“Людина розповзається, як зібрання народне…”

Related posts:

1. ГНІТИТЬ МЕНЕ Гнітить мене ця вертикальність міста, ця плоскість стель, ця герметичність вікон. Як можна тут співати про красу, працюючи на хліб, […]...
2. ДОБРА ЛЮДИНА Мы рады б жить в согласье и совете, да обстоятельства не таковы Бертольд Брехт над річкою з вудкою сидить добра […]...
3. ЛЮДИНА В АКВАРІУМІ Він був не рибою – людиною. Гаряча кров текла судинами. Та з дивності захмарної занурився в акваріум. Обріс по вуха […]...
4. КАРМЕН ще не злетів з небес беркут ні сокіл-білозір ні боривітер усіх чоловіків я поміняю на старі карти і зашумлю фальбанами […]...
5. Навколо троянди (сонет) Як тяжко з-під усіх нашарувань Троянду крізь століття, що росла На тих відтинках, де тепер паслін І морок, що без […]...
6. Сутінок напинає сутінок напинає останній промінь на лук в душі дикі гуси об мури тюремні кличуть мовчазно наче б чули татуйовані кобри […]...
7. “Мене зелених ніг…” Мене зелених ніг, тіл тюль люля хміль. О, хто зазирає ввечері на зорі в хвиль сльотну толь? Маг гамм втом […]...
8. КАМІЛЛЯ крізь амбразури зазирає день виблискують у сонці барди – моє найвище свято як доля не дозволить вітчизні дати перемогу я […]...
9. “Мотлох світу, безмір світу, бубни світу…” Мотлох світу, безмір світу, бубни світу і бляшанки на колесах, і дроти. Потрапляєш в течію несамовиту калькуляцій, дурисвітства, марноти. Вчителі […]...
10. “Ти знаєш, що ти – людина?..” Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, […]...
11. ЛЮДИНА + 1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна, Лиш вітер обертає хмар важенні жорна. Лиш срібна смерть іде в садиби […]...
12. ЛЮДИНА І НІЧ Усе роздягнено, і все напоготові. Ніч повертає голову: пора! Гармата – бух! І горобці – ура! Розквітли океани малинові. Півлюдства […]...
13. ВИСОКІ ДЕРЕВА Далеке крайнебо, пропахле пригаслими зорями, і стиглими зорями, й степом, де колос і цвіт. Чому ж ти, крайнебо, такими плугами […]...
14. “Чим глибша людина, мій Друже…” Чим глибша людина, мій Друже, – Тим більше спроможена страждати: Бо приязнь – неначе відкраяти Окраєць свойого “я” й прийняти […]...
15. “Людина вийшла у безмежне море…” Людина вийшла у безмежне море із приладом наївного рибалки, щоб привид щастя, вимріяний змалку, ловити так, як ловлять альбакора. Щоб […]...
16. Найперше сни мої були The first of all my dreams… найперше сни мої були коханцем, що його вели чуття (замріяного) крізь зелений містерійний ліс […]...
17. ВАСИЛЕВІ ПАЧОВСЬКОМУ Ой матінко, зоре, Вже ревниться в шумі, І кличе, і грає, І зве мене в море, Ой мати моя! На […]...
18. ГОЛОС Ти надто любиш спів дзвінкоголосий Минулих днів і показних епох, Слід половецький, що давно заглох, Книжок старинних пертлілі стоси. Невже […]...
19. СЕРЦЕ СВІТУ Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові […]...
20. “Небо ясне й просторе…” Небо ясне і просторе, Тихе й спокійне море. Крають блакить вітрила, Сяють чаїні крила. Хвилі цілують берег, Очі вбирають безмір. […]...
21. “Жахливий жах – жіноча самота…” Жахливий жах – жіноча самота! Коли надходить осінь золота І, гнаний вітром, жовтий лист вирує, Де часу коні, помарніла збруя? […]...
22. МОВЧАНКА Коли мовчать похмурі небеса І ходять люди, як німі, круг мене, Заговорити хочеться до пса, Почути хочеться виття скажене. Пізнати […]...
23. “Живе сусід…” Живе сусід, живе, вважає, правильно Бере з одних – що тягнуться до нього, дає для інших – тягнеться до них. […]...
24. Ратай викохує поле Ратай викохує поле, Пілот підіймає небо, Пісню метець плекає, Що у народі живе. Але- Поле родить ратая: А небо – […]...
25. НАЙВИЩА СИЛА + – Одягайсь на розстріл! – крикнув хтось І постукав у двері. Я прокинувся. Вітер розчинив вікно. Зеленіло й Добрішало […]...
26. ДВА 1 Передчуваючи розсаду тіла, ти ляжеш в постелі плюща, що заповзе під ребра білі, випрощуючи щем; ти ляжеш в розростях […]...
27. “Є вірші – квіти…” Є вірші – квіти. Вірші – дуби. Є іграшки – вірші. Є рани. Є повелителі і раби. І вірші є […]...
28. “Далеке море, срібна мріє!..” Далеке море, срібна мріє! Ще нині виджу гребінь хвиль… Я бачу, чую – шум твій віє, Хоч ділить нас три […]...
29. НЕЧИМНЕ Від Скулина крізь хащі лісові – До озера, правічного болота, Де навкруги дуби сторожові І ліс – стіною, захист і […]...
30. “Ой ні, ще рано думати про все…” Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі. Коли мене снігами занесе, тоді вже часу […]...
31. ТРАВИ Одживають печальні, сірі – Й безконечно буйна, жива Над усім в голубім безмір’ї Проростає трава. Проростає, насичена кров’ю, Однотонне, забутньо […]...
32. КРУТИЗНА Мої лелеки відлетіли, та кличе небо молоде. Можливо, ще у заметілі життя моє не підведе. Але ілюзії не тішать – […]...
33. АВТОБІОГРАФІЯ В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу, тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені, і піднеслася голова, […]...
34. ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ Полярна ніч і волохатий сполох Над безвістю засніжених долин. Як терпне серце! Скільки літ один Німує він у нетрях захололих! […]...
35. У ТРАВНІ Емаль Дніпра, сліпучо-синій сплав. Газон алей і голе жовтоглиння, І в поводі прозорого каміння Зелені луки – як розлогий став. […]...
36. “На світі все боїться часу…” “На світі все боїться часу, Та час боїться пірамід, – Казав мудрець, пізнавши Схід, – На світі все боїться часу”. […]...
37. ПОЕТ Хто леліє в душі, як мати дитину, Хто носить у серці й у крові своїй Рідну пісню, яка крізь тугу […]...
38. “Сонет – величний пам’ятник хвилині…” Сонет – величний пам’ятник хвилині, Душі об’явлення для проминань Безсмертних днів. На святощі поглянь: Очисні жертви, дива страховинні Чекають сповнення […]...
39. БРАМА Дикими, незнаними речами Марить брама у тривожнім сні, Де сторожа брязкає ключами І скриплять ворота захисні. Привиди з кривавими мечами, […]...
40. МОЇ ФЕРМОПІЛИ Після Гурбів (найбільші бої повстанців з енкаведистами) Я із загоном у кількасот віршів вламувався крізь неприступні стіни сірого будинку на […]...