“Я радо йду у твій полон…”

Related posts:

1. СТЕП Ходе Степ. Замислений Степ. А на ньому синій, синій жупан. За туманом – туман і татарські загони… Розсипається Степ синім […]...
2. “У маленьких очах відбивається світ…” У маленьких очах відбивається світ, – Гамірливий, гучний і великий – Буйна радість зелених віт, Білі хмари і срібні ріки. […]...
3. “Де єсть твій дім, твій тихий дім?..” “Де єсть твій дім, твій тихий дім? Скажи, мій любий брате…” – “Ударив нагло ясний грім, Спалив мій дім, звалив […]...
4. ПОЛОН Ловлю себе на думці: у селі копають у садах і хати білять, і в місті, де тепера я живу, трава […]...
5. ВИШНЕВИЙ ПОЛОН Аж до очей хустини, як хмарини, пухкі й легкі біліють просто неба і бджоли цяточками золотими (квітки, та й годі!). […]...
6. “Може бути, що мене не буде…” Може бути, що мене не буде, Перебутній час я перебув, Але будуть світанкові губи Цілувати землю молоду. І моєю літньою […]...
7. “Я спокійно б лежав під вагою століть…” Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став, Але ж бісова дівка на кручі […]...
8. “Мороз ударив – листя обпалив…” Мороз ударив – листя обпалив. На травах іній заіскрився біло. Згадаю ту, яку колись любив, І усміхнуся спогадам несміло. Жар […]...
9. Травень є травень. І ми неповторно живі З циклу “Нотатки фенолога” Травень є травень. І ми неповторно живі, й наші сади мов ліси з непролазною тінню. Скільки […]...
10. ОЧІ І Спочатку – небо. Безмежне, як чекання. Потім у небі крапка. Потім тире. Потім нулі ілюмінаторів. І врешті – очі […]...
11. Твій безголосий крик твій безголосий крик порву на кусники квітів з засушених пелюсток сплету вінок якого ні тобі ні мені не донести до […]...
12. “Гіркий, о мудросте, твій хліб…” Гіркий, о мудросте, твій хліб, Нелегкі досвіду уроки… Як молоді співали кроки, В гарячих пальцях танув лід! Дзвеніла тятива дороги, […]...
13. “Образив твій у куті найтихшому…” Сестрі Олесандрі VI Образ твій у куті найтихшому, В ногах твоїх аромат. Подай життя застигшому, Перса Св. Агаті. Прагнення чуда […]...
14. “Промкнулося світло і впало на світле – ясне…” Промкнулося світло і впало на світле – ясне, а зверху осоння яріло зелене; зітхання злетіло, засвічене днем, немовби душа відлетіла […]...
15. “Твій голос – то слізна без слів…” Твій голос – то слізна без слів Молитва білих квітів, То тихий мелодійний спів Із зазірних засвітів… Твій голос – […]...
16. МИ ГОЛОС ПОЧУЛИ ТВІЙ, МАМО! Смереки, смереки, смереки, І Прут зажурився внизу… Ридання трембіти далекі Навіки в собі пронесу. О сльози старої Ярини! Звертала свій […]...
17. “І заливають образ твій сльозами…” І заливають образ твій сльозами. Так само хвиля золотиться в морі, Так само гори криються імлами, Так само ввечір світять […]...
18. “Гей, пристроїв я образ твій в гірлянди…” Гей, пристроїв я образ твій в гірлянди Блідих конвалій, ірисів і рожі, І враз з тоскою влив я в черти […]...
19. “Чим зайнятий тепер твій меткий розум? ..” Чим зайнятий тепер твій меткий розум? Де він тепер у тебе блукає? Чого він бажає, чого уникає? Чи діє він […]...
20. “…твій вигин плеча брови бедра…” …твій вигин плеча брови бедра волосся трепет забутий светрик et cetera молдавський шепіт як ти виливала на килим коньяк! і […]...
21. “Коли відлунює твій кожен крок…” Коли відлунює твій кожен крок І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін зірок В морозну ніч у небі […]...
22. “Мене манить твій погляд, де весна…” Мене манить твій погляд, де весна така розкішна, мов зваблива жінка. І я іду на нього рвійно, гінко, і не […]...
23. “Заднився день, і слух навикло…” Заднився день, і слух навикло перебирає зерня слів, за іскрами дими безликі випурхують із димарів. І світло свідчить про звичайне, […]...
24. “Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер…” Ігореві Римаруку Ігореві Римаруку Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер. Потрафив у скалу – лежить в потоці. Не міг тікати. […]...
25. “Сходить в травах за селом…” Сходить в травах за селом Сонце. Ходить тихо під вікном Сонях. А в світлиці – світлий дух М’яти, Додивляє синій […]...
26. “Нехай і так, що згину я…” Нехай і так, що згину я, Забутий десь під тином, Що всі мої думки, діла Сліду не лишать, мов та […]...
27. “востаннє твій хворий на голову голос почути…” востаннє твій хворий на голову голос почути камінь з душі впаде – нема на чому триматись жаль що в твоїй […]...
28. “Це мою хату вже замітає холодний вітер…” Це мою хату вже замітає холодний вітер, І синій терен в туманах сизих осінньо терпне… Ти моя мрія, мій бронзокосий […]...
29. “Рай цілий радості і пекло мук…” Рай цілий радості і пекло мук Пісні слов’янські, голос з того світа, Невідомий од серця і для серця гук, Душа […]...
30. ПОМІЖ ЗУСТРІЧЧЮ І РОЗЛУКОЮ Вже і серця свого не слухаю, І розлуки витримую піст, Поміж зустріччю і розлукою Календарний будую міст. Спершу тижні лічу, […]...
31. ПОЕТ І ПРИРОДА Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс, І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на […]...
32. “Вогнем осіннім спалахнуть…” Вогнем осіннім спалахнуть Ліси, і над лісами Пташині зграї попливуть, Підхоплені вітрами. А потім листя облетить, Пожухне й почорніє, І […]...
33. ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. […]...
34. “Осінній день, осінній день, осінній…” Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже ця […]...
35. УКРАЇНСЬКЕ По-українськи дерево росте, Виспівують пташки по-українськи І дихає по-українськи степ, І захисні ліси горять, як військо. Цвітуть вкраїнські сонцем небеса […]...
36. “Стриножені коні хропуть уночі за горою…” Стриножені коні хропуть уночі за горою. У травах, над обрієм, місяця жовта чалма. То крадеться тьма?.. Хтось прикинувся темною тьмою?.. […]...
37. ПРАПОР Не клятвами, не фразою парадною важку собі дорогу прокладаю. Палає світ у битві із неправдою. Іду я поміж сонцем і […]...
38. РАНОК Синові Богданові В моїм саду, де повний кущ півоній Підносить юно в лагоді червоній Травневу радість раннім небесам, На всіх […]...
39. “Там у степу, схрестилися дороги…” Там у степу, схрестилися дороги, Немов у герці дикому мечі, І час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранці і […]...
40. 6. Продовження весілля У палаці кожен скаче Та від щастя гірко плаче, Ллються сльози, як ріка, – Бачте, радість в них така! Раптом […]...