Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“НАРОДНЫЙ ДОМ”

На майдані уві Львові
Бачу – кам’яниця
Проти сонця золотою
Надписсю блищиться.

“Народный Дом” надписано…
Якого народу?
Чи того, що по всіх селах
Носить жиду воду?

Чи того, що в біднім краї
З панством розкошує,
Ляцьким оком позирає,
Ляцьким серцем чує?

Чи того, що в Святоюрі
Ні про що не дбає.
На “хлібах духовних” салом
Товсто обростає?

Може, це того народу,
Що в газетах пише,
На вельможних і заможних
Важко духом дише?

Ні! не бачу й тут народу:
Брехунці нікчемні…
Так брехали в давні давна
Кобзарі корчемні.

І до того добрехались,
Що в старці пошились,
Коло церкви замерзали,
Коло пекла грілись.

І впросились до лукавих
У сусіде жити,
Під панами й козаками
Сковороди гріти.

Де ж той нарід заховався,
Що тут Руссю зветься?
О! коли б то він озвався
До живого серця!

Справді б “Дом” тогді “Народный”
Руським був притулком,
А не сонного попівства
Темним заковулком.

Люба б назва ся блищала
Вдень і серед ночі,
Людям серце звеселяла,
Просвіщала б очі.

Не мовчав би сей будинок,
Мов німа могила:
Ожила б душа народна
І заговорила.

Врозумила б водоносів
Жидові юркої:
Знали б, як ослобонитись
Від нахаби злої.

Перестали б недоляшки
“Ляхом вирубати”,
Земляків своїх мізерних
В “бидло” повертати.

І годовані “духовним
Хлібом” без заслуги,
Може б, трохи з туші спали,
Як воли під пуги.

А газетники б з калюжі
Брехень ізорнули
І на світ їх мертві душі
Чесно позирнули.

Зрозуміли б, що є чорне
І що біле в людях,
І як серце благородне
Б’ється в чистих грудях.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“НАРОДНЫЙ ДОМ” - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН