Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ГАДЮКА І ЯГНЯ

Під дубом у гаю жила Гадюка,

Непросипуща злюка:

Усе було сичить-сичить.

Щоб кого-небудь укусить.

Мале Ягнятко там гуляло;

Скік-верть, сюди-туди –

Та якось під той дуб і доскакало,

Не сподіваючись біди…

Гадюка кинулась та й укусила, –

От так, як бач,

Безвинного занапастила.

Ягнятко в плач,

А потім на травицю впало:

– Ох, за що ж, за що? – простогнало..

А бісова Гадюка знов сичить:

– Щоб тут гулять не сміло!

Ти, може, затоптать мене хотіло,

Вас треба вчить! –

Ягнятко більше не озвалось…

На світі нажилось, награлось…

Затихло… спить…

Колись і між людьми чимало

Таких ягнят попропадало.

Тепер гадюкам час сказать:

Минулися вже тії роки,

Що розпирали боки,-

Дай, Боже, правді не вмирать!

1864-1872

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ГАДЮКА І ЯГНЯ - ГЛІБОВ ЛЕОНІД