Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Ми – покоління, кручене брехнею…”

Ми – покоління, кручене брехнею,
Ми – пагони витоптуваних душ.
Духовний гніт, що формував пігмеїв, –
І дерево деформував у кущ.

Знервовані і змучені безсонням,
Ячали душі чайками вночі.
Крик совісті фіксуючи в долоні, –
Нас на замітку брали стукачі.

В поезії вбачалася крамола,
У правді – неприємний дискомфорт.
І в кого серце запікалось болем –
Зі злагоджених випадав когорт.

…Бідові деформовані дерева.
Як плодоносить зав’язь їх жива –
Та гіркота хай в горлі не дере вам:
Такі бо ліки… мед такий бува.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


“Ми – покоління, кручене брехнею…” - БАБІЙ СТЕПАН
 »