукала Під зірчастою стелею, Тихо ступаючи по нерівній мозаїці Між полинялі фрески Santa Maria in […]...
- “Чому я жінка й не можу…” Чому я жінка й не можу Викладати в каштановій Падові Білу магію? Близько було б до каплиці Джотто, До чудес […]...
- “О, це осіннє журавлине “кру!”…” О, це осіннє журавлине “кру!” – Листя вмира і на брук осипається. Все повертається на правічний круг. Все повертається… все […]...
- ПІХОТИНЕЦЬ Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним. А тіло, струнке […]...
- МИТЦІ Гуцул-чабан, гуцул-бутар віддавна Був і митцем великим водночас, – Тому кептар чи писана крисаня І до сьогодні так чарують нас. […]...
- ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І […]...
- “Поезія згубила камертон…” Поезія згубила камертон. Хтось диригує ліктями й коліном. Задеренчав і тон, і обертон, і перша скрипка пахне нафталіном. Поезія згубила […]...
- ПІСНЯ ПРО КИЇВ (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В […]...
- ВИБІР Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився, а чи судився літнім, як бджолі? Я лугом брів і щедро заросився, на […]...
- “Ще просонню сповиті…” Із палицею пілігрима У нові села й городи Простує тінь неутомима Григорія Сковороди. М. Рильський Ще просонню сповиті Дніпрові береги… […]...
- ДЗВІН ВЕСНИ Упав, та так невміло, що усі почули і від подиву уклякли й повеселіли, що таки упав, немов цього й чекали […]...
- ГОМІН ГІР Шпиль вінчають хмар отари, Мов з вулканів темний дим, Зорі сяють, через хмари Блиском блимають блідим. По узбіччях стогнуть дуби, […]...
- “Кину жаль і смуток лишу…” Кину жаль і смуток лише, Власне лихо заколишу І братам співати стану Про любов, красу весняну. Дам їм світло серед […]...
- В СТЕПУ По хвилі зеленій пливе-виглибає ковчег для спасіння, і коршак у пошуках суші заточує лет, розмотана нитка сотається в небо від […]...
- ПРО НЕПЕРСПЕКТИВУ Вже, кажуть кооперативне Село моє – неперспективне… Хилилась до землі пшениця, Диміло молоко в дійницях, В садах плоди звисали дивні […]...
- МУДРІСТЬ О не стреми свій лет, обмеж себе собою і визнач наперед любов свою журбою. Бо над усім завжди горує день […]...
- “Приxодили. Стрічали шану й страх…” Приxодили. Стрічали шану й страх, Здолавши багна, пущі і вертепи. Приносили в приплющених очах Своє блакитно-зеленаве небо. Ми не зазнали […]...
- МОЇ РОВЕСНИКИ Моїх ровесників так мало. Де вони? Куди поїхали? Куди пішли на прощу? Мовчи. Розвіялись, як листя восени, Сховалися в траву […]...
- “Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері…” Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері, а зайду зовсім не туди, куди йшов. І тоді з’явиться біль, і я […]...
- ПІЗНЯ ГОДИНА Об вікно кажан крильми вдаряє, все принишкло, стихло, охололо. Безвість манить нездійсненним раєм, наче ртуть, спливає в жили холод. Ходиш, […]...
- “Морози вдарили тріскучі…” Морози вдарили тріскучі, Спинились ріки у плавбі. Повиті в ніжний іній, пущі Стоять сріблясто-голубі. Вночі гудуть, вітри гримучі, Дроти ридають […]...
- “Я радо йду у твій полон…” Я радо йду у твій полон, в зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь стікає сонця мед на мене. […]...
- Жінка сумна жінка яка не чекає нікого сумна жінка яка лежить горілиць на березі річки яка думає про воду річчину що […]...