Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЯК СПИТАЄ ДОЧКА ПРО МЕНЕ

Я одяг свою форму воєнну
І петлиці нашив фронтові…
Як спитає дочка про мене,
Десь волошки рвучи польові…
Як спитає дочка про тата,
Чом так довго його нема, –
Поцілуй її в оченята
(Будь твердою в ту мить сама!)
І скажи їй усе, як треба,
Просто й ясно скажи дочці:
– За блакить свого мирного неба,
За степи, за волошки оці
Б’ється тато, за край свій, за тебе
Із гвинтівкою у руці.
От і все. Вона знає фашистів.
Я не раз говорив їй про них
В мирні дні, як гвинтівку чистив,
Готувався до днів бойових.
Ще скажи їй, що тато повернеться,
Їй скажи це. І вір сама…
Нам до щастя дорога стелеться,
І другої дороги – нема!
Я одяг свою форму воєнну
І петлиці нашив фронтові,
Щоб шуміли червоні знамена
І волошки цвіли польові…

Південний фронт, 1.VII.1941

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)


ЯК СПИТАЄ ДОЧКА ПРО МЕНЕ - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ