Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Ти снишся мені – і сміється дорога…”

Ти снишся мені – і сміється дорога,
і сон, ніби сонях, пішов у танок.
Та як тебе стримати, серця облого,
як м’ятою пахне мені моріжок
тих пам’ятей давніх, що тужать сосново
і в липовім цвіті, мов бджоли, гудуть?
Святошинський присмерк тріпоче святково
і костуром спогад напростує путь.
Ти шара, світанна моя лебедине,
крилом запалила свічадо ставка
і зграбно, грайливо і радісно рине
у безчас, у безвість долоня тонка.
Рожеві пучки твої чую спросоння,
вони сновигають на лицях моїх.
Нічного проміння високе осоння
лоскоче мене, мов муаровий сміх.
Ти снишся мені – і збігаються кола
і віддаль, неначе в термометрі ртуть,
ховається в шпару – і ось воно, поле,
і ось вони – зустрічі – з мертвих встають.
І вже ні знаку не пізнати на щасті,
і рутою-м’ятою стелиться шлях.
Дай Боже – прокинуть більше не вдасться
заради розкошей по чорних ночах.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)


“Ти снишся мені – і сміється дорога…” - СТУС ВАСИЛЬ