Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







КУКІЛЬ

Стріляють серце, стріляють душу – нічого їм
Не жаль.

…Сіло собі край вікна,

Засунуло пучечку в рота,

Мами визирає. А мати лежить посеред улиці
З півхунтом хліба у
руці…

Над двадцятим віком
Кукіль та Парсифаль.

Антистрофа

Грати Скрябіна тюремним наглядачам

Це ще не є революція.

Орел, Тризуб, Серп і Молот… І кожне
Виступає за своє…

Своє ж рушниця в нас убила.
Своє на дні душі лежить.

Хіба й собі поцілувать
Пантофлю Папи?

1920

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)


КУКІЛЬ - ТИЧИНА ПАВЛО