“Як вікно у глибоке Полісся…”
Як вікно у глибоке Полісся –
Цей синіючий скромний пейзаж:
Над прозоре бліде рідколісся,
Над рівнини безмежні піднісся
Бережницький надгоринський кряж.
Хай ріка його ріже, як лезо, –
Над осушеним царством боліт,
Де приречені кволі берези, –
Бережницькі свята обереги
Піднеслись у засмучений світ.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)
Related posts:
- ПОЛІССЯ ПІСЛЯЧОРНОБИЛЬСЬКЕ Білі берези, як від білокрів’я, (Мічений стронцієм сік). Біла краса білим холодом віє На всіх. Ніжнопастельні поліські пейзажі – В […]...
- МОЄ ВІКНО Моє вікно. Перекреслене рамами. Обплетене вітами яблунь, обліплене листям. Воно з шматками блакиті склом облите. На ньому, мов шаблі, танцюють […]...
- ВІКНО У ПЕЧЕРІ На світі сталось це давно, хтозна-якої ери: прорізав предок наш вікно у камені печери. І сонце темінь обпекло. Примружив предок […]...
- “На ліс розчахнуте вікно…” На ліс розчахнуте вікно, І я живу між деревами, Не так, як в казці чи в кіно, А так, як, […]...
- “На горищі було вікно…” На горищі було вікно, У вікні голубіло небо. Ти казала: “Осудить неня, Та мені уже все одно”. Місяць ставив німе […]...
- ВІКНО В САД Осінній вітер… Птиця прокричить і змовкне. І туман обляже птицю. А я стою у білому плащі під чорним деревом, на […]...
- Широко розчинила вікно широко розчинила вікно над ранішньою затокою і уздріла дерево щедро обсіяне білим цвітом і нараз він увесь піднявся на крилах […]...
- “Музика. Вечір. Вікно..” Музика. Вечір. Вікно. Моря гримучі розкати. Як це далеко й давно! Я вже почав забувати. Чайки, вітрила, блакить, Зустрічі перші […]...
- Я ВІКНО ЗАЧИНЮ Вітер пісню співає в трубі, Сніг і віхола біля вікна… Тільки як розказати тобі, Що у серці у мене – […]...
- 06. НАД ВОДОЮ На березі білі берези напнуті, мов струни. День вітром по них потягає, неначе смичком, і шепотом падає в хвилі, як […]...
- Ніч як вікно на схід мокра і довга ніч як вікно на схід мокра і довга плакати треба вміти сказав професор я не збираюся з вами складати договір […]...
- “Не маєш права, рабе, на життя…” Не маєш права, рабе, на життя! – Безбатченку, запроданцю, сексоте… Тебе лякає синьо-жовтий стяг, Свята, в ім’я відродження робота. Боїшся […]...
- ПОЛІССЯ І Тісно увечері. Душать прокурені стіни. Вийшов. Розглянувся. Снігу по пояс. Сонце крівавиться в пущі. Ворушаться тіні. Тепло. А голос […]...
- “В моїй душі глибоке плесо сліз…” В моїй душі глибоке плесо сліз, Таке глибоке, як печаль народу, З яким я жив, з яким тужив і ріс, […]...
- “Повні крони осіннього вітру…” Повні крони осіннього вітру, А ріка – золотого безмов’я. В синім небі купаються віти, Пахне в лісі грибами й здоров’ям, […]...
- БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...
- З ГІР НА СТЕЖЦІ На білому тілі берези Хрест витяла людська рука, Вниз кануть зі знамені слези, На стежечку ллється ріка. На стежці мотиль […]...
- “Вітрець війнув на річки лезо…” Вітрець війнув на річки лезо, здмухнувши з клена дрібен жар й розплівши гойдалку берези, де спав малесенький Ікар. І дві […]...
- ВІКНО ЗИМОВОГО ВАГОНУ Лежать, лежать сніги, пливуть ліси у крайню Раїну, де над вітром – дальня путь. І гаснуть голоси граків і вечір […]...
- “Позахолодало на ріллю…” Позахолодало на ріллю, На ріллю, де енко-єнко-венко-, Подивилось небо крізь зорю, Як морозить хвилю морозенко. Повідтуманіли береги, Понанахилились обереги, Глянули […]...
- “На захід сонця моляться тополі…” На захід сонця моляться тополі, Вертають люди з поля до села. Яри й долини залива імла, І встали зорі, несміливі […]...
- “Між тих же круч стрімких, високих…” Між тих же круч стрімких, високих, Пливе ріка його широка І ген тополя, як перо, Стоїть умокнута в Дніпро. 1972 […]...
- СВІТЛЯЧОК Світлячка, що в травах мерехтів, Обережно вніс я до світлиці. Вимкнув світло, але він світиться В кам’яному брані не хотів. […]...
- КОГОРТА Чого не можна зробити в житті – Треба зробити в літературі, Чого не можна досягти у державі – Те треба […]...
- “Одягне ліс навесні шати…” Одягне ліс навесні шати, Найперші квіти одцвітуть. Прийде свята пора кохати, І птиці сім’ї заведуть. І кожна матиме гніздечко, І […]...
- “Якби я знав, де ти живеш…” Якби я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж І входиш в мрію […]...
- “Скільки раз вже гинули сніги…” Скільки раз вже гинули сніги, Скільки раз тепло долало зиму, А ми все, неначе береги, Що ріка роз’єднує незрима. Тягнемось, […]...
- ОЛЬБІЄЦЬ Годi! I лiру кидаю на барсову шкуру. Серце ледаче давно – як фiял без вина. Пiнявий трунок щасливо допито до […]...
- “Мов остерігали: не їж із ножа…” Мов остерігали: не їж із ножа… Я сміявся тверезо. …А ось тепер знеболена, збита душа Стала, як лезо. Відвертий і […]...
- 13. ЛІКУВАННЯ Увійшла стара бабуся. – Відпочиньте. Я журюся, Що Івасик зліг. Так стогнав, як витягала Дерези колючі жала Із набряклих ніг. […]...
- “Води із очерету хлюпавиця…” Води із очерету хлюпавиця, І місяця над очеретом ріг, Дніпро, і сад, і сонна блискавиця, Та неба синь, та синя […]...
- “Мені відкрилась істина печальна…” Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна. Через віки, а то й через роки, ріка вже стане спогадом […]...
- ТЕРНОВИЙ ВІНОК Жінка в траурі перед труною Кобзаря Вся в чорному, притислась між людьми І, скорбна, стала… Втома на повіках, Китайки доторкнулась […]...
- І ГРІХОВНА, І СВЯТА Вся в колючках, вся в гірляндах, І в тернах, і в пишних квітах, Вся в коштовних діамантах І в блискучих […]...
- “Осіннє навертає на тверезе…” Осіннє навертає на тверезе. Стихає пісня, мовкне ледь жива, І день на білім стовбурі берези Останні пише сонячні слова… Мелодія […]...
- “Не сперечайтеся, колеги…” Не сперечайтеся, колеги, Нема причин, нема підстав, Найкраще Богу помоліться, Щоб освятилися вуста. Не сперечайтесь, не сваріться, Нема святого поміж […]...
- ПРИТЧА ПРО РІКУ Давно колись була ріка Діала. І цар персидський на імення Кір. І лотоси біліли, мов піали. І берег грав вогнями, […]...
- “Що життя не легке, не якась сміховинка…” Що життя не легке, не якась сміховинка – Серед втіх дріб’язкових, лінивих думок Нам реальність суворий читає урок: Леонтович, Єсенін, […]...
- МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937 ці надужито кволі небеса – їх сонна міць навздогадки бісила. яка зима! яка душа красива мій наголос від голосу спаса… […]...
- ВІРШ, ПРОЩЕНІЯ ПРОСЯЩИЙ, ДО ВСЯКОГО ЧИНА ЛАСКАВИХ ЧИТЕЛЬНИКОВ Кому вподобаєт та книга, благословіть, а кому здасться злая, то прошу, не кленіть. Із меж вас мієт бити, же всі […]...