ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ
– Де взялися ми? – онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
– Тебе знайшли на капусті, тебе – в бараболі.
Тебе знайшли під вербою, тебе – на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… –
І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
– От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людьському…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- У ДВОРІ – Правда ж, мамо, мене у капусті знайшли? – Неправда, неправда! – Сусідська дівчинка – руки за спинку. – Тебе […]...
- А ДІТИ – ХТО? Батьки у Києві. Не бідаки. Друкуються і вчать народ, нівроку. А діти – хто? Щасливі жебраки На сорок другій вулиці […]...
- “Діти не вміють сміятись…” Діти не вміють сміятись заздрісно, Крізь сльози сміятися і від злості. Діти завжди сміються радісно. І їм заздрять дорослі. Повно […]...
- “Діти слави, діти слави…” Діти слави, діти слави! Час ваш наступає: Од Бенеток до Камчатки, Гомін розлягає. Од Бенеток до Камчатки, Од Фін до […]...
- ЧУМАЦЬКІ ДІТИ “Ідіть, мої діти, Дрібненькії квіти, На могилі станьте Та на шлях спогляньте. Вертається з Дону Чумацтва багато, – Чи не […]...
- ДІТИ Вночі почувся крик: “Горить! Горить!” На поклик вибігли батьки і діти. Батьки спинились. То сусід горить. А до вогню помчали […]...
- “Дні мої, мої дивні діти…” Дні мої, мої дивні діти, Віддав нас вольній волі. Ви, мов вино, мов вітер, Мов вагони в дикучім полі. Он: […]...
- ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас […]...
- ДІТИ ЧОРНОБИЛЯ Пристрасні промови, мітинговий бум, А в очах дитячих недитячий сум. Невимовним болем погляди ячать, На обличчях горя й фатуму печать. […]...
- “Світ мені усміхається тепло….” Світ мені усміхається тепло, і розлуки немає-таки. І несуть мене прудко до тебе кораблі, поїзди, літаки. Я шукав острови невідомі, […]...
- “Діти просили їсти…” Діти просили їсти, А мати лежала вбита. Їхали кавалеристи. Цокали дзвінкі копита. Дітей узяли на коні. – Дозволь всиновить, майоре! […]...
- “Пограйтесь, як діти, мої дорогі земляки…” Пограйтесь, як діти, мої дорогі земляки, – Обставте хрестами дороги, усі перехрестя… Омріяну волю, яку не діждали батьки, Розпродуйте оптом […]...
- “Діти улітку складають гербарій…” Діти улітку складають гербарій: пелюстка ромашки й цвіт ведмежого вушка; зозулині черевички й сині лісові дзвоники; волові очі та ще […]...
- “Вони ще діти в білих рантушках…” А Марічку габи взєли, поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, у плесі темнім, дебрі темній граються, а вже […]...
- “Без тебе світ – це тьмавий морок…” Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем […]...
- “…Ви чуєте? Ви чуєте – він спить…” …Ви чуєте? Ви чуєте – він спить! Я жду вас, товариство, як епоху! Не дай вам Бог його в мені […]...
- “Мій Києве, гайда до неї…” Мій Києве, гайда до неї. Гайда, мій Києве-листопад… В багряно-сизому інеї, У сизо-збурену небопадь Здійми мені хоча б якесь Літатенятонько […]...
- ДОЛЯ – А спиш ти, сину? – Нє вже, нене! – Може, водиці би подать? – Не хочу, – а зголов’є […]...
- ТОПОЛІ У полі на волі Дві сиві тополі, Дві долі, що стали Одною поволі. І сонце їм світить, І вітер їм […]...
- СТАНЦІЯ ДОЛИНСЬКА Надходив дощ, прозорий і крапчастий, Поймали зливи поля широчінь. “Тікай сюди, хлопчино! Відпочинь В моїм шатрі від мокрої напасти”. Важкий […]...
- МОЄ ПІДНЕСЕННЯ Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як […]...
- ЙОКАСТА мій сину в болю я тебе народила і з болем тебе відцуралася щоб утекти від страшного пророцтва вирвати б очі […]...
- “Готово! Парус розпустили…” Готово! Парус розпустили, Посунули по синій хвилі Помеж кугою в Сирдар’ю Байдару та баркас чималий. Прощай, убогий Косарале. Нудьгу заклятую […]...
- НАУКА Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка. Виряджала в світ Мати рідная І промовила Мені, бідная: “Нехай, сину […]...
- ДОЩ А на воді в чиїйсь руці Гадюки пнуться… Сон. До дна. Війнув, дихнув, сипнув пшона – І заскакали горобці!.. – […]...
- “Благословляю час той, і годину…” Благословляю час той, і годину, І ту ясну невимовну хвилину, Як я, об’їхавши світ-Україну, Тебе побачив, над людей людину. В […]...
- FINALE По тисячу поцілунках, Ще й ще по одному, Цілував тебе б я, серце, І не кидав дому. Що один солодкий, […]...
- Задумана задумана в краплину дощу потрапляю у вулички й закамарки твого тіла на одній з вуличок зустрічаю тебе молодшого на тисячу […]...
- “В зеленім лісі дерево одне…” В зеленім лісі дерево одне, – Чого воно найпершим пожовтіло? Росло як всі, до сонця лебеділо, Тепер стоїть задумливе, сумне. […]...
- ОДНОКАШНИК – Хто там, синку, в двері стукав? – Та якийсь дідок, Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок. Він говорить, […]...
- ВАГІТНА ЖІНКА Благословенна ти серед жінок, Як зріє лона твого плід, Може спаситель, чи пророк, Прийде до нас крізь тебе в світ. […]...
- (Уривок із циклу Листи і фотографії) 20 вересня Коханий Тату, чи ти також маєш таке враження, наче ти щось забув, коли виходиш з дому? Бачиш, мені […]...
- ФРАНЦУЗЬКА МОДА “Що Франція?” Це – я”. – Сказав колись король. Не дивувався світ. Була така хвороба, Що підкрадалася до всіх монарших […]...
- РУСАЛЧИНА ГОСПОДА Душі бардів, спраглі вкрай, Чи знайшли ви жданий рай, Що являє ліпшу вроду З Русалчину господу? Чи пили міцне вино, […]...
- ЩО КРАЩЕ СТРІЛЯЄ – Стій, стрілятиму! – гукнув сторож на Мелашку, А вона йому під ніс – отакенну пляшку! Та й побігла геть […]...
- Як всi бiжать, так тяжко зупинитись! Як всi бiжать, так тяжко зупинитись! Гнiтить якесь передчуття бiди. Здається, що гуртом не помилитись. Бiжу як всi. I знаю […]...
- КОЛИ РЕЧІ РОЗКРИВАЮТЬСЯ Коли речі раптом розкриваються в себе на всю свою незглибимість я заплющую очі і притискаю до тіла руки – я […]...
- “После стольких лет…” После стольких лет Я пришел назад, Но изгнанник я, И за мной следят. – Я ждала тебя Столько долгих дней! […]...
- “Я сотворив тебе зі Слова…” Я сотворив тебе зі Слова, з пелюсток маку і роси, аби криниця яворова твоєї бралася яси. Я сотворив тебе з […]...
- БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...