Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Прославмо, друзі, вогнегрив’я лева…”



Прославмо, друзі, вогнегрив’я лева!
Вганяє в зайд відомсти пазурі.
Галичина на Замковій горі
Уже не плаче, Ярославни мева.

А скільки літ її снага крицева
В облогах корчилась об тій порі,
Коли вивозили бутні псарі
Людей на смерть у забайкальські мрева?

Снажним вулканом вибухнула з надр
Потужна воля – й зацвіло Підзамче
Блакитно-жовтим лопотінням ватр.

Верховинний вершник право добродавче
Карбує списом, кинувшись в алюр;
На всю Вкраїну плодоносить Юр.

Львів, 1990.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Прославмо, друзі, вогнегрив’я лева…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)