Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Я думав – сам іду. Дорога…”

Я думав – сам іду. Дорога,
І витребеньочка-ріка,
Та дика яблуня-обнога,
Та ще сорока з Меджибога,
Що у колгоспі “Перемога”
Вже заморозила черв’ячка.

Та вишнячок, старий ще змалку, –
Забувся він, коли і ріс! –
Напташивши за літо гнізд,
Відслухав їхню щебетанку
Й тепер стояв сумний до сліз.

Я зупинився: з перелога
Куривсь під дощиком стіжок,
Похнюпився, мовчав і мок,
Лиш сіра яблуня-обнога
Гукала гілкою листок.

Те голе, те її гукання
Безмовно вітер в хмари ніс,
Було благання в нім й прощання,
Не так прощання, як благання
Та ще непевне сподівання,
Та ще притишене ридання,
Як тому вишнячку, до сліз…

Я думав – сам іду. Тополі,
Та покаміннячко-струмок,
Й сороки човник в далі голі,
Та гурт на буряковім полі
Осінніх вкутаних жінок.

1987

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Я думав – сам іду. Дорога…” - ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА