“У тліючих вогнищах рвуться каштани…”
У тліючих вогнищах рвуться каштани,
Осінньої ночі стріляє вогонь, –
Вистрілює осінь набої останні,
І вітер сліди заміта удогонь.
У вогнищах пізніх стріляють каштани,
Хтось довго від залпів лунких не засне,
Схололою ватрою сивий світанок
На брови, на скроні, на серце війне.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- БІЛІ КАШТАНИ Білі каштани, світлі вогні, Де б не бував я – любі мені. Київські ночі, зустрічі в саду – В серці, […]...
- ЗАБІЛІЛИ КАШТАНИ Забіліли каштани в небесну блакить, І на схилах садки забіліли. Тільки спомин ізнов, ніби птах, прилетить, Щоб у мене душа […]...
- “Хто змалював каштани густолисті…” Хто змалював каштани густолисті На голубому тлі? Хто вдяг у барви ніжно-променисті Лоно землі? Хто дав мені мій дух повноголосий […]...
- КАШТАНИ Каштани повмирали. Гола суш. Трутизною пихтять автомобілі. Йдуть понад містом, наче тіні душ Загинулих дерев, хмарини білі. Хто має за […]...
- ДО НАС! Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном. Ти встав, щоб далі ткати, далі прясти турбот, пісень та мрій […]...
- КУКІЛЬ Стріляють серце, стріляють душу – нічого їм Не жаль. …Сіло собі край вікна, Засунуло пучечку в рота, Мами визирає. А […]...
- ПРАГА В ТРАВНІ Праго, незабутні каштани твої, Голубливі серпанки на Влтаві, Де щебечуть в садах цілу ніч солов’ї, Баламутять пражанок, лукаві! Праго, зачарований […]...
- “Ave Caesar, співучий серпне…” Ave Caesar, співучий серпне, Августійший владарю літ! Солодощ пізніх овочів терпне, Сяйво твоє все більш нестерпне Для майже осліпленої землі. […]...
- “Ця розкіш мисливства, ця кров на очах…” Ця розкіш мисливства, ця кров на очах, (Ті панські розваги, що дані народу), Підламані крила… І заєць скричав, Як мерзла […]...
- СНІГОПАД Снігу, снігу по саме серце, по самий віддих. Го-го-го-го… Білі гнуздечки – на чорні очі, Тихі копита – по губах. […]...
- “В маєтку гетьмана Івана Сулими…” В маєтку гетьмана Івана Сулими, в сучасному селі, що зветься Сулимівка, до кінських грив припадені грудьми, промчали хлопці – загула […]...
- ІІІ. “Там, де втомно в темінь тоне…” Там, де втомно в темінь тоне Кучерявий вечір, Хтось невтомний дзвоном дзвонить Про чарівні речі. Шелестять шовкові хмари Безчисельним шовком. […]...
- ГРОЗА Як легко нам любить весною Бурхливу тимчасовість гроз З їх перспективою ясною, Коли уже минув мороз. Як прото бачити у […]...
- ВИЗНАННЯ Довго я виходив із війни, Пробивав духовне скам’яніння. Вірші давніх літ… А де ж вони? Бракувало щирості й уміння. Щирості?.. […]...
- Думка (“Нащо мені чорні брови…”) Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні […]...
- СІЙСЯ-РОДИСЯ Сійся-родися, жито, пшениця!.. Перемішалися зерна, слова. Сіється інеєм, снігом яскриться дзівнь вітрова. Бризкає долу, дзвонить у скроні, в серце росою […]...
- МАДЕЙ На високій Чорногорі Буйні вітри віють, На зеленій полонині Сірі вовки виють; Тисяч коней вороненьких В байраках ірзає, Тисяч гарних […]...
- “Сивим журавлем за обрій батько…” …и превратились в белых журавлей. Р. Газматов Сивим журавлем за обрій батько Відлетів. Лишився сивий сум… І злетіло бід, осмут […]...
- ЛЮДИНА + 1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна, Лиш вітер обертає хмар важенні жорна. Лиш срібна смерть іде в садиби […]...
- ЗАГАДКА Слова на аркуші – думок непевна тінь, Роз’ятрює повіки сіль утоми. Дивлюся на шпитальність білих стін І чую – кров […]...
- “Цвіт в моєму серці…” Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов кохана, Де згучала рана – […]...
- 1. Стрімкими ріками зелених електричок Стрімкими ріками зелених електричок ми допливли у Львів; а в Львові ще безсмертник не зацвів і все було як звично: […]...
- “Зима… Нема їй ні кінця, ні краю…” Зима… Нема їй ні кінця, ні краю, у сизій хмарі просвітку нема. Струною снігу білий вітер грає. Зима в душі. […]...
- ОСТАННІ ВАТРИ Останні ватри догоряють на далеких горах, І зоря за зорею гаснуть небесні світила. Світанок наливається в чашу долини, І перші […]...
- ПОВОРОТ Мов гість, приходить довгожданий час і – як колись на мрій аеродромі – гарячим серцем я вітаю вас, мої далекі […]...
- ОРЛИНІ ОЧІ – ДНЯ ДНЯ Орлині очі – для дня, Совині очі – для ночі, Може, це справді бридня, А може, це очі пророчі, А […]...
- З КОЛЬОРІВ ОСЕНІ Жовті яблука осені Розкочуються по землі. Чи хтось поза садом голосить, Чи вітер летить з полів?.. Жовті яблука осені – […]...
- ШЕВЧЕНКО (Сонет) Це – буремно випнуте вітрило, Що човна нестримано жене. Це – велике серце вогняне, Що над степом сонцем засвітило. Стомогутньо […]...
- ДО КАРИХ ОЧЕЙ (Чорнії брови, карії очі) Чорнії брови, карії очі, Темні, як нічка, ясні як день, Карії очі – чари дівочі! Де ви навчились зводить людей. […]...
- ТИ НЕ ПРИЙШЛА Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в […]...
- “Коли з ночі у серце повзе самота…” Коли з ночі у серце повзе самота І чорніють, як хмари, дерева похилі, І над всім налягає безмежна сльота – […]...
- НЕБЕСНИЙ ВІТРЯК (На мотив Чюрльоніса) Крізь хмари проломи, крізь срібні прорізи просиливши крила, небесний вітряк повітря молов, і пахло залізом, бо землю захвачував промінь-гостряк! І […]...
- ПІСНЯ ПРО КИЇВ (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В […]...
- БУЗИНОВИЙ ЦАР У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду. Баба каже: – Не ходи! Темні […]...
- “Ви, що, не знаючи мети…” Ви, що, не знаючи мети, Спиняли стомлені здорового, Лежіть собі – до неба йти Ще довго. І ви, що до […]...
- “Понадувалось браття, як сичі…” Понадувалось браття, як сичі – Від слави чи від жиру розпирає?.. Я журавлем в осінньому ключі (І сивий, і сумний) […]...
- “Ой біда мені, біда…” Ой біда мені, біда З чорними бровами; Ой куда мені, куда Діватися з вами! Часто, часто в горі я Долю […]...
- “Ходить вітер…” Ходить вітер. Диха в шпари. Чи ж його нам зрозуміть? По шибках, По стрісі шпарить. Нишкнуть миші у пітьмі. Хтось […]...
- СЕМЕЛЯ я хотіла побачити богом свого коханого а він пройшов узброєний у громи й блискавиці страшним гураганом розніс мій дім і […]...
- “На городі яблуньку посадила…” На городі яблуньку посадила Мама, видно, в нещасний мент. Довго-довго яблунька не родила, Бо за нею стежив фінагент. Ніби ж […]...