Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВІРШІ (Частина 5)

154. Ω мл(д)нцахъ доро слы(х) сплющы(х) вку пЂ на εдины(х) ложа(х) с(ъ) мт ε(р)ми свои ми

Мно го и таки хъ рЂчи(и) вида εмъ на свЂтЂ:
жε вεликіε кладу(т) з(ъ) собою мт ки дЂти.
Я ко то в(ъ) дεсяти лЂтъ а бо в(ъ) двана(д)цятыхъ:
а ба(р)зЂ(и) в(ъ) трина(д)цяты(х) или в(ъ) пя(т)на(д)цятыхъ.
Ужε такого пεвнε врεмA ε сть жεни ти:
а нε з(ъ) собою в лЂтя(х), я(к) ло сA кладови ти.
Мт εри з(ъ) дытя(мъ) спа ти то о но(и) утЂшно:
а нε знаεтъ бЂднаA, що и нε бεзгрЂ шно.
Бо людε мовя(т) жε врагъ правε много мо жε:
жε(б), часо(м) о(т)чεскоε нε осквε(р)нивъ ло жε.
I в(ъ) пра вила(х) нε да(р)мо то(и) грЂхъ положε нно:
жε а можε нεgды(с) гдε и то(и) сотворε нно.
В Содо мЂ слы шε та бε(з)законно(ст) быва ла:
а и тεпε(р) да(и) бж ε бы нε показа ла.
Прεто мт εрεмъ сн о въ нε слу(ш)нε вкупЂ кла сти:
жεбы нε змо(г) мт ε(р)ны(и) у мъ луза(н) окра сти.
Вра жаA хы тро(ст) на грЂхъ способъ подава εтъ:
а на(и)пачε тако му хто грЂха шука εтъ.
А часо(м) хочъ нε будεтъ и на помышлε(н)ю:
привεдε(т) о(н) и того к(ъ) само му створε н(ъ)ю.
I нε ты(л)ко вεликихъ приводитъ доро слыхъ:
алε и вε(л)ми млады(х) дЂтε(и) нεдоро слыxъ.
Zачи мъ ма(т)ки з(ъ) собою сн о въ нε поклада(и)тε:
алε того прεста(н)тε и іны(х) того навча(и)тε.
I са мы то уважтε, жε такъ нε годи(т)сA:
сн у з(ъ) ма(т)кою власнε з(ъ) жоно ю кладови(т)сA.
А мт εри з(ъ) сн о(м) я(к) з(ъ) мужεмъ вкупЂ спа ти:
прεз(ъ) що можε(т) и злоε дЂло помы(ш)ля ти.
А сн ъ εщε и ба(р)зЂ(и) тоε жъ погада εтъ:
гды в(ъ)купЂ лε(г)ши тЂло(м) тЂла дотыка εтъ.
I такъ я тую рεчъ вамъ мт ка(м) zнεважа ю:
а осо бно кладови т(ъ) сн овъ поража ю.
ЛЂпшъ ва(мъ) пу(д) бо ко(мъ) малы(х) дЂтε(и) полага ти:
и то нε слушно жε сA лучаε(т) присыпля ти.
Малы(м) дЂтя(м) колы ски то дЂло звыча(и)но:
а класти кра(и) сεбε, и то нεобыча(и)но.
Вεлики(м) zεмлA, ла ва, то мЂсцε присто(и)но:
а з(ъ) ма(т)ками лЂгати вкупЂ нεдосто(и)но.
Ω тожъ умы сли(в) я ва(м) пора ду дава ти:
быстε прε(с)та ли малы(х) и вεлики(х) з(ъ) собою по(к)лада ти.
А заты(м) са мы ро зумъ и волю ма εтε:
нε моε о томъ дЂло я къ собЂ зна εтε.
Еднакъ и повто рε в то(м) вамъ раду даваю:
быстε нε дозна ли грЂха, того прія ю.

155. Ω даю щы(х) бл(с)вε ніA на грЂхо(в)ныε творε ніA

Напрыкла(д) бы хто бл(с)вивъ чε(р)нцε†жεни ти:
и ли кому і ному і ноε что зло ε твори ти 1.

Мо щно бы ло (б) и чε(р)нцу гдε сA ожεни ти:
мо(г)лъ бы и εго свЂтъ гдε в собЂ утаи ти.
Алε хо(ч) бы на бЂду гдε сA и ожεни лъ:
εдна(к) бы бε(з)зако(н)ны(и) сεбЂ бракъ учини лъ.
Которы(и) бы бракъ нε мо(г)лъ брако(м) сA на(з)ва ти:
ты(л)ко сталъ бы по бра ку блу(д)но прεбыва ти.
А хто (б) жεнити(с) чε(р)нцу бл гословεнство далъ:
то (и) то(и) и чε(р)нцεви всЂ грЂхи на сεбε бъ взя лъ.
Бо слЂпεцъ слЂпца водя(и) о ба в(ъ) я му впада ютъ,
понεжε сεго свЂта zε мнаго нε выда ютъ.
Такъ и бл(с)вивши(и) на грЂхъ, согрЂшаεтъ:
я ко чужды(м) грЂхомъ сA да(р)мо приобща εтъ.
Прεто всЂмъ нε трεба того бл гословεнства:
жε(б) нε приня(т) ω(т) бг а нεбл гословε нства.

1 Ці два рядки є роз’ясненням назви вірша. Сам текст вірша починається з наступного рядка; м у слові мощно виведено червоним чорнилом.

156. Ω людε(х) стары хъ и мла ды(х), творя щы(х) пло тскіA грЂхи

Дивуε(т)сA па чε бг ъ старому чловЂку:
нεжεли жывущεму собЂ в(ъ) молодо(мъ) вЂку.
Если хто в ста ры(х) лЂтε(х) ты(мъ) грЂхо(м) согрЂша ε(т):
то(и) далεко г(с)да бг а бо(л)шъ обража εтъ.
Кгды са(м) рεклъ, нεнави ди(т) трε(х) пεрсо(н) моA дш а :
богато(г)[о], скупого, и пы шного голыша.
I стары(х) з(ъ) промε(ж) людε(и) мужε(и) прεлюбодЂ εвъ:
а к тому особъ гатε(и), або рачε(и) sлодЂ εвъ.
А і мла ды(мъ) εдна(к) бг ъ нε вεлитъ с(ъ)грЂша ти:
алε научаε(т) и(х) в(ъ) чистости прεбыва ти.
Егда змови(л) похоти пло(т)скіA о(т)грЂба(и)тε:
и і ны(х) злотворε ніи ср(д)чно сA пока(и)тε.
I па ки, ізмы(и)тεсA и будεтε ю(ж) чи сты:
да прεтвору ва(с) сεбЂ в сн ы вЂкуи сты.
А я кожε(с) да(л) бж ε вла(ст) сн а ми ти бы ти:
да(и) жε на(м) цЂлε твою о(т)чи(з)ну на(с)лЂди ти.
Бо на нб си мы вси о(т)чεство ма εмъ:
и о наслЂдство то(г)[о] смирε(н)но тA бл га εмъ.

157. Ω явногрЂ шникахъ

На грЂхъ бл(с)вεнства нε мощно дая ти:
раз†о(т) грЂхо(в) грЂшны(х) возмо(ж)но проща ти.
Кто бо zахочε(т) часо(м) что ко(л)вεкъ з(ъ)грЂши ти:
до(л)жεнъ пи(л)но о(т) лю(д)зски(х) очε(и) хорони ти.
Бо мозя(т) хо(ч) вЂдаю(т) да нεха(и) нε ви дять:
и та(к) грЂшнико(м) людε нε ба(р)зо обры дятъ.
Публи чны(и) бо грЂхъ дш Ђ тя(ж)ча(и)шы(и) быва εтъ:
и бг ъ за публичны(и) грЂхъ горшъ правε кара ε(т).
I что схо чεшъ сотвори т(ъ) вεли ка и ма ла:
утры(с) и запры(с) жεбъ сы(ч) и сова нε зна ла.
I спЂваю(т) за(с), хмы зо(м) ни зо(м) пу(д) вε(р)бами:
жεбы жадныε людε нЂgды нε узна ли.
А εднакъ да(и) г(с)ди zлого нε чини ти:
алε z ла(с)ки своε(и) рачъ о(т) грЂхъ хорони ти.

158. Ω нε вмЂ ющы(х) и о нε хотящы(х) дЂтε(и) свои хъ учити на добрыε дЂла

Кото рыε ро дичи дЂтε(и) нε науча ютъ:
тыε нεпрія тεли дЂтε(м) свои(м) быва ю(т):
Бо нЂgды бεз(ъ) цвычε(н)A дЂты добры нε буду(т):
и выро(с)шы хочъ кра(с)ты хо(ч) ро збивати буду(т).
Ажъ васъ родичо(в) ско(р)бε(и) довεдутъ нεма лы(х):
понεва(ж) нε вмЂли(с)тε цвы чити іхъ ма лы(х).
I хо(ч) бы (и) хотЂлъ ужε вεлико(г)[о] сн а вчи т(ъ):
ты(л)ко (ж) нε зможε(ш) то(г)да вла(с)нε дуба нахыли(т).
I таки(и) и ба(т)ка часо(м) за груды хвата εтъ:
або тε(ж) пу(д) часъ и в ши ю кулако мъ дава ε(т) 1.

1 У Перетца: додаεт. Див. “Вірші єром. Климентія…”, стор. 93.

I нε ло(ж)ную то A рεчъ о томъ доклада ю:
алε по пра(в)дЂ ст о(и) тоε ва(мъ) ізвЂща ю.
А та(к) малы(х) добрε цвы(ч) вε длу(г) твоε(и) ува ги:
и нε будε(ш) тε(р)пЂт(ъ) за ны(х) о(т) людε(и) знεва ги.
Я твоε(и) мл(с)ти якъ прія тε(л) прія ю:
и повторε учи ти дЂтε(и) поража ю.
Zа що и о(т) людε(и) до бры(x) бу дε(ш) мЂти сла ву:
и о(т) г(с)да бг а особную похва лу.

159. Ω повсεднε вныхъ грЂхотворεнія(х) чεловЂчεскихъ

Я ко нε пу(д)ко ваны(и) ко(н) в зымЂ попо(л)за εтъ:
та(к) и чл къ до всяки(х) грЂхо(в) ла(т)во скланя εтъ.
Бо я ко уподоблε(н) розны(м) о(н) рεча(мъ) помню :
сицε особливЂ(и)шε вподобляε(т)сA коню.
Но і частЂ(и) о(т) конA ε(ст) попо(л)зновε ніA:
си рЂчъ нεіщε(т)ныA часо(м) прε(т)кновε ніA.
Кгды жъ εсли нε ты(м) дЂло(м), то дру ги(м) с(ъ)грЂша ε(т):
жε а(ж) пу(д) часъ множε(ст)ва ради ни памята ε(т).
Токмо вси нш и дЂ(и)ства само му бг у вЂ(ст)ны:
а подо(б)но и ст ы(м) εго та(к)жε извЂстны.
ТЂмъ мл и(м) ти сA бж ε грЂхи нш а забуди:
а на до(б)рыA дЂла всЂ(м) на(мъ) наставни(к) буди:
Да нεпоро(ч)ны тεбЂ всεви(д)цε†явы(м)сA:
а z ласки твоε(и) о ны(х) вЂчны(х) до(б)ръ нε лиши(м)сA.

160. Ω людεхъ ты(х) которыε нε хотя(т) жεнитисA прε(з) ввε(с) вЂкъ сво(и), и до стары(х) лЂтъ: або и до само и смε(р)ти

Любо то мало того бываε(т) на свЂтЂ:
жε нε будε(т) до смε(р)ти свЂцки(и) жоны мЂти.
А εдна(к) и тоε сA на(м) вида т(ъ) луча εтъ:
ты(л)ко нε вЂмъ що то інъ за обыча(и) маε(т).
СвЂцки(м) всяки(м) потрεбно жо ны по(и)мова ти:
а нε по чε(р)нεцки(и) бε(з)жεнно пробувати.
А то та(к) іны(и) прε(з) ввε(с) вЂкъ сво(и) изваля ε(т):
ни чε(р)нεцъ а нЂ свЂцки(и) и са(м) о(н) нε знаε(т).
Мы (ж) прε(д) сA нε о вшεмъ нра(в) то(г)[о] знεважаε(мъ):
алε на вшεля кіε рЂчи уважа εмъ.
Хочε(т) то зна(т) в(ъ) чистотЂ тЂлε(с)но(и) пробува т(ъ):
и дЂвство захова(в)ши на старо(ст) чε(р)нцε(мъ) ста(т).
Чили тε(ж) о чε(р)нεцст†и ни помышля εтъ:
ужε (ж) нε знаε(м) якъ сA о ны(и) обхождаεтъ.
ЧεловЂчε(с)ка в нεго ви ди(м) всA структу ра:
а нε зрозумЂεмъ що то в нε(мъ) за натура.
Раз†бεзпло(т)ны(и) або тε(ж) а г глъ во пло ти:
нЂчεго и писа(т), си(м) слово(м) ко(н)чу по ты 1.

1 З правого боку на полі приписано іншим почерком два поздовжні рядки: Тол(ъ)ко много имущεствомъ обовAзанъ зЂло и в томъ губи(т) своε врεмA и душу и тЂло.

161. Ω ста роста (х), або тε(ж) о свата хъ: що дЂви цъ высва тую(т) за мл(д)нцовъ

Ви дячи людε в людε(и) сЂды(н)ныε ста росты:
ты(х) я(к) чεстны(х) и вЂры годны(х) про ся(т) в ста ро(с)ты.
Дабы высва тували за мл(д)нцовъ дЂви цы:
іжъ бы я ко в(ъ) εди но(и) пло ти были двои цы.
А такъ ω ны(х) мл(д)нцовъ я(к) за дны(х) залεца ю(т):
и о(т)цεвъ ты(х) дЂвичи(х) звыча(и)но упраша ю(т).
Ежε бы мл(д)нцε(м) тЂмъ дщεры в жε ны дая ти:
з(ъ) которыми жεлаю(т) сεбЂ вЂкъ сво(и) ко(н)ча ти.
Ты(л)ко (ж) нεха(и) старосты прε(ж)дε мла ды(х) спраша ю(т):
εсли до сεбε любовъ маю(т) и ли нε ма ютъ.
Бо сы лою сочта(н)ны люб†мЂт(ъ) нε бу дутъ:
а лε завшε нε нави(ст) дру(г) ко дру гу мЂт(ъ) будутъ.
Прεто вы роди тεли ω ноε разсужда(и)тε:
а насы лствіεмъ млады(х) бра ти(с) нε знεволя(и)тε.

162. Ω кумовствЂ, що кумы бра ти кумови нε бл гословляютъ, або тε(ж) дочки кумино и. А гды хто пεрεсо ли(т) добрε талярами або чи(р)воными золоты ми а(р)хіεрε ε†ко(т)ро му. То и грЂхъ про чъ о(т)клада ю(т) и бл госло(в)ляю(т): и бε(з)зако ніε на за ко(н) прεклада ютъ

И то вε(л)ми ди вныε рЂчи zостава ютъ:
що кумы брати в жону нε бл(с)вля ютъ.
I тεжъ и до(ч)ку в кумы нε волно взя ти:
що тому и чини ти на свЂтЂ нε зна ти.
I нε ты(л)ко само му куму взя(т) збороня ю(т):
алε εщε и сн о мъ та кжε возбраня ютъ.
А гды вл(д)ка(мъ) ω чи до брε заслЂпля ютъ:
то обЂма рука ми ты(х) бл(с)вля ютъ.
I нεха(и) бы вл(д)ки ничо го нε бра ли:
да дарεмно бε(з) вся ки(х) да чъ бл(с)вля ли.
А жε за грЂхъ собЂ вεли ки(и) почита ютъ:
а хто пу(д)сунε(т) до брε, и грЂхъ про(ч) о(т)клада ю(т).
I нε знаε(м) чи важно [и а(р)хіεрε(и)скоε] 1 на грЂ(х) бл(с)вε(н)ство:
жε(б) нε по(с)ты(г)ло и(х) самы(х) и ты(х) бж оε нεбл(с)вε(н)ство.
Лучшε(и) бы и(м) грЂшнико(в) о(т) грЂховъ о(т)во(ж)да ти:
нεжε на бεззако(н)ны(и) бракъ бл(с)вля ти.
Гды (ж) заповЂда лъ бг ъ в кумо(в)ст†сA нε по(и)мова(т):
і із крε(в)ными в малжεн(с)тво нε по(и)мова т(ъ).
I волно по мт εри плака(т) кому хотЂ т(ъ):
и да(и) бж ε нико му таки(х) бра ко(в) нε имЂт(ъ). 2

1 Квадратні дужки стоять у рукопису.
2 Спочатку було помилково написано слово: нε хотЂт(ъ), потім закреслено чотири літери: хотЂ, а зверху над ними надписано: имЂ.

163. Ω дЂтεхъ малы(х) остаю чи(х)сA о(т) родичовъ свои(х): в году εдно(м), и ли в дво(х): и да лЂ(и)

Мно го ε(ст) що ро дичовъ нε памята ютъ:
кгды о(т) пε(р)сε(и) в(ъ) εдно(м) году и в дво(х) зо(с)тава ю(т).
Ежεли мт ка умрεтъ о(т) мало го дытя ти:
і ли оц ъ, нε будεтъ вы росши памята ти.
I гды о(т) мт ки и ω(т)ца мало ε сA зоста нεтъ:’
в то(и) жε часъ сырото ю пра(в)ди вою оста нεтъ.
I εсли оц ъ вмрεтъ, то по(л)сыроты диты на:
а гды и мт ка то ю(ж) цЂлаA сыроты на.
I злε ты(м) бЂдны(м) дЂтя(мъ) гды роду нε ма ютъ:
таковыε згола вЂ(м) на(и)го(р)шε(и) погиба ю(т).
Если хто для сп(с)ніA ω змε(т) воско(р)мити:
то яко (ж) ко(л)вεкъ можεтъ такоε жи во бы ти.
А вско(р)ми вши(с) трεба добрε за то ω(т)слугова т(ъ):
и за вла сны(x) родычо(в) у пошанова(н)ю ма т(ъ).
Zвла ща гды мЂεтъ о(т) ни(х) яко ε выцвЂчε н(ъ)A:
таки(м) и по смε(р)тε(х) нεха(и) нε чини(т) забвε(н)A.
Лε(ч) я(к) о(т)ца и мт ку досто(и)но помина ти:
жε вмЂсто своεго дытя ти мо(г)ли выхова ти.
Zачи(м) всЂ выхова(н)цы тую рЂчъ уважа(и)тε:
и zа бл годЂтεлε(и) таки(х) бг а бл га(и)тε.

164. Ω нεпамятозло бія(х) диты нныхъ

I стары мъ бы нε трεба та(к)жε злобы мЂ ти:
я ко нε имЂютъ εA малε(н)кіε дЂти.
Едно εдно го би εтъ и тε(ж) бε(з)чεству εтъ:
пото(м) за(с) и забудε(т) и нЂтъ нε (з)лобству εтъ.
I впя(т) εдно другого крЂпко знεважаεтъ:
а о(т)ступи вши всε то собЂ за низа що ма ε(т).
А старо го хо(ч) мало хто часом знεва жи(т):
то за ра(з) з нεтε(р)пε н(ъ)A на позовъ ко(ш)тъ ва жит.
Ω стары(х) то в(ъ) книга(х) та(к) слово написа нно:
котроε в(ъ) цε(р)ква(х) часто ε(ст) вЂ(м) гл а(н)но.
Ащε нε будεтε вы я(к) мла дыε дЂти:
нε в(ъ)ни(и)дεтε в(ъ) ца(р)ство, и нε будεтε zрЂти.
Ωба чε рεчε умомъ нε дЂти быва(и)тε:
лε(ч) по дити(н)ны(и) sлобы та(к) нε памята(и)тε.
Прεто и на(м) трεба ю(ж) зло(б)ства остави ти:
іжъ бы бεз прεпяти(и) мо(г)ли жи(з)нь на(с)лЂди ти.

165. Ω глухихъ и нε нЂмы хъ

И то зло ε калЂцство чл вЂку на свЂтЂ:
глухота : ко(т)рои то(ж) нε да(и) бж ε имЂти.
Бо ε(ст) таки(и) глухи(и), жε зго ла нε можε(т) слыша т(ъ):
а(ж) раз†помаваεтъ кто мо жε(т) сA догада т(ъ).
Ты(л)ко (ж) що(с) мало εму то ε допомага ε(т):
жε к глухотЂ прина(м)нЂ(и) нε нЂмы(и) язы къ маε(т).
Котры(м) язы ко(м) мо щно к(ъ) кому прогл голи ти 1:
и ла(т)вЂ(и)шε(и) по(т)рεбу свою о(т) кого спо(л)ни ти.

1 Спочатку було написано проглголати, виправлено а на и рукою автора.

А та(к) бЂдны(и) нε мно го мε(н)шъ нЂмо(г)[о] стражда ε(т):
ко(т)ры(и) к(ъ) глухотЂ своε(и) и язы ка нε ма ε(т).
I рату(и) Хр(с)тε бж ε я ко то ω(т) глухоты :
такъ и о(т) ωсобнои бε(з)гла сно(и) нЂмоты.
Да словε съ εv(г)лски(х) твои(х) всε(г)да слышаε(мъ):
и язы кома тεбЂ я сно хва лу вЂщаε(мъ).

166. Ω глухи хъ и нЂмыхъ

Ди внаA то на свЂтЂ нε мо(щ) и глухота :
а при нε(и) особнаA εщε и нЂмота.
На вεт(ъ) бы ко нЂмотЂ своε(и) імЂлъ слу ха;
алε то закладаε(т) и самы ε уха.
Если (б) мЂлъ слу(х), хо(ч) нε мо жε(т) гл гола ть:
то гл ю щаго мо(г)лъ бы ла(т)во выслуша (т)ъ.
I gды бы тε(ж) к(ъ) глухотЂ умЂлъ говори ти:
то з мε(н)шою ско(р)бію мо(г)лъ сA (б) обходи ти.
А жε нεбора(к) того и того лишε(н)ны(и):
мучεніε особно тε(р)питъ побЂдε(н)ны(и).
I gды (б) к тому и ослЂпъ нε зна(л) бы що чини т(ъ):
мо(г)лъ бы конεчно з свЂта са(м) сεбε изгуби т(ъ). Ω(т) чεго и на съ Хр(с)тε г(с)ди ухова(и):
а слу(х) и рЂчъ до кончинъ нш и(х) в на(с) захова(и).

167. Ω ка шлю

И ка шε(л) zлаA то нε мощъ на с†тЂ:
бода(и) нико му и εго нε мЂти.
Бо в пε(р)сεхъ ка шε(л) та(к) ча со(м) спира εтъ:
жε а(ж) іногда іны(и) умира εть.
I щобъ ω(н) ω(т) всЂхъ насъ искорεни(л)сA:
да у Ψовъ ля дзски(х) и в нш ихъ всεли(л)сA.
I да(и) бж ε жε(б) то ε та(к) сA ста ло:
азали (б) и Ψо(в) вы гибло хо(ч) ма ло 1.

1 Унизу приписано червоним чорнилом: Ещε о ка шлю ли(ст) сч з напрε дЂ.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)


ВІРШІ (Частина 5) - ЗІНОВІЇВ КЛИМЕНТІЙ