Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Сивим журавлем за обрій батько…”

…и превратились в белых журавлей.
Р. Газматов

Сивим журавлем за обрій батько
Відлетів. Лишився сивий сум…
І злетіло бід, осмут багато
На рідню – немов відбувся зсув.

Ранило пекучою косою
І немає місця для душі.
Сивою холодною росою
Трави всі обсипані, кущі.

І стоїть засмучена діброва,
І плакучі верби ронять хмиз,
І надовго спохмурніли брови,
І впустили очі погляд вниз…

Стелиться задумлива алея
Під густими плетивами віт,
І нема вже радості від неї,
Спорожнів і потемнішав світ.

Та вдивляюсь в крони ці, як в небо,
Наче жду відради чи одвіт.

…І шепоче словом
Гіллячко до мене,
Що стоїть діброва
Та усе зелена.


“Сивим журавлем за обрій батько…” - БАБІЙ СТЕПАН