Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЛЮДИНА

+

1
Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна,
Лиш вітер
обертає хмар важенні жорна.
Лиш срібна смерть іде в садиби на
жнива,
й кугикає кугач, лулукає сова.
Мов кінь, в розгоні
вихор перед прямом брами
Стає, й скрегочуть ланцюги й дубові трами.

Та рвучий подув торсає похмуру тінь,
що
сволоком втекти не хоче в далечінь.
Як сяйво місяця з-за хмари піднеслось,

Бач: перед брамою стоїть самітний хтось.

2
“Незнаний приятелю мій, навіщо ждеш,
Задивлений в
покрівлю хмурих, сивих веж?
Навіщо неспокійний зір підносиш
зчаста?”
“Я жду, бо замкнене за брамою є щастя”.
“Як
довго, гей, як довго, сірий друже, ждеш?
Чи день, чи два, чи три, чи, може,
тиждень теж?”
“Не тямлю вже, як довго; від безвічних літ,

вже відколи колишеться на осі світ”.
“Скажи твоє імення,
брате мій, що ждеш
Так довго, довго, цілий вік безмеж,
що
навіть згорбилась тобі з утоми спина.
Скажи твоє йм’я!” – “Моє
ім’я… людина”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ЛЮДИНА - АНТОНИЧ БОГДАН-ІГОР