ВІРШІ (Частина 4)

Ω(т) здε почина ю(т)сA вЂр(ъ)ши ω жεна хъ ро зны(х), вся кого чи ну и(х). То ε сть ω до бры(х) и о злы хъ. Напро дъ

119. Ω множεст†жε нъ: сирЂчъ я ко болшъ на всεлε(н)но(и) обрЂтаεтъсA по ла жε нска: нεжε мужε(и)ска

Подобно часты(и) д†жε(н) зостаεтъ на свЂтЂ:
а мε(н)щы знъ раз†трεтε(и) надЂяты(с) мЂти.
А чεму (ж) то сиε ε(ст) гл голεши та ко:
тожε гл ю тεбЂ жε εстъ нε іна ко.
Мужіε на воε(н)ныхъ путε(х) помира ютъ:
а жε ны всε(г)да цЂлы в домахъ пробува ю(т).
Еднакъ на(д) жεна ми бг ъ да(л) мужε(м) вε(р)хъ мЂти:
а і мъ нε далъ мужε(и)ски(х) рεчи(и) разумЂти.

120. Ω zлы(х) жεна(х), і м(ъ) жε нико(г)да нε я ты вЂры

Подобаε(т) таковы(и) вчинити совЂтъ на(мъ):
жε нЂgды нε даяти ни в чε(м) вЂры жона(мъ).
Жεна(м) бо zавшε ла(т)во та(к) клятву спо(л)ни ти:
я(к) пря(г)нучому часо(м) воды сA напи ти.
Прεто а щε бы мощ(ъ)но sвЂзды з(ъ) нεба бра ла:
або тε(ж) прε(д) собою зεмлю пояда ла.
То ужε да нε будε(т) о ны(мъ) вЂра данна:
хо(ч) бы и прεкраснаA она была па(н)на.
Бо и Ада(м) прε(з) жεну ласки бж о(и) о(т)па лъ:
и ввε(с) ми(р) навЂки бы(л) смε(р)тно(и) кля(т)†о(т)да(л).
I и ныε многіε чрε(з) жεнъ погибо ша:
и вто(ж) навЂки ла(с)ки бж о(и) о(т)падо ша.
ТЂмъ и паки zлы(м) жεна(м) вЂры нε дава(и)тε:
и сεбε ку пно с ними да нε погубля(и)тε.
Правда и жεна жεнЂ ε сть нε равна:
якъ в нш о(м) нн Ђ вЂку також дε и zда вна.
I а щε бы и мт и εднакъ тая жъ жεна :
и прε(з) мт ε(р) бываε(т) ско(р)бъ и грЂху вина.
А понεважъ о(т) жεнъ и ст ы(м) ско(р)бы быва ли:
ко(г)да εщε на зεмли сεбЂ пробува ли.
Далεко ба(р)зЂ(и) о(т) нихъ па ко(ст) намъ нεмощны(мъ):
нεжεли о ны(м) давны(мъ) ст ы(мъ) бл гомо щны(м).
Тεды кгды (б) хто рε(к), створи(л) бг ъ на зги бε(л) ро ду
лю(д)скому жεны: но нЂ(ст), лε(ч) для чиста пло ду.
Сохраня(и) жε насъ бж ε о(т) тЂхъ нεчисто тъ:
да нε втраты(мъ) нб(с)ны(х) твои(х) сεбЂ красо тъ.
Алε чи сты ч(с)тому бг у тεбЂ явымъ:
и ца(р)ствіε вЂчноε з(ъ) ст ы ми наслЂди мъ.

121. Ω жεна(х) нεпло дны(х), або тε(ж) бεз(ъ)пло дны(х)

ПовЂждъ мнЂ чεму жεны мно ги ε(ст) нεпло(д)ны:
любо то и о(т) мужε(и) свои(х) нε свободны.
Нε вЂмъ о то(м), токмо мню жв то(г)[о] нε годны
дара в(ъ) бг а пріяти: и тако бεз(ъ)плодны
Zостаю тъ: я ко дрεво нε імущо пло ду:
нε на радо(ст) правε імъ самы(мъ) и іхъ роду.
Нεпло(д)на и ст аA нεгды(с) была А нна:
о(т) ко(т)рои родиласA прч(с)таA па нна.
Егда у бо мл исA бг ъ да(р) ε(и) тотъ дадε :
а поро(ж)дши εму жъ в да(р) о ную привεдε.
ТрылЂтную в(ъ) цε(р)ковъ тую о(т)рокови цу:
на(д) всЂхъ дв ъ чε(ст)нЂ(и)шую ст ую дв ицу.
Тако бо бг ъ млящε(и)сA Анны услыша лъ:
жε в(ъ) прεстарЂлыхъ лЂтε(х) ст ъ пло(д) ε(и) даровалъ.
Да і днε(с) нεпло(д)ныA нε xъ бг а бл гаютъ:
εсли ко(т)рыε плодо(в) чрε(в)ныхъ си жεлають.
А бг ъ я ко гото(в) ка ющымс(ъ) грЂхи проща ти:
та(к) и мл я щы(м)сA что ко(л)вεкъ можε(т) да ти.
ТЂмъ нεплодныA особъ бг у мл ЂтεсA:
вдε(н) и внощи и на всякъ часъ нε лЂнЂтεсA.
А Хс спо(л)нитъ вш и ты ε жεланіA:
пошлε(т) ва(м) таковыε всЂмъ дарова ніA.
Ω тожъ жεны лЂка(р)ство вамъ сε прε(д)лага ю:
и при(и)мати ва(мъ) то(и) да(р) ω(т) бг а пріяю.
АнЂ зε ли(и) анЂ ба бъ на то нε вжыва(и)тε:
и іны(х) z боку рεчи(и) сA выстεрЂга(и)тε.
Ты(л)ко г(с)да бг а ω тоε впраша(и)тε:
и та(к) здоровы дЂти на свЂтЂ ражда(и)тε.

122. Ω вдовствεнны(х) жεна хъ

Жыву щыA в(ъ) чистости чε(ст)ныA вдови цы:
обря щу(т)сA прε(д) бго(м), я(к) чистыA дв и цы.
I суди(л) бы(х) на(д) дв ицъ и(х) чε(ст)нЂ(и)ши(х) па чε:
звлаща здравы(х) и ю ны(х), то ε(ст) млады(х) на(и)па чε.
ДЂвы бо пло(т)ски(х) грЂхо(в) сεбЂ нε позна ли:
а они и познавши, чи сто(ст) zахова ли.
I нε дивно бεз(ъ) того стары(мъ) вдова(м) бы ти:
а мла дымъ тру(д)но мовя(т) бεз того прожи ти.
Еднакъ жε в(ъ) страсти пло(т)ско(и) нε ізнεмага ютъ:
и тε(ж) мы слε(и) грЂховны(х) жадны(х) нε при(и)маютъ.
I та(к) бεзму(ж)но живутъ бг ъ их(ъ) сохраняεтъ:
и па да(т) в грЂхи таки(х) то нε попущаεтъ.
Да(и) жε бж ε и вдовамъ за іхъ тε(р)пεніε:
ту(т) нагороду а та(м) дш а(м) сп(с)ніε.

123. Ω жεнахъ и ω дв и цахъ, и о писмε(н)ныхъ чε(р)ницахъ

Да(р)мо сA види(т) жε(н)скъ по(л) звы(к)лъ пи(с)мо учи ти:
могла бъ цε(р)ковъ и бεз ныхъ пи(с)ма обходи ти.
Бо то(к)мо то мужε м далъ бг ъ нεбεзпотрεбно:
а ім здаεтсA я ко бы и нε потрεбно.
Жεна писмεнна му жε(м) просты(мъ) погоржа εтъ:
и якъ простака цЂлε того вничижаεтъ.
Ω вшε(м) бо правε жεнамъ пи(с)мо нεприли чно:
ты(л)ко оно мεнщызна(м) потрεбно и сли чно.
А жεна(мъ) я къ пятого ко лεса такъ трεба:
а мужεмъ всяки(мъ) всюда на всε то потрεба.
Една(к) ко(т)ро(и) хочε(т)сA пи(с)ма научити(с):
нεха(и) у читъ жε(б) вмЂла лЂпшъ бг у мл и ти(с).

124. Ω прε(л)щεнія(х) жε(н)скихъ, и о мужεскихъ пристрастія(х) до жε (н): з(ъ)вла ща до чу жды(х)

Ω коли ки(х) зо(л) жεны виновны быва ю(т):
гды прε(л)щε(н)ми свои ми вЂчны(х) бл гъ лиша ю(т).
Лε(ст) бо бεзсту(д)ныхъ жε(н), го(р)шъ правε о(т) трути(з)ньг
жε часо(м) згонитъ кого из(ъ) власно(и) о(т)чи зны.
Кто бо бываε(т) до ны(х) страстію побЂждεнъ:
то(и) нε скоро впя(т) будε(т) о(т) тоA свобождε нъ.
Бо із(ъ) ума нε будε(т) εму то сходити:
абы прε(л)стившисA мо(г)лъ в ты(х) грЂха(х) пожи ти.
А живущи всε о то(м) начнэтъ помята ти:
а о сп сε(н)ныхъ дЂлахъ ани помышля ти.
Насъ жε ухова(и) Хр(с)тε о(т) тоεA стра сти:
абы(х)мо нε мЂли зло и за тоε напасти.

125. Ω тε(р)пε ніи жε нстЂмъ, ка ко в зымЂ студε ности(и) нε боятъсA; ко(г)да во врε мA лю тыхъ мразовъ на рЂкахъ хусты пεру тъ

Подобно пεкε лнаA горячо(ст) в жε(н)скомъ тЂли:
дозна(н)на о то(мъ) правда в(ъ) людε(и) самы ми дЂлы.
А ко(т)рыε жъ повЂждъ мнЂ людε того дознали:
ты ε, ко(т)рыε сεбЂ были жεны поня ли.
А кро(м) поня т(ъ)A, нЂ(ст) ли мощно того дозна ти:
не увЂ(ст) нε понявши(и), да(и) бж ε и нε знати.
А ко(т)ры(и) хо(ч) познаεтъ то(и) зЂло согрЂшаεтъ:
вεликаA бо вЂмъ в то(м) дЂлε та(и)на бываεтъ.
А что (ж) то ε(ст) за та(и)на, нε бываε(т) ли я вна:
бо бεзжεнні(х) за то караютъ зда вна.
А яки ε (ж) за тую рεчъ ка(р)ности бываютъ:
ты ε, жε часо(мъ), за то zдоровA умаля ютъ.
Ω понεва(ж) та(к) и мнЂ жъ трεба жεну поня ти:
жεбы(м) мо(г)лъ нεво(з)бра нно тоε(и) та(и)ны до(з)нати.
I бж ε тεбЂ свою жону поня т(ъ) поможи :
и чада побожныA о(т) нεA вамъ умножи.

126. Ω раждающы(х)сA мл(д)нцахъ ω(т) нεчисты(х) ло жε(и)

МногіA часомъ жε ны раждаютъ ω(т)ро ковъ:
о(т) нεчисты(х) грЂховны(х) и блудны(х) поро ковъ.
Еднакъ ю(ж) можε(т) сA нарεщисA ма ти:
ко(т)ро ε уроди ла своεму дыти ти.
А хоча(и) и нε хотA мусЂла вроди ти:
то ε мусЂмъ мы тако(ж) цЂлε окр(с)ти ти.
Кгды (ж) матε(р)няго грЂха о(т)роча нε зна εтъ:
и о(т)ню(д) жа(д)но(и) вины в то(м) дЂлε нε ма εтъ.
Ты(л)ко окая(н)наA о наA то ма ти:
му сЂтъ εдно за то ε я ко(с) о(т)бува ти.
Да и матεры мε(н)ши(и) грЂхъ за тоε будεтъ:
εжεли уважывши о(т)роча нε згубить,
А εжεли бы мЂла дытA zагуби ти:
то го(д)но (б) ε(и) карности сто разъ приложи ти.
Zа то ε, жε удвоε ужε согрЂшыла:
и на(и)го(р)шε(и) г(с)да бг а прогнЂви ла.
I мовя(т) о родычахъ, якъ ωни яковы:
жε яко бы и дЂти буду(т) жε тако вы.
Ты(л)ко жъ дЂти в родычо(в) нЂgды нε вдаю(т)сA:
або го(р)шыε іли лучшыε вдаю(т)сA.
А буваю(т) жε часомъ из(ъ) банка(р)товъ лю дε:
εсли вроди(т)сA щасливъ и побожны(мъ) будε.
Ты жε бж ε и грЂшны(х) въ грЂхахъ нε погуби :
лεчъ ка ющы(м)сA мл(с)ть свою усугуби.

127. Ω бг омε(р)зскихъ баба(х) шεпотни цахъ, и о проклятыхъ чаро(в)ницахъ, и о дш εпоги бε(л)ны(х) и хъ ворожкахъ

Котры(и) чл къ о(т) бабъ ворожокъ трεбуεтъ:
то(и) писани(и) ст ы(х) ввε(с) зако(н) прε(ч) ницу εтъ.
Нε вεли(т) бо г(с)дь бг ъ баба(м) вЂровати:
алε вεли(т) всЂмъ вЂрны(мъ) на сεбε впова ти.
А воро(ж)ка лжε(т), бо гды жъ нε можε(т) вгада ти:
хо(ч) сA зволи(т) и дш у врагу zаписати.
I всякаA воро(ж)ка з бЂсомъ накладаεтъ:
и уставично εдинъ помы(с)лъ з ны(мъ) гадаεтъ.
А хто (б) з(ъ)мови(л) на свЂтЂ жε то ε(ст) нεправда:
будε(т) того судити прε(д)вЂчнаA правда.
I баба з(ъ) хлопцε(мъ) и бЂсъ, в(ъ) εдно(м) цεxу хо ди(т):
понεважъ з(ъ) ты(х) трε(х) пε(р)сонъ всε зло ε похо ди(т).
Бабы и блу(д) хотящы(мъ) всЂмъ ходота(и)ствуютъ:
и іныε тεжъ злыε дЂла росправу ютъ.
I якъ кому ворожа(т) выворожатъ с калы тки:
бода(и) и(х) пεкεлныε дябли рвали zа лы тки.
А вгадати бε стіи нЂgды нε вгада ютъ:
ты(л)ко многи(х) на свЂтЂ людε(и) ошукива ютъ.
I на погибε(л) собЂ вЂчную плату бεрутъ:
поку(л) и(х) таки(х) тыε жъ дяблы до пεкла попру ть.
Zачи(мъ) хто (б) вра зки(м) баба(мъ) изхотЂлъ вЂрова ти:
то и такого трεба (б) о(т) цεркви о(т)лучати.
Мы (ж) братіε на бг а лучшε(и) упова(и)мо:
а бабъ ты(х) нεчεстивы(x) нЂgды нε вжыва(и)мо.

128. Ω пля шущы(х), або тε(ж) ω танцу ючи(х)

Кому уподоби мъ пля шущы(х) и пляса вши(х):
и на позорища(х) гдε бε(з)сту дно игра вшыхъ.
Подобно раз†о но(и) плясави цЂ дрε вно(и):
и нεчεстиво(и) εи ма тεри и сквεрно(и).
Которыε нε гды(с) такъ собЂ поступи ли:
жε на вЂки вЂчныε бг у проступи ли.
Блуды бг омε(р)зскіε прε(з) ввε(с) вЂкъ творя щи:
обличε ніA за то дЂло нε тε(р)пя щи.
Пр(д)тε чу бо ст ого обεз(ъ)глави ли:
и со Іродомъ жыво(т) сво(и) злЂ погуби ли.
I пляса ніε то и(м) то ε такъ спра вило:
жε окаянны(х) ца(р)ства вЂчного позба вило.
А кгды (б) нε пляса ніε то (б) того нε было :
алε всε по старому добрε и(м) бы было.
Ты(л)ко жъ нε восхотЂли сотворити бл го:
і жъ бы покаятисA дЂяніA зла го.
Ажε никого нεха(и) болшε(и) нε вину ютъ:
ты(л)ко на сεбε и на дЂла свои дыву ютъ.
І тεпε(р) та нцовъ мно го на свЂтЂ быва εтъ:
ко(ж)ды(и) чл вЂкъ правду на тоε призна εтъ.
Яко то на і грыщахъ и на ты хъ позорахъ:
и по ко(р)чεмныхъ вεздЂ свояво лны(х) дворахъ.
I на вεсε л(ъ)я(х) брачны(х) та(к)жε та нцы быва ютъ:
и многовε(р)ти мы(мъ) пляса(н)εмъ бг у з(ъ)грЂшаю(т).
Мо щ(ъ)но (б) браку зако(н)ну обы(и)ти бεз того :
и мε(н)но бε(з) пляса н(ъ)A того проклятого.
А то zа ра(з) о(т)гоня(т) бж εε бл гословεнство:
прε(з) дш εпагу(б)ноε танε чноε шалε нство.
Zачимъ добро бъ пεрεста(т) тако вы(х) звы ча εвъ:
а хо(ч) бы и іны(х) злы хъ якихъ обы чаεвъ.
Жε(б) іродія дыно(и) части нε о(т)рыма ли:
алε дабы вЂчноε цр(ст)во наслЂдовали.

129. Ω жεна(х) в ко(р)чεмница(х) в(ъ) гра дЂхъ, а на(и)пачε гдε в по ля(х) в ко(р)чεмны(х) гостинница(х) блудно жыву щыхъ

В вεли ко(и) о(т)важности ты ε жε ны быва ю(т):
которыε в ко(р)чεмны(х) двора(х) гдε пробува ю(т).
Бо правду рεкши жε та(мъ) в чистости жити тру(д)но:
ты(л)ко муся(т) за(в)шε в ны(х) обходитисA блудно.
I нε то(к)мо из(ъ) εдны(мъ) начнε(т) злЂ прεбыва ти:
алε тщы(т)сA грЂхомъ ты(м) мно(г) наро(д) осквε(р)няти
I лу(ч)шε(и) бы такимъ жεнамъ и на свЂтЂ нε бы ти:
нεжε розны(х) мужε(и) ты(мъ) свои(мъ) дЂломъ губи ти.
А понεва(ж) у ко(р)чмахъ побожно(ст) нε быва εтъ:
ра(з)†бε(з)законіε завшε сA умножа εтъ.
I цно(т)ливаA жεна нε по(и)дεтъ в корчму и пи ти:
а нε то(к)мо жεбы в нε(и) тамо хотЂла жи ти.
Кгды вЂдаю(т) жε ко(р)чмы бε(з) того нε быва ютъ:
і ныε до ко(р)чмы бо(л)шъ за ты(мъ) и прихожаютъ.
Нε та(к) для напи(т)ку я(к) для то εи то спра вы:
ко(т)рыε мЂютъ собЂ таки ε злыε нра вы.
Впя(т) жε мовлю о жεна(х) в ко(р)чмахъ прεбывающы(х):
и на згибε(л) и мъ злую прибы(л) собыра ющыхъ.
Кому ужε таки ε жεны будутъ подобны:
раз†дε(р)жащεму и(х) тамо, врагу уго дны.
Понεважъ смЂютъ чини т(ъ) таковоε шалε нство:
в ко(т)ромъ вставы чно по лня(т) на бЂду вшεтεчεнство.
Ужε (ж) окая(н)ницы прεста(н)тε того хлЂба:
жεбы нε посты гла васъ на(г)лε смε(р)тнаA бЂда.
I о(т)ню(д) ю(ж) ты(х) злы(х) дЂлъ по пра(в)дЂ сA пока(и)тε:
із(ъ) плачε мъ всεгда бг а о прощε(н)ε бл га(и)тε.

130. Ω жεнахъ пя(т)ницу пра(з)дну ющыхъ 1

Каза(л) бы(м) ка рно(ст)ю вεли кою жε нъ кара ти:
ко(т)рыε да(р)мо дε(н) то(и) из(ъ)выкли пра(з)днова ти.
I нε токмо здε жε ны нш и, εA празднуютъ:
а в Лы т†и му(ж)чизны тако(ж) імъ послЂду ю(т).
Бо в пя(т)ницу о(т) всякихъ робо(т) воздε(р)жа ю(т)сA:
а з(ъ) жона ми и дЂ(т)ми в ко(р)чмахъ упиваю(т)сA.
А в(ъ) нεдεлю что хотя(т) всε робятъ домово ε:
тако(ж) и в полю дЂло всякоε поліово ε.
І подобно за тоε бг ъ и(х) будεтъ кара ти:
жε ва жа(т)сA цε(р)ковны(и) zако(н) та(к) разоря ти.
Мы (ж) правосла(в)ныε дε(н) нεдε(л)ны(и) почита(и)мо:
а в(ъ) простыε пя(т)ницы всяки(м) трудо(м) тру(ж)да(и)мо.
Бо мы правосла(в)ными вси εсмы нарεчε нны:
и соблю(д)ши зако(н) сво(и) будε(мъ) бг о(м) почтε(н)ны.

131. Ω zаматεрЂ лы(х) дЂви цахъ

Прилучаε(т)сA мно го дорослы(х) дЂвъ вида т(ъ):
и ты(х) що ужε нихто нε бεрε тъ огляда т(ъ).
Z моло(д)шы(х) нε хотЂли лЂть за му(ж) поступова т(ъ),
для того и нε хочε(т) таки(х) нихто и бра т(ъ).
А лЂпшε(и) бы в звыча(и)ны(х) лЂтε(х) жεно ю зоста т(ъ):
хотЂла (б) тεпε(р) в лЂтя(х), да жа дε(н) нε з(ъ)хочε(т) взя(т).
Ужε змови(т) о(т) мεнε ба бо о(т)косни сA:
и нε ты(л)ко ная вЂ, и вво снЂ нε сни сA.

1 З правого боку на полі проти цього вірша приписано червоним чорнилом: Ω дню пя(т)нично(м) іщи ли(ст) р па.

132. Ω жεна(х) сва(р)ливыхъ, и zлоязы чны(х)

Рεкъ Соломо(н), лу(ч)шъ со (л)во мъ в(ъ) пустини жи ти:
нεжεли со жεною зло ю в дому бы ти.
Сва(р)лива жεна и днε(с) згибε(л) чεловЂку:
я ко жε нε gды(с) бЂста в старода(в)нεмъ вЂку.
Многіε убо то(г)да прε(з) жεнъ погибо ша
му жіε: что сεбε и(м) в(ъ) ω бла(ст) дадо ша.
Щасливъ то(и) хто жεнЂ зло(и) сA нε подава εтъ:
и що я(к) бε стіи по рεбра(х) ча сто дава εтъ.
Будε(т) таковы(и) то(л)ко, мЂ(т) вε(р)хъ на(д) жεно ю:
на(д) злою тва рію и на збы(т) проклято ю.
I пε(в)наA то рε чъ ε(ст), жε така A прокля та:
бо о(т) бг а и людε(и) ласка то(и) о(т)ня та.
I бл гословε ніA бж ого нε ма εтъ:
бо з(ъ) дія воло(м) собЂ товары(ст)во ма εтъ.
Zачи(м) бж ε сохраня(и) са(мъ) до брого му жа
о(д) тако(и) зло(и) тва ры: жε(б) нε по(с)ты(г)ла ну жа.
Бо лЂпшъ мовя(т) жεлЂзо у водЂ вари ти:
нεжε Ψю ю личину жεну злу учи ти.
Ужε чл овЂкъ бЂдны(и) тако(и) нε нау читъ:
раз†са(мъ) діяво(л) гды з(ъ) душεю ра(з)лу читъ.
А тεпε(р) чεловЂчε мусЂшъ бЂду тε(р)пЂти:
и до смε(р)ти з(ъ) такою нε будε(ш) до(б)ра мЂти.
I са(м) тA нεха(и) г(с)дь рачитъ свободи ти:
а жεну твою злую з(ъ) свЂта скорεни ти.
Ты жε восхощи тоε о(т) нε(и) пострада ти
за поку ту: и будε(ш) в нεбЂ ца(р)ствовати.
Една(к) жεнЂ своε(и) зло(и) ни в чε(м) нε хили сA:
и на кожды(и) дε(н) ки εмъ па ры(т) нε лЂни сA.
А та(к) пεвнε о(т) бг а при(и)мεшъ нагоро ду:
и полу чи(ш) о(т) муки вЂчно(и) сεбЂ свобо ду.

133. Ω жεна(х) zажыва ющы(х) з(ъ) бы(т)нε горЂлчаны(и) тру но(к): або яко го ко(л)вεкъ пя нства

Если жεна з(ъ)бытε чнε горЂлку zажыва εтъ:
пεвнε та A мужεви вЂры нε сохраня εтъ.
Бо бу дε(т) ча сто в(ъ) мужа худобу пу(д)крада ти:
и всε імЂніε начнε(т) зго ла расточа ти.
I и ныε навы кнε(т) злы ε дЂла твори ти:
о котры(х) всты(д)но ε(ст) дЂла(х) и говори ти.
Понεва(ж) з(ъ) пя(н)ства нЂgды нЂтъ добро(г)[о] ничо го:
εжεли нε прεста нε(т) запо(и)ства проклято го.
ТаковаA и мужа в нищεту увожда εтъ:
пото мъ оглядЂвши(с) и сама нищо нε ма ε(т).
Якъ посполи тε мовя(т) іскра полε з(ъ)паляε(т):
а послЂ выпалε(н)A и сама погибаεтъ.
Zачи(мъ) бы лЂпшъ бε(з) жоны та(к) собЂ пробува ти:
нεжε таку ю шка пу и нεцноту дε(р)жати.
I сохраня(и) г(с)ди ω(т) злы(х) жεнъ чεловЂковъ
добры(х): прε(з) всЂ и(х) лЂта до самы(х) ко(н)чи нъ вЂко(в).

134. Ω жεна хъ z дЂтε(и) умира ючи(х)

Ди вна и о томъ бж ε на(ш) дЂла твоA на мъ:
жε попущаε(ш) з(ъ) дЂтε(и) умирати жεна мъ.
А то подобно ты(л)ко смε(р)тныA причи на:
нεвинно дытA о то(м), пры(ш)ла то ко(н)чи на.
Хочъ мовятъ бεз(ъ) при клю(ч)ки нε ма(ш) анЂ смε(р)ти:
εдна(к) и бε(з) приключки гды часъ мусЂтъ вмε(р)ти.
Ты(л)ко то жε вмрε(т) жεна та нεочищε нна:
а гды побожно жила то бу дεтъ сп сε(н)на.
А к тому εсли з(ъ)можε(т) сповЂди зажы ти:
то и в то(и) часъ мощно ε(и) дш у очисти ти.
А тЂло хочъ кровію будвтъ осквε(р)нεнно
гды нε омы ю(т) зε(м)лA очи сти(т) я(к) будε(т) погрεбε нно.
Ω бж ε тво(р)чε тожε(с) жа лю на(м) примножа εшъ:
жε мт ε(р) о(т) дытяти и о(т) насъ о(т)быраεшъ.
Нεха(и) бы тоε дытA со сцами воско(р)мляла:
и в(ъ) боя(з)ни то твоε(и) бз ско(и) выцвЂча ла.
А то жε(с) нε своεго часу того дытяти:
изхотЂлъ роды тε(л)ку εго о(т)бира ти.
Нεха(и) бы во вшεляки(х) цнота(х) выхова ла:
и в наука(х) полεзныхъ, тεбЂ дохова ла.
I на хвалу (б) твою ω ноε воскормила:
и на ста(н) назначε(н)ны(и) о(т) тεбε обрати ла.
А жε соізво ли(л) сA εси ты іна ко:
бл(с)вεнъ жε εстε(с) изволивы(и) и та ко.
I в часъ дЂторо(ж)дεни(и) умε(р)шихъ нε забуди:
с(ъ) ст ы ми поко(и) и(х), и на(мъ) мл(с)тивъ буди.

135. Ω жεна(х) утЂкаючи(х) з доброго миру о(т) мужε(и) свои(х) нε дозна(в)ши [εщε ни до(б)ра ни] 1 жа дного zла

Хо чъ то пра(в)да на свЂтЂ мало то быва εтъ:
жε з(ъ) добра миру жона о(т) мужа втЂкаεтъ:
Що (ж) бы то ужε была тому zа причи на,
нε вЂмъ: знаε(т) жε εи лихаA годы на.
Подобно для того жε(б) на лучшо(и) жи т(ъ) волЂ:
вε(д)лугъ самои ты(л)ко злои свояволЂ.
А і нои причины нε можεмъ зна(и)доват(ъ):
и тε(ж) о нεувазЂ о но(и) сA догадат(ъ).
Раз†в чинъ і ночεски(и) хочεтъ сεбЂ вступи т(ъ):
нащо (ж) было zаму(ж)ны(и) и бракъ да(р)мо чини т(ъ).
Вступова(т) было в чε(ст)ны(и) то(и) чинъ дЂвицεю:
а нε по брацЂ ма(л)жεнскомъ молодицεю.
Если прεждε хотЂла, нε вяза т(ъ) было свЂтъ:
да тогда было спо(л)нит(ъ) бг у то(и) обЂтъ.
А то нε подобаεтъ мужа покида ти:
и бεз(ъ) позволε(н)A мужняго вступова ти.
Бо и по пострыгахъ такихъ впя(т) выдава ютъ:
и по прεжнεму z мужεмъ жи(т) повεлЂва ютъ.
А εжεли ω(т) мужа пошла для свояволЂ:
ужε (ж) накруты ласA либо по днε(с) дово лЂ.
Мощно того нε чини т(ъ), и впятъ пεрεста ти:
да ω добромъ и чεстно(м) жи тіи гада ти.
Zачимъ окаянницε zнову навεрни сA
к му жу: и прощεніA в нεго сподоби сA.
Да живы з(ъ) мужεмъ чε(ст)но южъ и православно:
жε(б) было ω(т) всЂхъ твоε житіε похва лно.
І до смε(р)ти чинити злого ю жъ пока(и)сA:
и я(к) жεна прε(д) свои(мъ) чε(ст)ны(мъ) мужε(м) смиря(и)сA.
А ты побо(ж)ны(и) мужу, нε ра(ч) ε ю сA згорша т(ъ):
лε(ч) гды чε(ст)но будε(т) жи(т), зво(л) [то] 2 навЂк(ъ) запамята(т).
ВЂдаε(ш) жε на свЂтЂ всε то ε быва εтъ:
ужε (ж) живЂтε чε(ст)но нεха(и) васъ бг ъ проща εтъ.

1 Квадратні дужки стоять у рукопису.
2 Квадратні дужки стоять у рукопису.

136. Ω жεна(х) плачущы(х) по умира ющы(х) (ма лы(х)) 1 дЂтε хъ свои хъ

Нεслушнε то такъ жε ны сотворя ютъ:
котры ε рεвнε по дЂтяхъ рыда ютъ.
Бо та(к) чинити вЂрнымъ нε годи(т)сA:
по ма ло(м) плака(т) ко(т)роε вмε(р)тви т(ъ)сA.
Абы здоро в(ъ)ε а ω(т)роча будεтъ:
я(к) продо(л)жи т(ъ)сA вЂкъ и прεізбу дεтъ.
Пла(ч)тε по таки(х) що хлЂбъ поядаютъ
да(р)мо: а в(ъ) мла ды(х) лЂтεхъ умира ю(т).
Нимало за хлЂбъ то(и) нε ω(т)роби вши:
и за до гля(д) вш ъ нЂтъ нε ω(т)служи(в)ши.
А малаA дыти на власнε нε бува ла:
бо εщε до утраты васъ нε привожа ла.
Жε в пε(р)вомъ року ха(р)чи нε попсуεтъ:
ты(л)ко о(т) пε(р)си(и) сса ти потрεбуεтъ.
А вамъ ни знати чεго та(к) рыдати:
жε сщ ε(н)ника zа ты(мъ) нε слышати.
Плачтε вы по ты(х), що мру(т) у посро(д)ку вЂку:
ко(г)да пришло (б) сA ты(л)ко жити чεловЂку.
А по малы(х) и стары(х) дурно нε рыда(и)тε:
алε бε(з) жалости и(х) ω(т) сεбε пуща(и)тε.
Бо писа ніε о і хъ плача(х) такъ дово ди(т):
жε нε бε(з) грЂха тоε плачущы(мъ) прихо дитъ.
Пла(ч)тε за грЂхи и ю(ж) того нε воскрεситε :
анЂ тεжъ лεжа ща(г)[о] умε(р)ша возставитε.
Zачимъ прошу ва(с) жε ны, з(ъ)бытнε нε рыда(и)тε:
и о прεста вл(ъ)шагосA дшЂ бг а блг а(и)тε.

1 Круглі дужки стоять у рукопису.

137. Ω кухова ркахъ, що по мЂста(х) варεноε продава ютъ

Нε з(ъ)нεважаε(мъ) ты(х) жε(н) що та(к) сA справу ютъ:
жε потравы розныε на прода(ж) готують.
Бо варεнаA рε(ч), якъ в дома(х) zавшε трε ба:
а голо(д)ному го стю на(и)пачε потрε ба.
Кгды нε можε(т) в скоры(и) часъ часо(м) извари ти:
прεто зволи(т) собЂ варεного купити.
I добрыε поря(д)ки індЂ то быва ють:
гдε по города(х) стравы готовы продава ю(т).
А по іны(х) города(х) и хлЂба нε зна(и)ти
пεчε но(г)[о]: мусЂтъ та(к) Ђха(т) або по(и)ты.
А нε ты(л)ко жε(б) сA мо(г)лъ стравою поживи т(ъ):
да і бз(з) хлЂба по(и)дε(т) хо(ч) мусЂтъ подыви(т).
I злε та(м), жε стравами го(с)тямъ нε выгожа ю(т):
а що го(р)шε(и) жε і хлЂба нε продава ютъ.
Zвы ча(и) то в таки(х) мЂста(х) на збы(т) нε потрεбны(и):
а гдε продава ю(т), то всЂмъ бл гопотрεбны(и).
Розны(и) бы го(ст) мусЂлъ бы в ни(х) хлЂбъ купова ти:
и я(к) слу(ш)но платою ω ныхъ нε вкрывжа ти.
Zачи(м) в нεвыго дны(х) мЂстахъ бода(и) ни бува т(ъ)
го(с)тя(мъ): жε повыля вши мусятъ и поεжжа т(ъ).
I поЂха(в)ши и хъ zвы чаю нε похва лятъ:
и в далεко(м) краю похва лою нε просла вятъ.
А то на Вкра инЂ ту(т) [Малоро(с)си(и)скои] 1 нε всЂ мЂста выго(д)ны:
жε побува(в)ши гостЂ, и поЂдутъ голо дны.
Ежεли (ж) у кого ε(ст) що за ха(р)чъ у возЂ:
то я(к) ко(л)вεкъ такому надЂA у бз Ђ.
А в ля(д)зски(х) и в лито(в)ски(х) края(х) продаваютъ:
хлЂбъ и стравы: и ка(р)чмы по шляха(х) з(ъ) всЂ ми выгодами маю(т).
Ажъ гостεви бываε(т) вшεлякаA выго да:
ко ня(мъ) ха(р)чи и самы(мъ) пи во(м) и мε до(м) охло да.
А ту(т) в насъ ра(з)†звы ча(и) то(и) по мЂста(х) валε чныхъ:
я(к) то по стародавны(х) города хъ столεчныхъ.
А в мало(м) мЂстЂ гостю ни пыта(и) поживи ти:
гды (б) сA замεшка(л), то мо(г)лъ бы дш у умори ти.

1 Квадратні дужки стоять у рукопису.

138. Ω жεна хъ близня та ра(ж)да ющы(х): си рЂчъ по дво ε дЂтε(и)

Оудиви тεлно(ст) трε ба и в то мъ дЂлε мЂ ти:
жε мно гіи жεны по дво ε ро дя(т) дЂти.
I что бы то така я бы ла за причи на:
жε у і но(и) нε εдна роди(т)сA дыти на.
I чεму на(и)бо(л)шъ того на свЂтЂ быва εтъ:
жε εдно умира ε(т) εдно оставля εтъ.
А ча со(м) и ωбо ε та кожъ помира ютъ:
и ма ло гдε близнюки на свЂтЂ взраста ю(т).
А гды нε помрутъ кто з ны(х) двои хъ ста(р)шы(и) бу дε(т):
раз†то(и) котры(и) ща(ст)A бо(л)шоε мЂт(ъ) бу дε(т).
I гды (б) тε(ж) ко(т)раA в го(д) по дво ε ражда ла:
тако(и) была (б) о(т) всяки(х) козаковъ похва ла.
А хочъ бы по εдно му абы ко ждого ро ку:
іжъ бы сA запа сила на то ε знаро ку.
А про мε нε хочъ нεха(и) родя(т) и по тро ε:
нε ты(л)ко по εдному або тεжъ по двоε.

139. Ω жεна(х) богаты(х) ма мки дЂтε(м) дε(р)жа щы(х): а свои ми пε(р)сями дЂтε(и) нε кормя щыхъ

Ди вныε обы чаи в богаты(х) жε(н) быва ю(т):
жε то са мы сA свои(х) власны(х) дЂто(к) цура ю(т).
А гды (б) послЂ бога(т)ства была зно ву убо га:
нε зго(р)шалася (б) та(к)жε дытя(м) свои(мъ) нεбо га.
I та(к) то я мо(в)лю, бεри и(х) бж аA мт и:
я(к) нε знаю(т) убо зства нε зычу и(м) и зна ти.

140. Ω жεна(х) нεωсторо жны(х), присыпля ючи(х) малы хъ дЂтε(и) свои хъ

I ты ε в розны(х) стра на(х) приго ды быва ю(т):
жε свои(х) малыхъ дЂтε(и) жε ны присыпля ю(т).
А то пя ны(м) мт рε(мъ) та A ско(р)бъ луча εтъ:
або з(ъ) нεостро жно(с)тε(и) и хъ тоε става εтъ.
А часо(м) и бεз(ъ) пя(н)ства приго да мно го мо жε:
ты(л)ко и ω(т) тако го грЂха рату(и) и хъ бж ε.
Прεто (ж) нεха(и) остро жно(ст) жε ны сεбЂ ма ютъ:
и пу(д) бо ко(м) малы(х) дЂтε(и) нε поклада ютъ.
Волю сA бы вεликихъ мЂли поклада ти:
котры(х) ю(ж) и при бо ку нε мощно приспа ти.
К вεликому хо(ч) сA и опрε тъ и приты снεтъ:
то вεлики(и) сA про(ч)кнεтъ и εи поты снεтъ.
Ω(т) нε (и) са(м) сA да лЂ(и) до кра ю ω(т)сунεтъ:
и ли εи до стЂны саму ю посу нεтъ.
Zачи(м) жо ны о(т) мεнε науки послуша(и)тε:
и пора ды своε и и мнЂ та(к)жε дава(и)тε.

141. Ω жεна(х) му жны (х), и бо(л)шε(и) в дома(х) свои(х) бεз(ъ) мужε(и) пробува ющыхъ

Мно го на свЂтЂ таки хъ жε нъ быва εт:
жε іна до(л)гъ ча съ сама пробува εтъ
У дому своε(м): бεз(ъ) му жа живу щи:
и вЂру му жу в(ъ)ставычно блюду щи.
А іна в грε чку ска чεтъ добрε бεз му жа:
ажъ послЂ пра цы іногда нεду жа.
А и при му жу і на то жъ справу εтъ 1:
и бεз(ъ)прεста(н)но ты(мъ) хлЂбомъ кεру εтъ.
I нЂgды ники мъ нε пεрεбыраεтъ:
алε охо тно всЂмъ нε возбраня εтъ.
Дово лно людε(и) голодны(х) контε(н)ту εтъ:
и контεнтова(т) изнову обЂцу εтъ.
І ная (ж) сама го лодомъ вмира εтъ:
и нико го тε жъ и нε поживля εтъ.
I ни до ко го обачε(н)A нε ма є:
жε з голо(д)ного нε спогада ε.
Прεто (ж) така A в скупоща(х) нε коха(и)сA:
да к(ъ) нεиму щы(м) того хлЂба огляда(и)сA 2.

Ω(т) здε почина ю(т)сA вЂ(р)ши особныε, послЂ жε нъ ω мужε хъ до бры (х); а бо лшъ ω злы(х) ро зны(х), якожε и назадЂ положилε(м) о злы(х) многихъ

142. Ω мужεхъ ωставля ющы (х), [си рЂчъ, ки дающы(х)] 3 свои жε ны, и други ми жεня щы(х)сA вЂршы наказа тεлныε

Zапамятало(ст) и тамъ вεлика бываεтъ:
гдε муж свою вла(с)ную жону покида εтъ.
I εсли дε(р)знε(т) в(ъ) други(и) ра(з) сA ожεни ти:
ω я(к) жв εго будε(т) бг ъ блгослови ти.

1 Починаючи з цього рядка, увесь вірш до кінця перекреслено двома лініями навхрест чорним чорнилом.
2 Третина сторінки не заповнена віршовим текстом. У кінці вірша проведено риску, а нижче червоним чорнилом приписано: Ещε іщи ли сту ω жεнахъ напрεдЂ, ли(ст) с о. У В. Перетца помилково с ь. Див. “Вірші єром. Климентія…”, стор. 79.
3 Квадратні дужки стоять у рукопису.

Понεва(ж) то бг ови тво рятъ ошука(н)стзо:
чεрε(з) нεразсудноε своε окая нство.
Алε са(мъ) сA нεборакъ напро(д) ωшука εтъ:
жε з(ъ) бг о(м) бу(д)то з(ъ) хлопцε(м) жа(р)това(т) дε(р)заεтъ.
По д†жонЂ мЂт(ъ), zвыча(и) то нε хр(с)тія(н)ски(и):
ты(л)ко о бε(л) и цЂлε та(к) по басу(р)мански(и).
I разумЂε(т) жε з(ъ) ты(мъ) дЂломъ утаи тъсA:
ажε на ввε(с) свЂтъ в ско ру(м) часЂ обличи(т)сA.
I такъ всЂ людε εму начну(т) сA руга ти:
жε та(к) собЂ важы(л)сA злε поступова ти.
I ка(р)ности бж іA zа то нε мина ютъ:
и ста(р)шіε ча сто таки(х) крЂпко кара ютъ.
А ωсобно до з(ъ)бы тнε(и) прихо дятъ утра ты:
и до голо(в)нои тε(ж) іныε из(ъ)тра ты.
А що го(р)шъ, жε з(ъ) жоною тою разлуча ютъ:
и до пε(р)вои жони знову привε(р)та ютъ.
I крε вныε о(д) таки(х) ла ску о(т)і(и)му ютъ:
и до крε(в)ности своε(и) ужε нε при(и)му ютъ.
І в(ъ) жа(д)ныхъ рεчахъ вЂрыти нε будутъ:
и якъ бε(з)зако(н)ника любити zабудутъ.
Z жоною бо пε(р)вою до смε(р)ти жи т(ъ) прыся гъ:
а забувши стра(х) бж и(и) за другую пося гъ.
Ужε (ж) нεха(и) з(ъ) пε(р)вою з(ъ)нову пробува εтъ:
а о прощεнство бг а и людε(и) впраша εтъ.

143. Ω рεвни вы(х) мужε хъ, котрыε о(т)ню(д) свои(м) жεна(мъ) [в(ъ) ты(х) рεча(х)] 1 нε іма ютъ вЂры

Zвыча(и)наA правε та мъ любо(в) нε быва εтъ:
гдε збытεчнаA рεвно(ст) в кого пробуваεтъ.
Я ко то му(ж) на жону бε(з)виннε рεвнуεтъ:
и для того ба(р)зо злε бЂдны(и) поступу εтъ.
А і са(мъ) своε жы(т)ло всяко провождаεтъ:
що нε хто іны(и) ты(л)ко са(м) бг ъ εго зна εтъ.
А ωсо(б)но гды звεлитъ жонЂ шы(н)кова ти:
то εщε го(р)шъ в то врεмA начнε(т) рεвнова ти.
А нащо (ж) было εму и шы нкъ zаводити:
понεва(ж) нε вЂрити або нε люби ти.

1 Квадратні дужки стоять у рукопису.

Бо и прε(д) ни мъ самы(мъ) ю(ж) буду(т) жону за(и)ма т(ъ):
а εму трεба то ε то(г)да за жа(р)тъ при(и)ма т(ъ).
А εжεли тому сA начнεть противы ти:
то ни жа(д)ны(и) до нεго нε по(и)дэтъ и пи ти.
А та(к) рεвнивчε прεста(н) ужε рεвнова ти:
εсли хочε(ш) ты(мъ) хлЂбомъ собЂ забавля ти.
А понεва(ж) и то(г)да будεшъ рεвнова ти:
то нε бу дε(ш) згола з(ъ) шы(н)ку пожы(т)ку ма ти.
А якъ нату ры собЂ тоε(и) пεрεста нεшъ:
то вεликую прибы(л) з(ъ) жоною мЂт(ъ) ста нεшъ.
Істи(н)ную правду я тобЂ повЂда ю:
бо(м) на свЂтЂ всякіи рЂчи такъжε зна ю.
I са(м) ты совε(р)шεнно того мо жεшъ дозна т(ъ):
и людε тобЂ тоε та(к)жε могутъ призна т(ъ).
А жоны такъ бε(з)пу тно нε пεрεстεрЂга(и):
да εщε и і ны(м) рεчъ такую знεважа(и).
А εсли гдε на свЂтЂ и жона згрЂшы ла:
εдна(к) можε худо бы му жнε(и) нε згуби ла.
I на грЂхи нε мощно правда позволя ти:
алε ко(ж)дого трεба о(т) ны(х) о(т)враща ти.

144. Ω ро дича(х) нεува жны(х), котрыε свои(х) дЂтε(и) сочεтаваю(т) бра ку насы лствіεмъ [то ε сть з(ъ) приму сомъ] 1. Нε иму щы(х) [дв и цЂ або мл(д)нцεвЂ] 1 мεжду собою совεршε(н)нои любвЂ

Нε до брε роди тεли вε(л)ми поступу ютъ:
εсли братисA дЂтε(и) своихъ насылу ютъ.
Если бо тεжъ нε мЂютъ любви совε(р)шεнно:
будε(т) житіε мε(ж)ду і ми развращε(н)но.
I нε буду(т) в люб†жи(т), мо(в)лю то вамъ та ко:
чужда тиму(т)сA са мы сεбε а нε іна ко.
Утвε(р)ждε ніA собЂ нε будутъ мЂт(ъ) zго ла:
жона або му(ж) бу дε(т) утЂкати з(ъ) двора.
I нε буду(т) доброго сεбЂ бы ту мЂти:
хо(ч) и бога ты буду(т), и приплодя(т) дЂти.
Жона бо побожнаA лю битъ му жа лаго дна:
о вшε(мъ) ст обливого и бг оугодна.

1 Квадратні дужки стоять у рукопису.

Нε можε(т) бо сA тамо вражда помЂща ти:
εжεли в добро(и) люб†стану(т) жытε(л)ствовати.
Будутъ тыε любо(в)но жити доскона лε:
и славы зло(и) о(т) людε(и) нε будутъ мЂ(т) ца лε.
Свояволности собЂ они нε позна ютъ:
всякіε разумныε лю дε то призна ютъ.
Ωц ъ жε о дщεрЂ то(и) будε(т) сA вεсεли т(ъ):
ю жε гды бεзра(з)судно нε схочε(т) потопи т(ъ).
I такъ родычи о томъ добрε разсужда(и)тε
собЂ. Гды сA нε лю бя(т) брати(с) нε примуша(и)тε.
Покида εтъ бо та A жона своε го мужа:
и бЂгаε(т) на стра ну, и бываεтъ чу жа.
Zнову (ж) му(ж) свою власну жону покидаεтъ:
нε зна(т) для чεго, ты(л)ко що лю(б)ви нε ма εтъ.
Еди(н) собЂ гдε ко(л)вεкъ станεтъ пробува ти:
ю ношε(с)ки впя(т) жи(т) лю(б) друго(и) жоны иска ти.
Ва(мъ) жε и повторε в томъ родычи поража ю:
слушную науку ва(мъ) пи(с)момъ доклада ю.
Е стъ бо того на свЂтЂ всюда ба(р)зо мно го:
гдε покидаε(т) мужа идε(т) за другого.
Да впя(т) и другого втожъ жывого покида εтъ:
а за(и)шε дши далεко блу(д)но сA обхо(ж)да εтъ
I вы родитεліε в томъ согрЂша εтε:
жε свои(х) дщεры(и) [за ко(г)[о] нε хотя(т)] 1 сы лою пxа εтε.

145. Ω чεло†ку. ωкая(н)номъ то(мъ), в котро(г)[о] жона старшаA, а нε ωнъ са мъ мужъ

Хто тако му глупаку нε бу дεтъ смЂя ти:
и окая(н)ному εму сA наруга ти.
Жε са(м) сεбε сатанЂ в(ъ) о бла(ст) дава εтъ:
понεва(ж) жонЂ своε(и) во всε(м) сA схыля εтъ.
Нε годε(н) таки(и) глупакъ о(т) людε(и) ша(и)ности:
а лε насмЂви(с)ка: а о(т) бг а ка(р)ности.
I пεвнε будε(т) крЂпко бг ъ того кара ти:
жε зло(и) жоны я(к) шка пы нε вмЂ ε(т) [на у(з)дЂ ] 1 дε(р)жа ти.
Ото (ж) тобЂ глупа чε нау ку дава ю.
абы(с) рεбра крушы(л) зло(и) жонЂ, поража ю.

1 Квадратні дужки стоять у рукопису.

А εжεли пораду мою занεха εшь:
нε минε(т) тA вεлика бЂда самъ дозна εшъ.
Бо на здоро въε твоε жона твоA ватуεтъ:
а чεго и нε знаε(ш), смε(р)ть тεбЂ готуεтъ.
Пити и Ђсти тобЂ потравы даваεтъ:
а часо(м) и труты(з)ну тобЂ жъ зготовля εтъ.
А та(к) окая(н)ничε напро(д) са(м) нε куша(и):
нεха(и) жона пи ε(т) пε(р)шъ и я(ст), мεнε слуша(и).
А gды (б) сама напεрε(д) скушати нε мЂла:
то го(р)шко мъ або ки εмъ косни(с) εи тЂла.
Або цу(р)кою скруты ε(и) руки и но ги:
жεбы нε пврεлЂзла и чрε(з) два поро ги.
Або звяза(в)ши посади к(ъ) гаря чо(и) пε чи:
що(б) припε(к)ли сA ω ну(и) шата нскіε плε чи.
А нε мЂлъ бы(с) та(к) я(к) тA учу частова ти:
бу дε(ш) до смε(р)ти свов(и) лютЂ погиба ти.
I хто ко(л)вεкъ ста(р)шую жону в сεбε ма εтъ:
то нεха(и) ста(р)шынство обу хо(м) о(т)гоня εтъ.
А нε будεтъ ста(р)шынства о(т) нε(и) о(т)гоня ти:
нε будε(т) εго нЂgды бг ъ бл г(с)ловля ти.
А хто ста(р)шынства жонЂ своε(и) нε попуща εтъ:
да ки εмъ ча сто даε(т), бг ъ то(г)[о] похваляε(т).
I такъ ока лничε тобЂ поража т(ъ) му шу:
чини та(к) сп сε(ш) свою и жоны зло(и) ду шу.

146. Ω людε(х) ты(х) нεслу шнε чи нячихъ, ко(т)ры ε жεня(т)сA и посягаю(т) нε в ра вно(с)ти лЂ тъ бу дучи: то ε(ст) імε(н)но, жε часо(м) будε(т) му(ж) ста(р) а жона вε(л)ми мо лода: або жона вε(л)ми стара, а му(ж) на збы(т) моло(д), а та(к) мε(ж) таковыми болшъ житіA зло(г)[о], нεжε добро(г)[о] того ра ди

Много того вида εмъ мεжду xр(с)тія ны:
ко(т)рыε о(т)ню(д) го(д)ны вεли кои нага ны.
Zа що : за то ε, жε бεру(т) молоды(х) стары ε:
а за стары(х) дЂдовъ иду(т) жо ны молоды ε.
А такъ нε добрε жε му(ж) ста(р) а жона мло да:
бываε(т) мεж(ъ) таки ми вεлика нεзго да.
А хоча(и) му(ж) мло(д) и а жона εму ста ра:
злая и та(м) рε(ч) ε(ст), и нε бываε(т) похва ла.
I бл гословε(н)ство бж іε о(т)бЂга εтъ:
а нε нави(ст) и вражда в(ъ) до(м) то(и) сA всεля εтъ.
Zачи(м) то нЂgды в дому то(м) добра нε бу дεтъ:
гды мεж собою жити гдε нεровнA бу дεтъ.
Бо и посполитε о то(м) такъ повЂдаютъ:
бг ъ тому да(в) хто ровню понявъ при(з)наваю(т).
Прεто о(т) таки(х) бра ковъ хр(с)тія(н) храни бж ε:
бо вε(л)ми нεприли(ч)но то ε(ст) и нεго жε.
А дару(и) в ровны(х) лЂтя(х) браки при(и)мова ти:
и бл(с)вεніε о(т) тεбε ω(т)бирати.
Да бу ду(т) таковыε жи(т) в люб†совε(р)шεнно(и):
и прεбуду(т) прε(з) помощъ твою в(ъ) по(л)зЂ дш ε вно(и).

147. Ω иновЂрнои εдно и пε(р)со нЂ мε(ж)ду му жε(мъ) и жεно ю: то ε(ст) [напри кла(д)] 1 кгды бываε(т) часо(м) мужъ ляхъ а жεна бл гоч(с)ти ваA; або жεна нεбл гоч(с)ти ваA а му(ж) бл гоч(с)ти вы(и), а хоча(и) и обо ε бл гоч(с)ти выε да нε ε(д)ныхъ людε(и): сы рЂчъ му(ж) будε(т) моска(л) а бо литви нъ або бо(и)ко або цы га(н), і ли тε(ж) з(ъ) жы да пεрε хры(ст), іли за(с) жона таковы(х) людε(и), а ω(н) правдивы(и) руснакъ козакъ украи нεцъ поро ды малоро(с)си(и)ско(и)

Нε ма(ш) лу чшεго жи(т)ла в малжε(н)ст†на с†тЂ:
якъ εдиновЂрную жону собЂ мЂти.
Бо гды εди но будεтъ нεεдиновЂрно:
то бываε(т) другому болшε(и) и нεвЂрно.
Жε εдно εдному вЂмъ можε(т) доса(ж)да ти:
и вшεлякую распру о то мъ справова ти.
Zовущы гεрεтыко мъ а нε правосла внымъ:
або тεжъ нεчεстивы(м) и о бε(л) sлославны(мъ).

1 Квадратні дужки стоять у рукопису.

А та(к) нε жи εтъ та мо любовь совε(р)шεнна:
а лε совε(р)шεнно зостанεтъ развращε(н)на.
I понεва жъ то ε та къ на свЂтЂ вεдε(т)сA:
да(р)мо з нε εдновЂ(р)нымъ і ноε бεрε(т)сA.
Тоε (ж) ε(ст) гды нε εдны(х) и людε(и) поро ды:
нε мЂютъ и такіи мε(ж) собою зго ды.
Жε то власнε поросA з(ъ) вовко(м) пробуваεтъ:
а жа лости и ско(р)бы щодε(н) прибавля εтъ.
Zачи мъ то подобаεтъ людε(м) хр(с)тіянски(мъ):
нε мЂт(ъ) при чты к(ъ) дш а(м) инородны(м) и пога(н)ски(мъ).
Алε братисA з(ъ) такимъ я(к) само ко(т)ро ε:
да нε будε(т) мεж(ъ) ни ми житіε лихо ε.
А хто добры(и) куси(в)сA інородноε взя т(ъ):
нεха(и) бг ъ рачи(т) жи(т)ло доброε дарова т(ъ).
Жεбы ап(ст)лскіε з(ъ)полнили(с) словεса :
прε(з) нεізрεчεнныε бз скіε чудεса.
Сп сε т(ъ)сA му(ж) нεвЂрε(н) о жεнЂ вЂрнЂ:
и жεна нεвЂрнаA о мужЂ вЂрнЂ.

148. Ω роди тεлε(х) сочεтава ющыхъ браку дЂтε(и) свои(х) вε(л)ми в(ъ) ма лы(х) лЂтεхъ прεждε врεмεни

Роды тεлε(мъ) и то ε дЂло ε(ст) утЂшно:
алε да(и) бж ε жεбы и мъ было бε(з)грЂшно.
Кгды (ж) бε(з)врεмε(н)но за му(ж) даваю(т) дЂви цы:
в(ъ) εдина дεсяты(х) лЂтε(х) о(т)рокови цы.
А в двана дεсяти лЂтъ сн овъ ожεня ютъ:
ты(л)ко бг у грЂхъ а людя(мъ) смЂхъ сотворя ю(т).
Бо нεдоро слы(и) ω(н) му(ж) будε(т) в цу(р)ки гра ти:
а малаA нεвЂста ку клы справова ти.
Прεто пожа(л)сA бж ε такого малжεнства:
жε εщε нε отвыкли чинити блазε(н)ства.
Часомъ и дорослыε ста(т)кова т(ъ) нε вмЂютъ:
да вла(с)нε я(к) малы ε дЂти такъ шалЂю(т).
А малы(и) ма(л)жо нокъ ωвшε(мъ) статкова(т) нε бу дε(т):
що ожεни(в)сA куда по(и)дε(т) то забудεтъ.
А та(к) згола нε трεба ма лы(х) сн о въ жεни т(ъ):
нε здолЂ ю(т) зароби т(ъ) хлЂба дш и поживи т(ъ).
Кро(м) за гото вымъ хлЂбомъ буду(т) пу(д)роста ти:
по ку(л) на вча(т)сA та(к) я(к) людε работа ти.
А то вЂмъ в Ли(т)†малы(х) жε ня(т) злε справу ют:
що нεсмыслε(н)ны(мъ) дЂтя(м) свЂтъ ты(л)ко завязу ю(т).
В шε(ст)на дцати(х) лЂтъ слушно мл(д)нца жεни ти:
а дв и цу в трына(д)ця(т) інакъ нε чини ти.
I таки(х) εщε (б) вво ди(т) в то(и) чинъ нε подоба ло:
да на іны(и) часъ до лЂтъ слушны(х) о(т)клада ло.
А слушно(ст) лЂтъ в двадца(т) ро(к) ожεни ти сн а:
о(т) ко(т)рого можε(т) бы(т) в рокъ и дыти на.
А дщε(р) присто(и)но заму(ж) в(ъ) ε Ι лЂтъ дава ти:
то мо(ж)на рε(ч) до року и матε(р)ю ста ти.
А малы ε ки(л)ко рокъ гибЂю(т) 1 бε(з) припло дку:
я(к) вЂтвы нεдости(г)лы(х) овощны(х) дрε(в) в(ъ) ωгоро(д)ку.
Zачи(м) всяку рε(ч) в сво(и) ча(с) потрεбно встроя ти:
то са(мъ) бг ъ да і лю дε буду(т) похваля ти.
I я на таку ю слушно(ст) раду дава ю:
а що зганилε(мъ) жε малы(х) жε нитε, прощε(н)ства впраша ю.

1 В. Перетц невірно зауважив: Мабуть, треба читати, гнбЂю(т). Див. “Вірші єром. Климентія…”, стор. 86.

149. Ω жεня щы(х)сA мужε хъ в(ъ) трε ты(и) разъ и в чεтвε(р)ты(и). И ω жε на(х) ідучихъ zамужъ, в(ъ) трε тεε и вчεтвε(р)тεε

Мно го мε(ж) хр(с)тія ны и того быва εтъ:
жε і ны(и) мужъ в(ъ) трεты(и) ра(з) жεнити(с) дεрза εтъ.
Та(к)жε и жε ны в трεты(и) ра(з) за му(ж) ити смЂютъ:
и нε по хр(с)тія(н)ски(и) чинити то вмЂютъ.
Ω я(к) жε таки(х) будε(т) бг ъ бл гословля ти:
жε сщ ε(н)нико(в) смЂю(т) в то(м) ошукива ти.
Прε(д) сщ εннико(м) та(и)ны свои zакрыва ютъ:
и сщ ε(н)ники то(г)[о] нε зна ю(т) да вЂнча ютъ.
А трεтεго вЂнча(н)A и нε написа нно:
ты(л)ко д†на то(и) чи(н) о(т) оц ε(в) ст ы(х) да нно.
I цε(р)ковъ ст а A та(к) то(и) законъ трыма εтъ:
жε жεни ти(с) о(т) дво(х) разъ бо(л)шъ нε по(з)воля εтъ.
Zаму(ж) иты два ра зы и жεни ти(с) то зако нно:
а ва житисA в трεты(и) ра(з), ε(ст) бεззако нно.
Псу ю(т) бо за ко(н) бж и(и) и даю тъ на пота лу:
сквε(р)но ю(ж) ты(х) жи(т)ло, жыву(т) я(к) свы(н)ε в ка лу.
I вεли ко(и) на то потрεба поку ты:
гды сA нε ра(з)лу ча(т), жε(б) грЂха того збу ти.
Ещε (ж) и таки(х) всюда много пробуваεтъ 1:
що вчεтвε(р)тоε з лихо(м) брати(с) покуша ю(т).
Ужε тако вы(м) тру(д)но дава т(ъ) прощε ніε:
бо и прощающы(х) ждε(т) пεкε(л)но потоплε ніε.
Ра(з)†тако вы(х) пε(р)сонъ та(к) мо(щ)но прости ти:
гды разлу ча(т)с(ъ) из(ъ)воля(т) в чε(р)нεцство вступи ти.
А вступи(в)ши всε своε в мн(с)ты(р) о(т)да ти:
и та(к) прощε ніε могу(т) о(т) бг а приня ти.

150. Ω стары(х) дЂдахъ жεня щы(х)сA, и ω стары(х) баба(х) zамужъ іду чихъ

ЛЂ пшε(и) бы стары(мъ) во удо(в)ст†сA ко(н)чи ти:
нεжε вεли ко мла ды(мъ) згоршε(н)ε чини ти.
Частокро(т)но бо то ε вида εмъ на свЂтЂ:
жε стары ε бεру(т)сA, я(к) мла дыε дЂти.
I та(к) осудови(с)ка і хъ бра(н)ε досто(и)но:
бо ю(ж) жεнити(с) стары(м) згола нεпристо(и)но.
Хочъ бы по а гг л(с)ки(и) сA могли обходи ти:
εднакъ нε зна(в)ши того буду(т) іхъ суди ти.
I ты(л)ко до грЂха бо(л)шъ людε(и) приво(ж)да ютъ:
жε и(х) в(ъ)правду су(ж)дε н(ъ)A годны(х) осу(ж)да ютъ.
I ты(м) дЂломъ дЂды щε і нъ стары(и) вымо(в)ляεтъ:
жε господы нЂ собЂ для худо бы нε ма εтъ.
А мощ(ъ)но (б) [за то(и) коштъ] 2 для дозору ко(г)[о] принаня ти:
а нεжε в подывε(н)ε людя(м) сA пода ти.
Бо и кожды(и) чл къ можεтъ подиви ти:
жε и о(т) бг а грЂхъ ε(ст) стары(мъ) сA жεни ти.
Бг ъ пода(л) мла ды(мъ) людεмъ чε(ст)ноε малжε(н)ство:
а стары ε з(ъ) нεста(т)ку чи ня(т) то шалε нство.

1 На полі напроти цього рядка написано літеру ю. Над нею і над літерою ε у слові пробуваεтъ поставлені однакові знаки червоним чорнилом – дашки. Очевидно, автор вагався, поставити це дієслово у формі однини чи множини.
2 Квадратні дужки стоять у рукопису.

А попа(м) бы трεба бабъ з дЂда ми нε вЂнча т(ъ):
хо(ч) бы мЂли за то ε и мъ и пεрεплача тъ.
I пови нни (б) такого бεзчи нства з(ъ)бороня т(ъ):
и приходя щую и(мъ) вскорЂ смε(р)ть вспомина(т).

151. Ω мужε(х) упо(р)ныхъ и бεзра(з)су дныхъ: ко(т)рыε о(т)нюдъ нε імЂю(т) люб†ку свои(мъ) жεна(мъ) звлаща ку чε(ст)нымъ нε пудо(и)зрε(н)нымъ и побо жны(мъ)

Мно го ε(ст) нεуважны(х) и мужε(и) на свЂтЂ:
жε чε(ст)ныхъ жо(н) нε хотятъ в до(б)ро(и) лю(б)вЂ мЂ ти.
Будε(т) і ны(и) в(ъ) всяки(х) дЂлахъ самъ ляда що:
а жεну чε(ст)ну щодн ь караεтъ низа що.
Кро(м) за то жε о(т) злого εго о(т)враща εт:
жε нε жи ε(т) з(ъ) своε ю да к чужды(мъ) вчаща εтъ.
А ωна жиεтъ свято и тε(ж) прεподо бно:
и жа(д)ноε нε чи нитъ дЂло нεподо бно.
А хо(ч) бы и постεрε(г)лъ в(ъ) ко(т)рыхъ рεчахъ когда :
годи ло (б) сA для Хр(с)та прости ти и тогда.
Якъ мовятъ, нε всε тоε на но ги станови т(ъ):
мо щ(ъ)но и слова ми ласкавыми научи т(ъ).
I поража т(ъ)сA жоны на добрыε рε чи:
а бг омε(р)зского сA ко лоту стεрε чи.
Бг ъ васъ сочεта(л), да дру(г) з(ъ) друго(м) в(ъ) лю(б)†живЂ(т):
а ту(р)баци(и) бεз(ъ)пу(т)ныхъ нЂgды нε чинЂтъ.
А кгды о(т)ню(д) зла жона ту добрε нахиля(и):
а з(ъ) доброю в(ъ) чεстно(и) люб†завшε пробува(и).
А гды стε обоε злы ε, хто (ж) васъ будε(т) навча(т):
кро(м) са(м) бг ъ нεха(и) схочε(т) на пу(т) до(б)ръ на(с)тавля(т).

152. Ω сщ ε(н)никахъ с†цкихъ вдо(в)ству ючи(х)

Нε трεба (б) шановати жоны та къ нико му:
я(к) поповы ми(р)ску абы якому.
Помнячи жε и попа(мъ) удовства бываю(т):
и часто такі и сA рЂчи прилуча ютъ.
Прεто по пε попадЂ нε би(и) лεчъ всε проща(и):
и жε(б) жыва до смε(р)ти твоε(и) была бг а бл га(и).
Бо εсли сA нε зы чу лучи(т) ти овдо†т(ъ):
хо(ч) при старостЂ твоихъ лЂ(т), то будε(ш) жалЂ т(ъ).
Zазрячи са(мъ) собЂ, чи нε ты з(ъ) свЂта ізгна лъ:
и що за причи на жε(с) удовство(м) пострада лъ.
Если (ж) прε(д)сA на старо(ст) лучи(т)сA овдовЂт(ъ):
то нε таки(и) ср(д)чны(и) жа(л) будε(ш) собЂ мЂт(ъ).
А εжεли тε(ж) в мла ды(х) лЂтεхъ та(к) сA ста нε(т):
нε зна(т) будε(ш) що чини(т), и мы(с)ли(и) нε ста нε(т).
Нε схочε(ш) зара(з) в зако(н) чε(р)нεцки(и) вступи ти:
а в други(и) разъ нεво(л)но згола сA жεни ти.
Прε то попадю шану(и), и вε(л)ми нε оско(р)бля(и):
бо и із(ъ) ско(р)би(и) людε вмираю(т), памята(и).
Алε в чε сти и в люб†завшε εA коха(и):
а нε нави(ст) и зну ту чини т(ъ) бж ε тA вхова(и).
I нε ты(л)ко ва(м) и про сты(мъ) трεба жεнъ люби тъ:
а па чε ва(м) попа(мъ), то бу дε(т) бг ъ бл гловит(ъ).
I бу дε(т) попадя(м) и вамъ вЂкъ продо(л)жа ти:
и са(м) будε(т) бз скими усты ва(с) восхваля ти.
Я жъ вεлεбностε(и) вш и(х) zа сε поучε ніε:
прошу вε(л)цε о ласку, и о прощε ніε.
I прочита вши вЂ(р)ши сы ε зы чу здравствова(т):
и в добро(и) ща(с)ливости осо(б) многолЂтствова(т).

153. Ω ωспа лы(х) люде(х), кото рыε вε(л)ми твε(р)до и мно го на(д)мЂру, и нε чу тко спя тъ, коха ючисA з(ъ)бы тнε в сну вεли комъ

В мно ги(х) рЂчахъ чл къ то(и) сεбЂ вшкожа ε(т):
кото ры(и) чрε(з) мЂру сну на збы(т) зажыва εтъ.
Бо оспа лы(x) sлодЂ(и) ча сто окрада ютъ:
а ча со(м) хова(и) бж ε домы погоря ютъ.
I са(мъ) оспа лы(и) в(ъ) ωгнЂ можε(т) сA скончи ти:
εжεли сA нε лу читъ εму очути ти.
А пу(д) ча съ тε(ж) и жоны то(и) нε встεрЂга εтъ:
ко(т)ра A жи тіεмъ свои(м) ошукива εтъ.
Гды (ж) можε(т) сA таковы(х) жε нъ мно го зна(и)дова т(ъ):
з(ъ)мε(ж) кото ры(х) і наA ждε(т) абы му(ж) лε(г)лъ спа(т).
А сама о зломъ дЂлЂ в то(и) часъ промышля εтъ:
и му жεви своεму вЂры нε с(ъ)xраня εтъ.
Ω чε(м) нε трεба бо(л)шε(и) того и писа ти:
мо жε(т) сA и напа мя(т) всяки(и) догада ти.
Zачи(м) оспа лчε εсли нε хо чъ ты(х) приго(д) мЂ т(ъ):
то нεха(и) помЂ рны(и) сонъ будε(т) тобЂ довлЂт(ъ).
А то и здоро(в)ю сно мъ збы тны(мъ) поврεжда εшъ:
а особно и бг у сномъ свои мъ з(ъ)грЂша εшъ.
Кгды и в(ъ) пра(з)дникъ востати до цε(р)кви нε мо жεшъ:
и хва лы о(т)да(т) бг у по(д)ви жнымъ нε помо жεшъ.
Алε нεпо(д)вижи мо лεжи шъ я ко ка мεн(ъ):
трεба (б) тεбЂ на чрεво положити ка мεн(ъ) 1.
Азали бы(с) хо(ч) ма ло лεжа по(д)вигну лъсA:
и о(т) врεдя щаго тA сну то(г)да очкнулсA.
I нε ра чъ zа сε ε моε пи(с)мо подиви ти:
бо хотЂлъ бы(мъ) тA о(т) сна того о(т)учи ти.
Ты(л)ко жъ и са(мъ) сво(и) разумъ совε(р)шεнны(и) ма εшъ:
спи и врε(ж)да(и) здоро(в)ε, я(к) ты собЂ зна εшъ.
В мн(с)тыру чу лости и тεбε бъ навчε нно:
я ко бы тA чи(м) ко(л)вεкъ удо лжъ процвЂчεнно.
Бо хто в мн(с)тыру утрεню засыпля εтъ:
то(и) пу(д) часъ и пока ра(н) з нεмно го быва εтъ.
А то нε за що ты(л)ко zа крывду бж ую:
що творы(т) такую рεчъ з(ъ)гола нεгожую.
Я жъ оспа лы(и) лЂнивчε за(с) тобЂ прія ю:
и бодры(м) быти тεбЂ щырε поража ю.
I прошу нε хтЂ(и) моε(и) нау ки сε(и) о(т)рыну т(ъ):
алε зво(л) конεчнε злы(и) со(н) и лЂно(ст) покину т(ъ).
Са(мъ) у зришъ помεнε(н)ны(х) приго(д) нε будε(ш) зна ти:
и мнЂ будε(ш) дякова(т), и вдя(ч)но вспомина ти.
При то(м) буди здра(в), и чулости научи сA:
мε(н)шε(и) спи и до цε(р)кви ходи т(ъ) нε лЂни сA.
ПринамнЂ(и) в(ъ) нεдεлю коли паски святя тъ:
а з(ъ)бы(т)ны(х) сновъ стара(и)сA о(т) си(х) ча(с) пεрεста т(ъ).

1 В. Перетц зауважує, що замість камεн(ъ) має бути пламεн(ъ) (див. “Вірші єром. Климентія…”, стор. 139).

(2 votes, average: 3,50 out of 5)