“Пограйтесь, як діти, мої дорогі земляки…”

Related posts:

1. КРЕМЕНЕЦЬ Майнула Кременеччина крилом, Крилом сосновим понад гори сині, Кремінне місто підвелось в долині, Як витязь із пошрамленим чолом. Струмує небо […]...
2. “Цвіте, як мак…” “Цвіте, як мак…” Вже більше не цвіте – Суди і штраф, і міліцейські грати. І радіоактивне доорати Нам поле, де […]...
3. “ЗЕМЛЯКИ ЗУСТРІЛИСЬ ЗНЕНАЦЬКА…” Земляки зустрілись зненацька, Не бачились років зо три. Шинкарка – мальована цяцька – Налива бозна по котрій. В келишках мов […]...
4. ЧУМАЦЬКІ ДІТИ “Ідіть, мої діти, Дрібненькії квіти, На могилі станьте Та на шлях спогляньте. Вертається з Дону Чумацтва багато, – Чи не […]...
5. ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас […]...
6. СОН Вночі, під ранок, у гнізді У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані. На срібне мамине перо, […]...
7. ОСЬ БЛИСКА ЧАР, ЗАКЛЯТИЙ В ДОРОГІ КАМІНІ Ось блиска чар, заклятий в дорогі каміні, З краси, і крові, і терпінь. Їх пише золотом в пурпурнім пергаміні Огонь […]...
8. ЗЕМЛЯКИ Не жаль мені себе, та жаль таких, як я, Що тяжко вік живуть, гарують, наче коні, В зажурі горбляться від […]...
9. “Діти слави, діти слави…” Діти слави, діти слави! Час ваш наступає: Од Бенеток до Камчатки, Гомін розлягає. Од Бенеток до Камчатки, Од Фін до […]...
10. “Цвіте барвінок, ряст цвіте…” Цвіте барвінок, ряст цвіте, І терен зацвітає. І соловей співа про те, Про що віки співає. Вслухаюсь у його пісні, […]...
11. Ратай викохує поле Ратай викохує поле, Пілот підіймає небо, Пісню метець плекає, Що у народі живе. Але- Поле родить ратая: А небо – […]...
12. Якби втопити якби втопити весь біль в океані хвиля вдарила б в небо треба сіяти біль у скиби хай колоситься хлібом тільки […]...
13. ПІСНЯ ПРО НЗНИЦЕННІСТЬ МАТЕРІЇ Забрівши у хащі, закутаний у вітер, накритий небом і обмотаний піснями, лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом, і стигну, […]...
14. 3. ІІІ Чого ти тиха, чого ти сонна, дівчино житня, пшенична? Мряками дихаєш, зорями дзвониш, спиш, розкидавшись, спиш. М’ятами коси пропахли дурманними, […]...
15. А ДІТИ – ХТО? Батьки у Києві. Не бідаки. Друкуються і вчать народ, нівроку. А діти – хто? Щасливі жебраки На сорок другій вулиці […]...
16. ДІТИ Вночі почувся крик: “Горить! Горить!” На поклик вибігли батьки і діти. Батьки спинились. То сусід горить. А до вогню помчали […]...
17. “Я виросла у Київській Венеції…” Я виросла у Київській Венеції. Цвіли у нас під вікнами акації. А повінь прибувала по інерції і заливала всі комунікації. […]...
18. ЛЕБЕДІ На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. Вітре бурхливий, повій, Озера зруш супокій. Тиші ясної раби, Не знали ми вік […]...
19. ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ – Де взялися ми? – онуки спитали в бабусі. А бабуся пояснила в старовиннім дусі: – Тебе знайшли на капусті, […]...
20. ПЛЯЖ М. Рильському З гори вона збігла і гола лягла, – не знає, не знає, не знає чому – жагуче коліна […]...
21. “Дні мої, мої дивні діти…” Дні мої, мої дивні діти, Віддав нас вольній волі. Ви, мов вино, мов вітер, Мов вагони в дикучім полі. Он: […]...
22. ДІТИ ЧОРНОБИЛЯ Пристрасні промови, мітинговий бум, А в очах дитячих недитячий сум. Невимовним болем погляди ячать, На обличчях горя й фатуму печать. […]...
23. “Діти не вміють сміятись…” Діти не вміють сміятись заздрісно, Крізь сльози сміятися і від злості. Діти завжди сміються радісно. І їм заздрять дорослі. Повно […]...
24. “Діти просили їсти…” Діти просили їсти, А мати лежала вбита. Їхали кавалеристи. Цокали дзвінкі копита. Дітей узяли на коні. – Дозволь всиновить, майоре! […]...
25. “Вони ще діти в білих рантушках…” А Марічку габи взєли, поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, у плесі темнім, дебрі темній граються, а вже […]...
26. “Діти улітку складають гербарій…” Діти улітку складають гербарій: пелюстка ромашки й цвіт ведмежого вушка; зозулині черевички й сині лісові дзвоники; волові очі та ще […]...
27. СОН ЦВІТЕ Найкращі дні цвітуть на самім дні, На самім дні вода така прозора, Що з берега лічити можна зорі, Які зоріють […]...
28. ЧЕХОВ Він правду знав і не кривив на слові, Бо їй служить – поставив за мету. …У його руках, постаті та […]...
29. “Розкажи, розкажи мені, поле…” Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? – Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той […]...
30. “Гурби-журби… Щось тут на горбах…” Гурби-журби… Щось тут на горбах Наче прокляте, наче закляте. Це безлюддя, ні жодної хати, Мовчазна віковічна тужба. І доріжина ця […]...
31. НА ОБРІЇ СЛЬОЗИ Згадалося… Казкового бінокля солдат подав замислено мені. І я за склом, від подиху намоклим, побачив шлях, неначе уві сні. Його […]...
32. “Став під вечір я тихий як став…” Став під вечір я тихий як став… Став для мене все вищим, все вищим Той балкон, під яким я стояв. […]...
33. 09. ОЖИДАННЯ У далеч встромляю розгойдані очі, неначе гарпун: на обрії сивім, де небо з землею зішите нитками дерев, таємний, рухливий підноситься […]...
34. ОЧІ Оббіг, як струм, солодкий щем ніким не звіданого щастя: лилося із твоїх очей на мене золоте причастя. Лилася з неба […]...
35. КАКТУС Пахучу люльку білу кактус запалив. І як дим, чадний дух розливається (Хата ним напувається – з ночі голова як свинцем […]...
36. “Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята.” Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята. Розквітла заполоч. Нечуй-вітри цвітуть. Зацвів комиш… І зацвіли дівчата. Про їхній цвіт сьогодні тільки й чуть. […]...
37. І ВДАРИВ ПРОМІНЬ І вдарив промінь в темну ніч Над непробудними полями. Він освітив криваві плями В ту чорну, мов могила, ніч. Упав […]...
38. ВЕСЕЛІ РАБИ В галактиці таких світів нема, Як наш. Є, мабуть, інші, де істоти Не знають, що таке війна й тюрма, Розп’яття […]...
39. РОЖЕВЕ ПОЛЕ Синок біжить в червоній сорочині на захід сонця, у рожеве поле. А я в ярку надибала ліщину і оббираю. Поле […]...
40. ОСТАННІ ВАТРИ Останні ватри догоряють на далеких горах, І зоря за зорею гаснуть небесні світила. Світанок наливається в чашу долини, І перші […]...