Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



МИТЦІ

Гуцул-чабан, гуцул-бутар віддавна
Був і митцем великим водночас, –
Тому кептар чи писана крисаня
І до сьогодні так чарують нас.

У найскрутнішу пору не похмура,
Серця хвилює, побут прикраша
Його нестримна і палка натура,
Його пісенна й мрійлива душа.

Тарілі дивні з дерева міцного,
Яке дарують букові ліси,
Несли між люди добру вість про нього,
Були зразком різьбярства і краси.

Широкий черес в різнобарвну цятку,
Сардак, чи свитка, навіть постоли,
Не кажучи про знамениту бартку, –
То справді дивні вироби були.

Їх не цурались дуки гонорові,
Їх носом чули спритні гендлярі,
Бо попит був на витвори чудові
В шляхетськім замку й цісарськім дворі.

А сам творець, попавши в вовчу зграю,
На хитрий торг не мавши талану,
В колибі жив, ошуканий до краю,
Радий кулешу бачити пісну.

І як же тут сьогодні не радіти
Тому простому фактові, коли
У світ мистецтва йдуть гуцульські діти, –
І не вмирають бартки й постоли.


МИТЦІ - КАРПЕНКО МИКОЛА

МИТЦІ - КАРПЕНКО МИКОЛА