ДОРОГА ДО ПАТРІАРХА
Село із назвою Заздрість (такі ту родючі землі)
Родило чорного красеня Йосипа –
свого сивого Патріарха…
І ця срібна різдвяна дорога (є поруч село Різдвяни)
стелилась снігами білими,
збігала нині до пам’ятника –
до вибіленого літами великого кардинала…
Дорога, дорога Сліпого
білилася, як полотна – стелилася все світами,
білилась літами простелена через усю планету.
Стелилась Львовом, Києвом і Москвою –
тяглася аж через Комі, через Колиму і Мордовію,
через суди московські – через табори і тюрми
до світлого вічного Риму,
на Вашингтон, Торонто… І знов через всю планету,
щоб вибілена, як з льону, верталась на чорні землі –
До Львова, до рідної Заздрості в правічних її чорноземах.
Мученицька і довга – дорога Сліпого Йосипа,
сивого патріарха.
…Через сніги дорога
До Заздрості (але не чорної – білої, під снігами),
до хати, і досі збереженої,
що через століття діждалась величного красеня – храму
що з ним навік обвінчалась на правітцівській садибі.
Великий син України вернувся великим храмом
у золоту, у вимріяну вільну свою Вітчизну,
де церква його розп’ята (розп’ята самим Сатаною)
воскресла, як дивне диво – нам явлене Сином Божим.
Ніч на 08.01.200 р.
(4 votes, average: 3,25 out of 5)