ПРАПОР

Related posts:

1. НІЧ Я радо несу під білим крилом Свої скарби таємні: Камінні квіти невилитих сліз. (Як прибій регочеться в грудях). Розцвітає сузір’я. […]...
2. ТЕЧЕ МУРАШКА …І відкрили ось нам, читачам, славну річечку Мурашку, – я й не знав, що є така на планеті. Олесь Гончар […]...
3. Поезія – не прапор і не жест Поезія – не прапор і не жест. Вона – ознака глибини культури. Поезія – це унікальний тест На витонченість духу […]...
4. “Знаходжу прапор у горінні…” Знаходжу прапор у горінні – цвіт прапорів у поколіннях. Стрибки дерев багрянцем вивільняю, хрипіння кореня вогнем звиваю. Вдивляючись у чорноту […]...
5. ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як […]...
6. “Синок мій стомився, бо він – маля…” Синок мій стомився, бо він – маля. Прохає: “Візьми на руки!..” А навкруги велика земля Народжує день стозвукий: Стобарвно цвіте, […]...
7. “Бузок до ранку шелестів…” Катерині Білокур Бузок до ранку шелестів, Жасмин шумів до ранку, І сад, у сутінках до брів, Немов картина в рамі, […]...
8. БЕРЕЖАНИ Приїхав знов через багато літ В те місто… в це містечко – помаліло: Применшив так його незмірний світ. І в […]...
9. ДЕВ’ЯТА СИМФОНІЯ (Монолог) Вогню! – Надлюдської любові! Хай кров кипить у грудях молодих! Беру тебе, о, світе мій терновий, В обійми сонячні! Як […]...
10. ДИТЯЧІ ВІРШІ Моя душа – налякана дитина, А наді мною кат стоїть. Мене Він б’є. Дубова паркет ина – І кров моя, […]...
11. ЖІНКИ Жінки й дівчата йдуть. Дівчат не бачу. Жінок очима не ловлю також. Та щось кричить в мою печаль хлоп’ячу: “Таж […]...
12. ЧОЛОВІК ВМИРАЄ Відвертається від своїх рук, як від друзів, що прийшли його відвідати, і скоро вийдуть із кімнати, немов картини, здіймає сліди […]...
13. За розкішним притоном брудної як світ арагви за розкішним притоном брудної як світ арагви тінь стола одинока чи попіл загублених магів жовте право на вітер де бритва […]...
14. “Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце…” Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце, немов квазар між тисяч Андромед. У суголоссі жалібливих терцій враз зупинивсь його безумний лет. І я […]...
15. “В міському парку пахне рання осінь…” В міському парку пахне рання осінь, мов дороге настояне вино. Як не прийняти вересня запросин, таких же любих, як колись […]...
16. “То шторм на морі орди хвиль жене…” То шторм на морі орди хвиль жене, То знову штиль, меланхолійна тиша… Не знаю, що мені миліше, Що більше радує […]...
17. ГОЛОС В ТЕЛЕФОНЕ Раньше был он звонкий, точно птица, Как родник, струился и звенел, Точно весь в сиянии излиться По стальному проводу хотел. […]...
18. “Ясне мерехтіння кіна…” Ясне мерехтіння кіна, Прах, що зринає вгору. Ти вічна й одна, Людина, Дитя землі і простору. Ні мертве каміння міста […]...
19. ГРИГОРЕНКО Коли на цвинтар батька ніс, Померлого у голод, Слізьми вмивався степ і ліс І брав за бари холод. Як нили […]...
20. “ДЕ РІДНИЙ ДІМ – ДЕ СЛІД ЙОГО?” Де рідний дім – де слід його? Там попіл і полин, А серце зве до рідного: Полинь туди, полинь! Та […]...
21. “Я розгубив категоричність…” Я розгубив категоричність, Я поміркованість несу: Приймаю місяця ліричність – Відбитих променів ясу. Хай не своє, нехай відбите, Жовтаве, а […]...
22. БАЛАДА ПРО УСМІШКУ Ваша усмішка – Ваша загадка, Олесю, Вашу лагідну усмішку – ватру вуст – Як Ви змогли пронести крізь фронти, Крізь […]...
23. “Я радо йду у твій полон…” Я радо йду у твій полон, в зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь стікає сонця мед на мене. […]...
24. НОВОРІЧНИЙ РОЗДУМ Жадаю правди. Мучуся ночами, ловлю ранові зорі голубі. Себе у світі змерзлому вивчаю і скреслий світ шукаю у собі. Докопуюсь […]...
25. ВАГІТНА ЖІНКА Благословенна ти серед жінок, Як зріє лона твого плід, Може спаситель, чи пророк, Прийде до нас крізь тебе в світ. […]...
26. НЕЙТРИНО Я в могильну пітьму не порину – У глинозему цвинтарний клаптик. Знаю: смерті нема – Є нейтрино, Що летить через […]...
27. НЕЙТРИНО Я в могильну пітьму не порину – У глинозему цвинтарний клаптик. Знаю: смерті нема – Є нейтрино, Що летить через […]...
28. НАВКОЛО ПЕРЕДУМОВ Воює далі, хоч давно помер, Самітній лицар в тилягах цеглястих. Як гупа серце крізь опале листя. – Єдиний змиг, – […]...
29. “Вже в тебе випадають зуби…” Вже в тебе випадають зуби – Порозумнішати пора. Сиди тихенько біля груби,- Хай рана гоїться стара. Ти все зробив, що […]...
30. У МАМИНІМ САДУ У маминім саду вітрець гілки колише, Гілок не дістю, бо я іще мала, Та знаю, що ніде нема землі рідніше, […]...
31. “Солодкий світ! Простір блакитно-білий…” Солодкий світ! Простір блакитно-білий І сонце – золотий небесний квіт. Благословляє дух ширококрилий Солодкий світ. Узори надвесняних тонких віт, Твій […]...
32. “Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...
33. “Як світле сниво, як плавба…” Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої Мені ти є, моя журба. Ні, […]...
34. “Мати сіяла сон…” Мати сіяла сон під моїм під вікном, А вродив соняшник. І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман, А мені […]...
35. Корабель змінив курс корабель змінив курс а ти стоїш безлистим деревом на березі сліз самотність вітру заплелася в твоє волосся і стрічка стомленого […]...
36. ШЛЯХ Лечу, немов дерева обіч шляху з автобуса, на ста чортах-вітрах, ковтаю смагу, потамую спрагу, з крила згублю на землю лету-страх… […]...
37. ПІДЗЕМНИЙ ГРІМ Мене поміж газетних інформацій кольнула ця заміточка мала: із нетрів індіанських резервацій у кращий світ бабуся відійшла. А світ живих […]...
38. “Коби я міг, як тії білі квіти…” Коби я міг, як тії білі квіти, Що на твоїх чарівних грудях в’яли,- Коби я завжди міг при тобі мріти, […]...
39. ЯСЕНЬ І співай тепер, що не ця Була остання сторінка. Я тебе прочитав до кінця, І зосталась одна картинка: “Ти мов […]...
40. “Відро защебетало у криниці…” Відро защебетало у криниці. Совою глухо ухнула вода. Ні місяця. Ні зірки. Ні зірниці. І мла – мов горе! Горе […]...