Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ДЗВІН ОСТРОГА

Доріг в житті стелилося немало,
А ця мені дорога дорога,
Де вигляда за межиріцьким валом
Високочолий профіль Острога.

Тут чую час: він в гіллі шелестить
Надовкруги острозької твердині,
Він загусає в стінах, з перекрить
Бринить у голосі робочої людини.

Час бачу я: на мурах кам’яних
Крізь сивий мох віками проступає,
Плугами переорює лани,
Пшеничні чисті хвилі котить краєм.

Час бачу я: несе, стирає він
Далекі краєвиди з вітряками,
Лягає в купи золотих руїн,
Бідовими тече у світ річками.

Ярем і ярем з кулями скришив,
Як ураганом зніс держав клейноди,
А цю гору із баштами лишив
Причетну до відродження народу.

Наснажуване давнє джерело,
З якого не один напивя сокіл –
Могутнє Сагайдачного крило,
Зір Федорова гострий і глибокий…

Ступаю до музейної стіни
Містечком тихим в кам’яних сивинах,
Вслухаюся на мурах давнини
В далекий гул, пробуджений в глибинах.

1982 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ДЗВІН ОСТРОГА - БАБІЙ СТЕПАН
«