Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВІРШІ (Частина 2)

46. Ω утЂка ючихъ z долго въ

Нεдо брЂ и то(и) собЂ зго ла поступа εтъ:
ко(т)ры(и) надо(л)жившисA лю дя(м), да утЂкаεтъ.
Zнаεтъ нεха(и) жε будε(т) бг ъ εго за то кара т(ъ):
жε такую важи(в)сA пако(ст) лю дя(м) сотворя т(ъ).
УмЂвъ грошε(и) у людε(и) готовы(х) позыча ти:
а нε умЂε(т) sлы(и) рабъ зно ву и мъ о(т)давати.
Да та(к) бл годЂтεлε(м) свои мъ важи(т)сA чини т(ъ):
бг ъ εго со злодЂ и за то ε можεтъ судит(ъ).
Бо вла(с)нε укравъ, и прочъ окая(н)ны(и) втЂка εтъ:
со Ію дою таки(и) ужε собЂ ча(ст) ма εтъ.
I якъ нε бл года(р)нымъ бу дε(т) таковы мъ го рε:
гды о(т)шлю тъ по смεртε(х) тЂхъ в(ъ) прεіспо(д)нεε мо рε.
Ра(д) бы ю жъ бл готво(р)цεмъ свои мъ в(ъ) то(и) часъ о(т)дава т(ъ):
да то(г)да ю жъ нε бу дεтъ нихто о(т) ни хъ о(т)бира т(ъ).
I тоε нεпохы бно спра витъ таки мъ zлонравство:
и zа выгоду лю(д)зску zло ε нεбл годарство.
Мо(г)лъ бы окая(н)ны(и) сы нъ гды нЂчимъ о(т)давати:
то нε всты(д)но было бы εму и о(т)робля ти.
Ко(г)да позычавъ або пи въ, то бг у прысяга въ:
жε мови(т) о(т)да мъ: а жε я ко нεцно та солга въ.
А іны(и) на о(т)робъ бεрε(т) и нε о(т)робляεтъ:
да я ко зло дЂ(и) злы (и) сы н, из(ъ) мЂста утЂка εтъ.
УтЂка(и) жε утЂка(и) zлы(и) и прокля ты(и) вра жε:
εсли тобЂ діяволъ та(к) учинити ка жε.
Бода(и) εси конεчнε на собЂ того дозна лъ:
якъ я тобЂ в си(х) вЂ(р)шахъ мои(х) наимεнова лъ.
I вЂрую бг у, хто чуждов похыща εтъ:
тому поісти(н)нЂ сA дарεмнε нε мина εтъ.
Або гдε ко(л)вεкъ таки(и) нε втεчε тъ рукъ като вски(х):
и ли тε(ж) ба(р)зЂ(и) що го(р)шъ мучεни(и) чо(р)то вскихъ.
I нε трε ба такого мЂт(ъ) zа хр(с)тіяни на:
алε за жыдовы на мε(р)зского погани на.
Бг ъ тому хто позычавъ кому в(ъ)тро ε запла титъ:
хо(ч) имЂніεмъ zεмны(м), хо(ч) нб(с)нымъ о(т)пла титъ.
А тому зло му рабу и на зεмли zло пошлε тъ:
хочъ калЂцство(мъ) скараε(т) хо(ч) бЂса в нεго вошлε тъ.
Zачи(м) вы до(л)жники такъ чини ти нε дε(р)за(и)тε:
хо(ч) о(т)робля(и)тε хо(ч) заробля(и)тε, а о(т)дава(и)тε.
А нε хочεтε zаробляти або о(т)робля ти:
то нε встыда(и)тεсA и худобою о(т)дава ти.
Абы я(к) сεбε змо(г)ли о(т) до(л)го въ свободи ти:
и(ж) бы ва(м) в(ъ) бг а вЂчно(и) ка(р)ности нε заслужи ти.
Я соско(р)бячи вашо(и) зги бεлЂ, поража ю:
о(т) ко(т)ро(и) ва(м) свобо дны(м) бы(т) пріятε(л)ско пріяю.
А на мεнε за си ю нау ку нε дывЂтε:
а до(л)ги о(т)бува(и)тε да здоро вы жывЂтε.

47. Ω людε(х) ты(х) що всε ты(л)ко чεго ко(л)вε(к) в людε(и) іны(х) позыча ю(т); а своε(г)[о] [я(к) на па ко(ст)] 1 ничо го нε ма ю(т); и нε ста раю(т)сA мЂти собЂ та ко(ж)

Много таки(х) ви ди(м) що всεго позыча ю(т):
а свои(х) жа дны(х) рε чи(и) у до мЂхъ нε ма ютъ.
I о стара(н)ε жεбы в ны(х) было нε дба ютъ:
и хто нε позы чи(т) то з(ъ) гнЂвомъ осу(ж)да ютъ.
А собЂ ма(и) да и мнЂ нε да(и), в присло вю мо вятъ:
εдна(к) гу(л)таЂ вε(д)лу(г) присло вA нε тво рятъ.
Zвыча(и)но ра(з) и други(и) в(ъ) людε(и) попроха ти:
а нε бεз(ъ)прεста(н)но всε ты(л)ко докуча ти.
Тако ε то гу(л)тя(и)ство и всты ду нε зна εтъ:
жε жа(д)ного дна людя(м) добры(мъ) напрыкря ε(т).
I за тоε о(т) людε(и) со ро(м) и о(т) бг а грЂхъ:
а ωни низащо то маю(т), и творя(т) смЂ хъ.
Zачи(м) ко(ж)ды(и) гулта ю осма къ нε пропива(и):
да і собЂ у дворЂ та(к) потрεбноε ма(и).
А такъ нε бу дε(ш) людя(мъ) доку ки чини ти:
и ты ε (ж) людε ста ну(т) тεбε хвали ти.

48. И сε тому жъ подо бноε. Ω хотя щи(х) людε(х) всε що ко(л)вεк(ъ) о(т) іны(х) [ту нε або тε(ж)] 1 да(р)мо ω(т)бира ти

В кождого правε боли т(ъ) чεму(с) га рло:
хто zаставляε(т) кого спЂва(т) да рмо.
I цε(р)ковъ мови(т): вщε(д)ры да пою ти:
а що да ро(м) хо(ч) взя т(ъ), то о(т)кажу ти.
I присловіε рεчε коли да ха,
то та(к)жε будε(т) и о(т) мεнε взя ха.
А та(к) оста(в)тε вы тую моро ку:
и нε будε(т) ва(мъ) жа дного поро ку.

1 Квадратні дужки стоять у рукопису.

49. Ω в(ъ)труча ющы(х)сA нε в своЂ рЂчи: па чε жε к(ъ) нεиму щы(м) никоεго началства, сирЂчь власты, а вмЂшуватисA рады в(ъ) всякоε нε своε дЂло, що и мъ и нε приналεжитъ /34 зв./

НЂgды правε чεловЂкъ то(и) ста(т)ку нε ма ε(т):
котры(и) нε в свои рε чи да(р)мо сA втруча εтъ.
А своεго дЂла ω нъ нε хо чεтъ смотрЂти:
точі ю чужды(х) тщы(т)сA охочо глядЂти.
I нε ста раε(т)сA справъ свои(х) догляда ти:
ты(л)ко бЂгаεтъ часто іны(мъ) роспра(в)ляти.
Такому (б) трεба сказа(т), нн Ђ в на(с) нε пра(з)дни(к):
а твоA ми ло(ст) хто(с) на(м) і ны(и), а нε вка зни(к).

50. Ω нεправдивы(х) щыростя(х) нε щы рыхъ чεловЂковъ: кгды убо кто іному сотво ри(т) любо и вεліε εдино щи бл годЂяніε. Но послЂждε тому (ж) болЂε стокро(т) (вмЂсто того ) 1 zлодЂяніε

Рεчε Дв и дъ ω бз ски(х) к(ъ) людε(мъ) прεмЂ на(х):
и о лю(д)зски(х) к(ъ) людε(м) жε на зло пεрεмЂ на(х).
Кгды рεкъ Бываε(т) з(ъ)мЂна дεсница вышняго
во бл го: а змЂ на су(т) в зло шуи ца нижняго.
СирЂчъ бг ъ дεсницεю бл ги подаваεтъ:
а шуи цεю чловεкъ злы(и) то о(т)бираεтъ.
Да ωбрати(т)сA (ж) болЂзнь на εго злу главу:
а нεви(н)ны(и) радо(ст)но возда(ст) бг у хва лу.
ТЂмъ ю(ж) бж ε шхъ на(м) зла zлы ε нε створя ютъ:
лε(ч) нεха(и) в(ъ) я мы что на(мъ) копаю(т), впадаютъ.
Да и ωни аза ли наказавши(с) при(и)дутъ
в чувство: и покаявши(с) до а да нε сни(и)дутъ.
Zаступа(и) жε на(с) бж ε о(т) всяки(х) zлотворцεвъ:
и дару(и) на(мъ) прочεε добры(х) бл готворцεвъ.

1 Круглі дужки стоять у рукопису.

51. Ω людε хъ самыхъ себε гла до(мъ) убива ющы(х), ску пости ради

Много людε(и) быва ло скупы(х) з(ъ) да вны(x) †ковъ:
а і тεпε(р) нεма ло и zа нш ихъ вЂковъ.
Есть таки(х) жε всЂхъ рε чи(и) по доста(т)ку ма ю(т):
а для злои ску пости го лодо(м) zгиба ютъ.
Нε диво хто у сεбε ничого нε ма εтъ:
да з голоду на свЂтЂ і ны(и) умира εтъ.
А в кого ε(ст) а будε(т) z голоду умира ти:
того вε(л)ми здε и та(мъ) бг ъ будε(т) кара ти.
Кгды (ж) нε мови(т) бг ъ на(м) да(л) и εщε обЂца лъ:
и εщε пошлεтъ ласку я ко жъ и посыла лъ.
I нε мови(т) бг ъ на(м) дал и і ны(м) вдЂля(и)мо:
а сεбε и дома шны(х) гладо(м) нε згубля(и)мо.
Кусъ хлЂба и впя(т) ωсма(к) никого нε вроди въ:
а бг ъ всякую рε(ч) людя(мъ) на пожытокъ створи(в).
Прεто чεго жεлаε(т) дш а то потщы сA:
для дш Ђ своε(и) нЂgды тружда(т) нε лЂни сA.
Чεго дш а жεлаεтъ хо(ч) кошулю заста въ:
жεбы ε стε(с) для нε (и) гдε ту ю рε чъ доста въ.
Бо хо(ч) ко(л)ко бога(т)ства бу дε(ш) собЂ з(ъ)бира тъ:
а по смε(р)ти з(ъ) собою нε зможε(ш) нищо взя т(ъ).
Ты(л)ко на сε(м) свЂтЂ що г(с)дь да(л) пожыва(и):
а прокля тую ску по(ст) прεчъ о(т) сεбε о(т)вε(р)га(и) 1.

1 Починаючи з цього аркуша і далі, на нижніх полях у розбивку написано: Сія кни-жи-ца ω(т)ца Гε-на-дія Ро-жов-ца.

52. Ω уписующых(ъ)сA в коzаки дурны хъ мужыка(х), и зно ву выписуватисA хотя щы(х)

То жε(с) ду(р)ны(и) мужы ку ба(р)зε нεуважны(и):
жε ты(л)ко бεзчε сты(ш) чи(н) козацки(и) пова жны(и).
Zасяглε(с) того чину, а жε погоржа εшъ:
нε бы(в)ши и в во(и)ску, ю(ж) выступи(т) гада εшъ.
Нихто тA вписувати нЂ тъ нε принεволя лъ:
а лε са(м) сA з(ъ) доброи волЂ ε стε(с) вписа лъ.
А нε хо(ч) с козаками у во(и)ско завыта тъ:
я ко(с) нε хотЂлъ прε(д) ты(м) тя гло(с)ти о(т)бува т(ъ).
Прεто бεрεзовы(мъ) пЂро(м) выписува(т) тA трε ба:
и худо бу гды ма ε(ш), на рату(ш) взя(т) потрε ба.
Абы εси яково коза цтво: памята лъ:
и дру ги(м) мужыкамъ та(к) чини ти заказа(л).
Ωто (ж) гды(с) нε втопи(л)са напро(д) гдε у во ду:
при(и)ми (ж) коза цкую хо(р)бацЂ нагороду.
Бы(с) нε запомнЂлъ тоε(и) рεчи а(ж) до смε(р)ти:
по ку(л) сA обвЂси(ш), чи тε(ж) суди(т)сA вмε(р)ти.

53. Ω коzака хъ, нε го дны(х) похва лы, мεновитε ω ты(х) zлы(х) и ωкая(н)ныхъ сына хъ, и нε о(т)цεвски(х) дЂтях(ъ); которыε у во(и)ско іду(т); а людε(и) на путε(х) ідучи(х), або Ђдучи(х) о(б)дыра ю(т): или що ко(л)вεкъ насы(л)ствіεмъ рабу ючи, па кости сотворяютъ

Вε(л)ми ты ε козаки zлε собЂ поступа ютъ:
жε идучи у во(и)ско людε(и) гдε обдыра ютъ.
Подобало (б) імъ тогда мл(с)тыню дая ти:
а нε та(к) на погибε(л) імъ вЂчну сотворя ти.
Zапамяталыε то зна(т) в(ъ) таковы(х) злы(х) ду шы:
жε пока зуютъ бЂсу вго(д)ныε анЂму шы.
I нεха(и) тоε собЂ злыε рабы будутъ зна т(ъ):
жε з(ъ) по мстою своεю Хс нε будε(т) мина т(ъ).
I воскорЂ таковы(х) мо жεтъ выкорεня ти:
и памя(т) іхъ со шумомъ навЂки погубля ти.
I по ку(л) сεбε узря тъ у погибεляхъ †чны(х):
нε буду(т) собЂ ща(ст)A мЂ(т), и лЂтъ до(л)говЂчныхъ.
Поби ю(т) бо слεзы навЂкъ, о(т) ны(х) оско(р)блεнныхъ:
и всяки(х) хоча(и) мало о(т) ны(х) жε оздоблε(н)ныхъ.
I у во(и)ска пошε(д)ши ку домо(м) нε возврятя тъ:
а лε будут ганε бно голова ми наклада т(ъ).
Що і козака(мъ) таки(м) Хε Сп си тεлю да(и):
и таковы(х) о(т) мεча и кулЂ нε сохраня(и).
Бы и прочіε злы ε о то(м) жε памята ли:
и па ко(с)тε(и) нεви нны(мъ) людε(м) нε сотворя ли 1.

1 З лівого боку на полі написано іншим почерком: Ω козакахъ подобны(х) лис(т) рз д напрεдЂ. Справді, на арк. 164-му є такий вірш.

54. Ω пεку щы(х) хлЂбы пшεни(ч)ныε а хо(ч) и жытныε фа(л)шывε z галуно мъ, и продаю щыхъ

Вε(л)ми и ты ε людε бг у согрЂша ютъ:
которыε и хлЂбы з(ъ) фа(л)ч(ъ)ю продава ютъ.
МЂшаючи у тЂсто галу нъ для надмε н(ъ)A:
ко(т)ры ε ра(з)†са(мъ) вра(г) похва ли(т) и(мъ) чинε н(ъ)A.
О нъ бо на дш εврε(д)но дЂло науча εтъ:
и сотворяти волю свою помага εтъ.
I пεрεпεча(и) тоε(и) учитьсA науки:
жε(б) за злы(и) прибыто(к) да(т) сεбε бЂсу в ру ки.
I ты ми ошука(н)ствы самы сA ошукаютъ:
ко(г)да погину(т) з(ъ) свЂта сεго, то(г)да позна ю(т).
А лу(ч)шε(и) бы тεпε(р) зги бε(л) свою позна ти:
да конεчнε ошука(н)ствъ лю(д)зски(х) пεрεста ти.
Я ва(м) ωкаянныε тоε поражаю:
и дочасно(и) ка(р)ности бж о(и) здε прія ю.
А вЂчнои я ко са(м) собЂ нε жεла ю:
та(к) и вамъ тогосвЂтно(и) кары нε жада ю.
Жадаю иzгибεли вЂчно(и) басу(р)ма номъ:
а ца(р)ства нб(с)ного zычу хр(с)тія номъ.

55. Ω волоча щы(х) сA чε(р)нцахъ 1 по мЂста(х) по школа(х), и по ко(р)чεмны(х) двора(х)

Мно гіε волоцю ги з(ъ) гу(л)та(и)ства быва ютъ:
осо(б)но и чε(р)нцЂ 2 тако(ж) сA пробЂгаютъ.
Нε хотA(т) в(ъ) мн(с)тырε xъ послушани(и) мЂти:
и вε(д)лугъ своεго сп сε ніA тε(р)пЂти.
Да повЂε(т)са іны(и) к бЂсу по своε(и) во лЂ:
шукаючи на згибε(л) собЂ свояво лЂ.
А свояволA добра да нε пожытε чна:
з ко(т)ро (и) сA рожда ε(т) зги бε(л) доконε чна.
Ωсобливε тε(ж) чε(р)нца 3 она погубля εтъ:
а і свЂтско(г)[о] та(к)жε вЂмъ нε направля εтъ.
Прεто ст о (б) дЂло всЂ(м) ε(и) нε зажыва ти:
да статε чно(ст) и цноту з побожно(ст)ю xова ти.
А жε нε ты(л)ко свЂцки(и) часо(м) хова т(ъ) нε вмЂ εтъ:
да туда (ж) і чε(р)нεцъ і ны(и) ва(н)дро вны(и) шалЂ εтъ.
I людε(и) до зго(р)шε н(ъ)A свЂцки(х) привожа εтъ:
и погибεли своε(и) дш Ђ примножа εтъ.
Такому нε потрεба мл(с)тыню дава т(ъ):
а лε всюда го(д)но ε(ст) кія ми частова т(ъ).

1 Зверху після слова “чε(р)нцахъ” надписано блідішим чорнилом и чε(р)ница(х).
2 Зверху над цим словом надписано: чε(р)ници.
3 Зверху над цим словом надписано: и чε(р)ницю.

I будε(т) іны(и) чε(р)нεцъ прε(з) ввε(с) вЂкъ сA волочи т(ъ):
а трафляε(т)сA тому в школЂ сA и ско(н)чи т(ъ).
А бо гдε на(г)лε лу нε(т) у ко(р)чεмномъ дому :
то ужε и нε зна ти що чини ти тому.
Можε(т) нεра(з)су дно(и) то(и), шынка(р)цЂ напи ти:
а що го(р)шъ и комεди(и) якихъ начини ти.
I кгды в ко(р)чмЂ зги нε(т), в гно(и) я(к) Ψа закопа ти:
понεва(ж) та(к) важы(л)сA злε поступова ти.
I чε(ст)нымъ zа ко(н)ника(мъ) нεславу вноша ти:
и мн(с)тыря(м) бεзчεстно(ст) наволока ти.
Людя(м) здаε(т)сA жε вся(к) чε(р)нεцъ та(к) злонра(в)ны(и):
я(к) о(н) нεцно(т)ливы(и) сы нъ и прεωкая нны(и).
Нε хо чε(т) в(ъ) мн(с)тыру то(и) жытε(л)ствова ти:
и ста(р)шому и бра тіи сA повинова ти.
Да злы(и) рабъ я ко гу(л)та(и) zавшε воло чит(ъ)сA.
а в мн(с)тыру нигдε εму жи(т) нε хо чεт(ъ)сA.
Бы лε бы по города хъ лю дя(мъ) о чи поро въ:
бода(и) ты(л)ко εго ка тъ само(г)[о] іспоро въ.
I εсли впя(т) мо(в)лю гдε таки(и) в(ъ) миру зги нεтъ:
а(ж) нεсла ва zа кону нш εму 1 прослы нεтъ.
Бо напро(д) згинε(н)а о(н) мн(с)тырЂ ωсужда εтъ:
жε мовитъ жа(д)ны(и) мεнε ігумε(н) нε при(и)ма εтъ.
Мушу сA волочити по тоε(и) нεволЂ:
а то лжε(т) бы лε (б) εму нашалЂ(т)сA дово лЂ.
I за(с) брεшε(т) жε мови(т) нигдε мA нε при(и)ма ютъ:
бываε(т) то и пра(в)да, жε нεцно ты εго зна ютъ.
Една(к) лжε(т) то я ко пεсъ; в(ъ) мн(с)тыря(х) при(и)му ютъ
всяки(х): пачε (ж) ко(т)рыε добрε поступу ютъ.
Бо мовя(т) во(л)но Ψо ви и на бг а брεxа т(ъ):
и на ко(г)[о] ко(л)вεкъ я(к) Ψо ви та(к)жε щεка т(ъ).
Бо що и о(т) шы бεницъ котрыε втЂка ютъ:
и ты ε в(ъ) мн(с)тыряхъ ча сомъ сA свобожда ю(т).
А чε(р)нεцъ в(ъ) мн(с)тыру нε хотящы(и) жи ти:
εдно то будε(т) бЂсу по ва(н)дро вка(х) служи ти.
Ко(т)ры(и) и нагороду о(т) нεго воспри(и)мεтъ
про па(ст) вЂчну: гды ду шу εго то(и) собЂ при(и)мε(т).
I хто (ж) того в поминни(к) можε(т) уписа ти:
и з(ъ) прεста вл(ъ)шымисA бра тіями помина ти.

1 З лівого боку на полі приписано: чε(р)нεцкому – як уточнення до слова нш εму, про що свідчать помітки червоним чорнилом над обома цими словами. Почεрк автора.

Нεха(и) ужε са мъ сεбε таки(и) помина εтъ:
и бг ови за дЂла злы ε о(т)вЂтъ дава εтъ.
А помина ніA ω нъ ω(т)ню(д) нε досто инъ:
алε осудови(с)ка и по смε(р)ти досто инъ.
Естъ жε то пра(в)да я(к) нε єдно(и) мт ри дЂти:
і ны(и) хо(ч) стра(н)ствуε(т) 1, да ста то(к) бу дε(т) мЂти.
Нε по(и)дε(т) таковы(и) гдε в ко(р)чму ночова ти:
алε до сщ ε(н)ника можε(т) сA в(ъ)проха ти 2.
Або хо(ч) и до просты(х) та(к)жε людε(и) чε стныхъ:
а нε до ко(р)чεмны(х) ко(т)рыхъ домо въ бε(з)чε стны(х).
I подякова(н)ε людя(мъ) [добры(м)] 3 вста вши ω(т)дати:
и в(ъ) пу(т) сво(и) гдε надобно з(ъ) бг омъ поспЂша ти.
I нε будε(т) то(и) в(ъ) градЂ и в вεси мεдлЂти:
ты(л)ко па чε в(ъ) мн(с)ты(р) впя(т) жи ти хотЂ ти 4.
Тому гды попроси(т) и я(л)му(ж)ну да(т) годи тъсA:
будε(т) бо за дающы(х) то(и) бг у мл и т(ъ)сA.
I якъ в мн(с)тыру начнεтъ з(ъ)но ву пробува т(ъ):
начнε(т) за бл готво(р)цεвъ к(ъ) бг у мо(л)бы вноша т(ъ).
I а зъ пи шущы(и) сε, то(ж) нεgды(с) прова(н)дрова(л)сA:
лю(б) в далε кіε краЂ, да zлε нε блука(л)сA.
I впя(т) бεззазо(р)но сталъ в(ъ) мн(с)ты(р) поспЂша т(ъ):
и в нε(м) по да(в)нεму з ла(с)ки бж о(и) и ста ршы(х), прεбыва(т).
А нεува жны(x) плуто въ ты(х) нε похваля ю:
εднакъ нε волочити(с) и ты(мъ) щыро прія ю.
Бо лу чшε(и) на εдно(м) ε(ст) мЂ сцу сто кро тъ жи ти:
и в(ъ) ωбы тεлЂ ст о(и) бε(з)ропо тно служи ти.
Та(к) мощно и бг ови чаεмъ угоди ти:
и прε(з) по мо(щ) εго всЂ грЂхи о(т)дали ти.
Прεто и вы братіε з(ъ)во(л)тε сA возвраща т(ъ):
к(ъ) мн(с)тыря(мъ) на жы(т)ла, и до смε(р)тε(и) пробува(т),
Нεісхо(д)но: бо всякъ в мн(с)тыру живущы(и):
обрящε(т) бл жε(н)ство в сε(и) вЂкъ и во буду щы(и).

1 З правого боку на полі рукою автора зроблено уточнення до слова “стра(н)ствуε(т)” – ідε тъ.
2 З правого боку на полі є запис: Нε ма(ш) в(ъ) книзЂ сε(и) бо(л)шого на(д) сεго вЂ(р)ша ч стро къ и чεты ри. Почерк автора.
3 Квадратні дужки стоять у рукопису.
4 З лівого боку на полі проти інтервалу між рядками написано рукою автора: ба вити(с), уточнεння до слова “хотЂти”, на що вказують відповідні значки, зроблені червоним чорнилом.

Ко(т)ро(г)[о] бл жε(н)ства ва(м) и мнЂ да(и) бж ε за(с)лужи ти:
бы(х)мо прε(з) заслу ги мо(г)ли по смε(р)тε(х) в(ъ) нб Ђ жи ти.
Чεго и впя(т) ва(мъ) zычу, и да(и) то бж ε:
а волочи тисA бε(з)пу тнε ба(р)зо нεпригожε.
Ужε (ж) и о(т) васъ вандровны(х) прощεніA жεла ю:
а о(т) вандрово(к) ва(с) бг у в(ъ) хранεніε вруча ю.

56. Ω босака хъ, що бо сыε бεз(ъ) ωбувε ніA в зымЂ хо дятъ

Вε(л)ми на свЂтЂ лю дε то удывитε(л)ныε:
и згола никому вЂмъ нε зрозумитε(л)ныε.
Імε(н)но ты ε що сA наzываютъ босаки :
нε зна(т) чи людε они чи якіε кадуки.
Бо сіε бо чεрε(з) всю зыму явствε(н)но хо дятъ:
и нε бо сиε мЂю(т) бы(т), та(к) то людε(и) зво дятъ.
Zна(т) то жε людя(м) о чи во(л)шεбство(м) заслЂпля ю(т):
ко(т)рыε сапоговъ в ны(х) на нога(х) нε вида ютъ.
Ωни в сапога(х) хо дя(т) а бо сіи zдаю(т)сA:
мало ко(т)рыε в хы тро(ст) такую придаю(т)сA.
Кгды (б) то нε ошука(н)ство мо щ(ъ)но (б) и нагу ходи т(ъ):
и на моро(з) всε тЂло своε голоε о(т)кры т(ъ).
Ажε я ко нε мо(щ)но ε(ст) ходити го лому:
тако тεж нε можно ε(ст) ходи ти и бо сому.
То проявы лисA нЂякіε поку сы зна т(ъ):
котры(х) и в(ъ) старовЂчны(х) кни га(х) нε можε(м) начита т(ъ).
I εщε пр(о)роками са ми сA наzыва ютъ:
и прεз(ъ) по мощъ вражую людε(и) ошукива ютъ
Нε знаю совε(р)шεнно, ты(л)ко та(к) мови(т) му шу:
жε нε εди(н) боса къ zаписа(л) бЂ сови ду шу.
І жъ бы εму до смε(р)ти ра чи(л) во всε(мъ) помага(т):
на зги бε(л) дш ε(в)ную прибы(т)ки собыра т(ъ).
Zа що ты(м) прокля ты(мъ) босака(м) нε що(б) чини ти:
ты(л)ко по го лы(х) нога(х) по пята(х) по турε цки(и) би ти.
Або ωсобливЂ(и)шε ωгнεмъ припаля ти:
кгды нε 6ои(т)сA мра зу и о(г)ню нε можε(т) боя ти.
Або жε(б) таковому но ги ка тъ поω(д)тына лъ:
и Ψо мъ на з(ъ)ядε ніε до д(ъ)я бла прε чъ повε(р)га лъ.
Нε важилися (б) ю(ж) бо(л)шъ всεго свЂта дури ти:
алε могли (б) в сапогахъ види мо ходи ти.
Ещε прε(д) про сты(мъ) людомъ зову(т)сA чудотво(р)цы:
а лю(д) нε знаε(т) жε всЂхъ дЂлъ sлы(х) они то тво(р)цы.
I людε(и) свои ми прεлε(ст)ми просты(х) прε(л)ща ютъ:
а лю дε бЂдныε злы(мъ) сына(мъ) вЂры до(и)ма ютъ.
Было бы и(м) з ны(х) своε(и) вЂчно(и) поги бεли:
а то и людε(и) εщε приво дя(т) до згибεли.
I к тому злы ε рабы zажываю(т) таба ку:
εсли бы хто побо(ж)ны(и) уби(л) в смε(р)ть я(к) соба ку.
I о(т)кровε ніA нЂякіA басносло влятъ:
а хто нε да(ст) ялму(ж)ны то(г)[о] заω чнε злосло влятъ.
А са мы злословіA го(д)ны и всЂхъ ка(р)но стε(и):
то ε(ст) като(в)скими руками го(д)ны ша(и)ностε(и).
I притворя ю(т) са ми собЂ ст обли вости:
будучи испо(л)нε(н)ны всякои бε(з)чи(н)ности.
Бо нε ωбыта ю(т) в чε(ст)ныхъ яки(х) людε(и) дво рахъ:
да бо(л)шε(и) по ко(р)чεмныхъ свояво(л)ныхъ до махъ.
I та къ жε по нш εму ра ды сA и упива т(ъ):
да к тому и бεзчи нно(ст) злу ю показова т(ъ).
Ужε (ж) написа лεмъ доволно ω ωшука нцахъ:
о зво дника(х) босака х нεчεстивы(х) пога нца(х).
Лу(ч)шε(и) бы и(м) на ші и собЂ сы ла всклада ти:
нεжεли та(к) по миру ходячи плутова ти.
I трεба (б) zвяза вши босака до брε затына т(ъ):
жε(б) призна(л) я(к) то но ги в нεго нε могу(т) змεрза т(ъ).
Чи зεліямъ котры мъ но ги собЂ натыра ютъ:
чили тε(ж) zлы ε духи и(м) та(к) допомага ютъ.
Бо нεво(з)можно та(к) сA z мт εри народи ти:
ты(л)ко на ωшука нство могу(т) то що(с) роби ти.
Zа що пε(в)нε досто(и)но и(х) z свЂта погубля ти:
жεбы и па мя(т) вовЂкъ и(х) мо(г)ла погиба ти.
На съ жε бж ε о(д) тако(и) зло(и) нау ки сохрани :
и ω(т) всяки(х) злы(х) дЂлъ до смε(р)тε(и) нш и(х) борони.

57. Ω zлобЂ людε(и) памятозло бны(х), урядовы(х)

Если кто озлоблε нны(х) сыро тъ нε проща ε(т):
такому са(мъ) г(с)дь бг ъ до зЂла о(т)мща εтъ.
Кро(м) сыротЂ ско(р)бному из(ъ) мосту да в во ду:
а нεха(и) бы на свою ко(ж)ды(и) позрЂлъ вро ду.
А прв(д)ны(и) судіA в(ъ) правду разсужда εтъ:
и вы шнεму судіи Хр(с)ту подража εтъ.
А нε будεтъ судіи тому подража ти:
можε(т) в(ъ) послЂдны(и) дн ь о сεбЂ позна ти.
Да ужε в тоε врεмA тоε нε вε(р)нεтъсA:
ко(г)да о(т) нб(с)ны(х) вратъ до а да вε(р)нεтъсA.
ТЂмъ и памятозлобны(х) Хε бж ε наста въ
на стεзю сп сε(н)ную: и грЂхи и мъ оста въ.

58. Ω нε†гласа(х) укоря ющы(х) ты хъ людε(и): ко(т)ры ε писаніε(мъ) ст ы(мъ) выкладаютъ что полε зноε на по(л)зу дш ъ и(х). А ωни [нεра(з)су(д)ныε головы] 1 zлословя(т) и нεнавидя(т) тЂхъ труждатεлε(и), на добрыε дЂла писаніε(м) науча ющыхъ, и сп сε ніA імъ жεла ющыхъ

Zна(и)тε и раzумЂ(и)та таковы ε лю дε:
что ва(мъ) zа ты ε рЂчи в(ъ) послЂдны(и) дε(н) бу дε.
Прошу васъ, наставнико(в) свои(х) нε хулЂтε:
алε повину(и)тεсA и бг а [zа ни хъ] 1 мл Ђтε.
Ωни бо ва мъ подаю(т) сп сεнну нау ку:
бы стε по смε(р)тε(х) нε (и)шли у вЂчную муку.
I кгды будεтε слу ша(т) ωны(х) то нау ки:
пεвнε свободытε сA ω(т) будущо(и) му ки.
А εсли о(т) учащы(х) словъ тЂхъ нε при(и)мεтε:
то чεго нε zычу ва(м), подЂломъ при(и)мεтε.
I εсли zапа сную хто собЂ дш у ма εшъ:
волA твоA согрЂша(и) я(к) ты собЂ зна εшъ.
А εсли εдну ма εшъ, то я(к) тую згу бышъ:
а другои запа сно(и) мЂ т(ъ) собЂ нε бу дεшъ.
Що то(г)да вчи ни(ш), и хто в то(и) ча(с) ти помо жε(т):
воісты(н)ну увε(с) свЂтъ помо(г)ти нε змо жε(т).
Ты(л)ко прε(д) тобою ε(ст) д†зна(ч)ны дороги:
хо(ч) на сп сε(н)ныε хо(ч) на (з)гибε(л)ныε иди поро ги.
Еднакъ го рдε хощу жε(б) сп(с)ла с(ъ) твоA дш а:
по всA дни мл ю бг а о(т) всεA дш а.

1 Квадратні дужки стоять у рукопису.

I бг ъ ти на доброε нεха(и) помага εтъ:
а о(т) злы(х) обы чаεвъ нεха(и) сохраня εт.
А на мεнε zа сε ε прошу нε гнЂва(и)сA:
а лε на свЂтЂ здравъ бу(д), и к тому спса(и)сA.

59. Ω цыга нахъ и о жыда хъ

Цыга нε да і жиды εдны εдны мъ ра вны:
понεва(ж) вε(л)ми ты ε людε ε(ст) zлонравны.
Бо в ны(х) то(л)ко ε(ст) правды я(к) в шεлягу срεбра:
бода(и) и(м) бεз(ъ)прε(с)та(н)но каты крушы ли рε бра.
Жε zбытε чныε людя(мъ) чиня(т) ошука(н)ства:
гдε ко(л)вεкъ приЂха(в)ши до яко(г)[о] па(н)ства.
А зεмлЂ своε(и) згола нигдε собЂ нε ма ютъ:
ты(л)ко нε мовячи я(к) цыганε пробуваютъ.
Тако(ж) туляю(т)сA и жиды по всεмъ свЂту:
абы гдε в якихъ zε мля(х) и в котро(м) по†ту.
А прε(д)сA жъ гдε ε(ст) жиды свои дворы ма ю(т):
а цыга нε гдε дн ь гдε но(ч) по свЂту туля ютъ.
I я(к) нε мЂю(т) домовъ що(б) и ща(ст)A нε ма ли:
а на ωстато(к) жεбы и дя блы и(х) побра ли.
I да(и) г(с)ди, аБы то ε та къ сA и мъ ста ло:
и(ж) бы навЂки то εи нεчистоты нε ста ло.

60. Ω ката хъ

Кождого рεмεсника людε похваля ютъ:
и я ко то потрεбны(х) людε(и) уб лжа ютъ.
Кгды (ж) всяки(х) рεмε(с)нико(в) потрεба на свЂтЂ:
и да(и) бж ε вшεляки(х) ку потрεба(мъ) мЂти.
Чε(ст)ныε рεмε(с)ники работаютъ чε стно:
и жытε(л)ствуютъ в свои(х) вЂцЂхъ бл гочε(ст)но.
Една(к) и нεчε(ст)ноε на свЂтЂ ε(ст) рεмεсло :
мεнови тε мистро(в)ство, або тε(ж) катовство.
А і ка та потрεба всю да своεго ча су:
жε(б) дава(в) ты(мъ) zлодЂя(м) и забо(и)ца(мъ) пра су.
I прошу васъ ми(ст)ровε, до брε таки(х) справля(и)тε:
чвε(р)ту(и)тε и палЂтε и бЂтε и стына(и)тε.
А εсли ко(г)да кого вЂшати бу дεтε,
то примучи(т) пε(р)шъ до(б)рε нεха(и) нε забу дεтε.
I жа(д)нои zлочи(н)цамъ фо(л)gи нε показу(и)тε:
а я къ потрεба своимъ рεмε(с)ло(мъ) справу(и)тε.
Ва(мъ) то ю(ж) досконалε такаA вла(ст) да на:
нε будεтε грЂха мЂт(ъ) о(т) вы(ш)няго пн а.
Бг ъ васъ ла(т)во за то всЂхъ во(з)можε(т) прости ти:
εсли з(ъ)хочεтε ко(т)ры(и) то(и) уря(д) zложи ти.
А тεпε(р) якъ налεжи(т) рεмε(с)ломъ ты(м) кεру(и)тε:
и εди(н) з(ъ) εдны(м) в ла(с)цЂ жывЂтε, и з(ъ)дравству(и)тε.

61. Нищε нски(и) вЂршъ

Ωсε жъ пн о вε пришо въ до васъ и я :
що мЂю собЂ хоро шоε имA.
А хоро шоε та къ, жε εсмо Свыри дъ
и самъ такъжε хороши(и) глядЂтε(с) мнЂ на ви(д).
А пра вда грεчны(и) εстεмъ и хоро ши(и):
и бога ти(и) жε мно го мЂю во ши(и).
Зво(л)ся (ж) сла внаA мЂща(н)ко мнЂ в го лову по(и)ска(т):
то мо жε(ш) ω(т) мεнε того (ж) ска(р)бу сA набра т(ъ).
А ты мнЂ за то(и) ска(р)бъ ничо го нε да(и):
тыл(ъ)ко за мεнε дочку свою о(т)да(и).
I εщε минЂ да(и) мно го и вЂна:
хоча(и) принамнЂ(и) из вя зочку сЂна.
Або на(и)доро жшую рЂчь, мЂхъ поло вы:
и дода тку к тому до бры(и) ку(л) соло мы.
А тεпε(р) бу(д) собЂ та къ вε(л)ми zдоро ва:
и то вста якъ я ловаA коро ва.
А дочка нεха(и) ростε тъ якъ тεли ца:
жε(б) хоро шаA була молоди ца.
Бо я на εи давно сA zалεца ю:
и ужε и на вεсЂл(ъ)ε сA прибира ю.

62. Ω zолотара хгъ

Сі и вЂрши з(ъ) поча(т)ку ε(ст) zатру(д)нε нніи:
зрозумЂютъ прε(з) ст ы(и) дх ъ ум(д)рε(н)ніи 1.
ЗолотарA трε ба бы а г гломъ равня ти:
жε можε(т) нб(с)ніи сосу ды зробля ти.
А то в таки(и) цε(л) то ε нε іна къ става εтъ:
и(ж) всяки(и) щырозло(т)ны(и) по су(д) нб о ма εтъ.

1 З правого боку на полі написано два рядки: Пεрε скакомъ вЂмъ сію всю кни гу писа нно: для того іноε в нε(и) нε к строцЂ влага(н)но. Унесення В. М. Перетцом цих рядків до тексту твору здається невиправданим. Це лише авторське пояснення, чому вірш про золотарів, яких Климентій підносив дуже високо, потрапив до розділу “О людεхъ злыхъ”.

Напри кла(д) якъ то ми тры і ли патεри цы
та(м) бо ца(р)скіи вЂнцы сцε птры 1 в(ъ) бж о(и) дε(с)ни цы.
I про чεε мо жε(т) сA всε за(с) зна(и)дова ти:
ко(т)ро ε звыкло здε в насъ на зε(м)ли быва ти.
Мεнови тε вε(л)можны(х) гε(т)ма новъ булавы :
до кото ры(х) потрεба хотя щы(м), головы.
А інны во(и)сковыε дЂлаютъ клε(и)но ты:
и прили чныε во(и)намъ ро зныε приміо ты.
I поясы дЂлаю(т) срЂбрныε му(д)ріи:
и εv(г)лски бля хи робятъ прεм(д)ріи.
I ωсо бъ капыту ла(м) дЂлаютъ пεча ти:
о ко(т)ры(х) а(ж) нε зна εмъ я(к) рεщи поча ти.
Такъ жε и вла(с)тε лскіи лЂски оздобля ютъ:
я(к) імъ повЂлЂва ю(т): та ко потрафля ю(т).
I позлоцо ніи тε(ж) з срЂбра робя(т) ку бки:
и всякіи до столо въ пн(с)ки(х) втожъ посу(д)ки.
I до ωлтарε(и) ст ыхъ рЂчи пр(с)толніи:
и мно гіи потрε бы та(к)жε цε(р)ко вніи.
I па(н)намъ пε(р)стεнЂ зла тіи ізробля ютъ:
и ка мε(н)ми дра гими ω нЂхъ украша ютъ.
Додава ю(т) жε кшта(л)товъ и на сага(и)да ки:
и на сага(и)да чныε ω(и)стра и ку(л)ба ки.
I ша блЂ драгоцЂнно срЂбромъ осажа ю(т):
жε а(ж) зря щіи на нихъ вε(л)ми сA удывля ю(т).
I gузЂки ро бятъ и оклада ютъ но жна:
и всεго нεо(т)мо вны всε бо и(мъ) возмо(ж)на 2.
I оправля ю(т) тако(ж) прм(д)ріи ножЂ :
которы(х) дε(р)жатъ собЂ бога тіи мужЂ 3.
А що ε(ст) кадЂлницы и срЂбрны ли(х)тарЂ :
и ля(м)пы, всε то тоε робя(т) zолотарЂ.
I до ωбразо въ вЂнцы ручки и коро ны:
при(и)ми до своε и и(х) бж ε оборо ны.
I що ко(л)вεкъ на зεмли свЂтъ сε(и) потрεбу εтъ:
всε то золота(р) свои(м) розумо(м) готу εтъ.
Zачы(м) бж ε іхъ мо(л)бы са(мъ) ласка вε слыши :
и вЂчного живота з(ъ) ст ы ми нε лиши.

1 Під цим словом унизу написано олівцем рукою П. Куліша: скипεтри.
2 З правого боку на полі іншим почерком написано: возмо(ж)на.
3 З правого боку на полі іншим почерком написано: ножЂ.

63. Ω мужε(х) zлы(х), убива ющы(х) жо ны своA до смε(р)ти. Суди ти бы трεбЂ таковы(х) налютЂ(и)шоε смε(р)тноε осу(ж)дε ніε, па чε іны(х) забо(и)цо(в), вмЂсто ω(т)цεуби(и)цовъ, и ли мт рε(и), и брати(и), и сεстръ. Лу(ч)шε(и) бы імъ трεωкая(н)нымъ, самы(х) сεбε уби(и)ство(м) погуби ти: нεжε ω(т)ца или мт ε(р), іли брата, и ли сεстру: або жону уби ти. Гды(ж) Ію дына ча(ст) ожидаε(т) іхъ

Вся ки(и) забо(и)ца бу дε(т) о(т) бг а суждε нны(и):
и до бεзконεчны(х) му къ будε(т) осуждε(н)ны(и).
І но бо нεвЂрного вмЂсто звЂрA уби т(ъ):
а іноε †рного з(ъ) свЂта сεго згуби т(ъ).
І но за(с) мε чни(к) твори(т), что лю(д) росказу εтъ:
за то сεбЂ вεли ка грЂха нε при(и)му εтъ.
А роды тεлε(и) свои(х) іли жε нъ zабо(и)цы:
нε у зря(т) лица во вЂкъ пр(с)то и тр(о)цы.
Алε буду(т) та мъ гдε сA и ни сподЂваю(т):
конεчно собЂ нεха(и) ты ε того ча ютъ.
Нε то кмо бо грЂхъ ω(т)ца и мт ε(р) уби ти:
а лε и жону, із(ъ) ки(м) прися(г) вЂкъ ко(н)чи ти.
Прεто (ж) і жонъ своихъ убива т(ъ) нε дε(р)за(и)тε:
алε на су(д) бж и(и) всЂ собЂ памята(и)тε.

Сε жε ω людε(х) до бры(х) побо жны(х) мл(с)тивы(х) ласка вы(х) и ω стра(н)нопріε мны(х) 1

64. Ω страннолю бны(х), то ε(ст) ω при(и)муючи(х) стра(н)ныхъ в домы свои: и прεпокоεва ющы(х) любε зно 2

Кто стра(н)ныхъ и убо ги(х) в до(м) сво(и) при(и)му εтъ:
то(и) сεбЂ поко(и) вЂчны(и) в(ъ) нб си готу εтъ.
I кто нε мощны(x) калЂ къ в дому прεдε(р)жаε(т):
и до смε(р)ти тЂхъ в(ъ) мл(с)ти хова εтъ.

1 Більшість початкових букв цієї фрази і слово мл(с)тивы(и) написані червоним чорнилом.
2 Перед початком цього вірша з правого боку на полі написано чорним чорнилом, проте іншим почерком: NB.

Того са(м) стра(н)ствовавы(и) бг ъ сн омъ нарεчε тъ:
и в(ъ)ни(и)ди в радо(ст) вЂчну в(ъ) дн ъ послЂдны(и) рεчε тъ.
I па ки, кгды(с) о нищы(х) ты мл(с)рдова лъ:
при(и)ми (ж) о(т) мεнε в нб Ђ мзду, εя жε(с) жεла лъ.
I красоты нб(с)но(и) всε(г)да наслажда(и)сA:
и в(ъ) сла†моε(и) вЂчно та мо утЂша(и)сA.
I да(и) г(с)ди и намъ того доступи ти:
бы(х)мо с(ъ) ст ыми сA мо(г)ли вεсεли ти.

65. Ω людε(х) мл(с)тивы(х), сирЂчъ, ω творящы(х) ялму(ж)ны сі A вЂ(р)шъ писа(н)на: та A бо и(м) бл года(т) о(т) г(с)да ε(ст) да нна

Бл жε нъ мл(с)тивы(и) і жъ пом лова(н) бу дε(т):
мл(с)тини бо ра ди вЂчно(и) ка зны збу дε(т).
Ни за что у бо та(к) я(к) бо(л)шъ за мл(с)ты ню:
будε(т) мЂти сεбЂ бж ію бл госты ню.
А та(к) за дая ніε и мъ в(ъ) нб Ђ ω(т)да(ст)сA:
нε точію то ε, но стокро(т) возда(ст)сA.
Сторы цεю бо рεчε мл(с)тивы(и) при(и)мεтъ:
и жыво(т) вЂчны(и) о(т) бг а воспри(и)мεтъ.
Мы жε повсε(г)да за тыхъ г(с)да бл га εмъ:
о(т) котры(х) мл(с)ты ню іногда при(и)ма εмъ.
Бл годЂтεлε(м) нш и(мъ) бж ε нагороди :
и ω(т) ско(р)бε(и) врεмε(н)ныхъ и вЂчны(х) свободи.

66. Ω прошε ніи мл(с)тыни

Пи шε(т) Екклεсіа стε(с), жε лу(ч)шε(и) умрЂти:
а нεжε прося щаго ко(г)да сεбε зрЂти 1.
А Х Сп ситε(л) са(мъ) просити насъ у читъ:
ища(и) рεчε обря щε(т) и прося(и) полу читъ.
ТЂмъ тεбε Хр(с)тε мл A и о(т) людε(и) проси(мъ):
по словεсε(х) ти к(ъ) рабо(м) ти мо(л)бу вно симъ.

1 Проти цих двох рядків на правому полі, мабуть, рукою автора написано: ста р[ыи] зако(н), проти наступних двох рядків: но(в) зак[онъ]. У квадратних дужках відновлено відрізані літери.

СовЂту(и) жε и(мъ) Сп сε да мл(с)ть на(мъ) тво рятъ:
и любовъ уго(д)ную тεбЂ к на(мъ) о(т)во ря(т).
А ты и(мъ) zа то ца(р)ствомъ нб(с)ны(мъ) нагороди :
а zдε прε(ж)дε на зε(м)ли о(т) ско(р)бε(и) свободи.
I дару(и) и на(м) с ни ми бεзгрЂшно пожи ти:
абы(х)мо в тεбε ла(с)ку мо(г)ли заслужи ти.
А по кончи на(х) нш ихъ нб а доступи ти:
и та мо тA з(ъ) ст ы ми навЂки слави ти.

67. Ω творя щы(х) мл(с)тыню

Пишу о людε(х) творы т(ъ) мл(с)тыню могу щы(м):
алε абы творили на(и)пачε нεіму щы(м).
Бо та(к) мовя(т) εжε мЂε(т) хто сво(и) достато(к):
то(и) zавшε мЂεтъ совε(р)шε(н)ны(и) и ста токъ.
А хто тако въ ялму(ж)ны тво ри(т) многомогу щы(м):
εму жε(б) па чε мЂ(т) взгля(д) досто(и)но к(ъ) нεимущы(мъ).
Кгды (ж) многомо(щ)ны(и) и са(м) о сεбЂ сA пожи витъ:
а вбоги(и) бЂдны(и) рЂдко са(м) сεбε пожи витъ.
ТЂмъ да(и) бж ε и нищы(м) прв(д)но дая ти:
и дово(л)но за(с) самыхъ сεбε пожы(в)ляти.

68. Ω чл вЂку котры(и) я(л)мужну дава εтъ: а εму за тоε са(м) бг ъ нагорожа εтъ

Вся(к) побожны(и) творити мл(с)ты ню мо жε:
и(х) жε імε на ты са(м) знаε(ш) Хε бж ε.
I за мл(с)ты нноε ω нымъ творε ніε:
дару(и) и(м) zдравіε и дш а(м) сп сε ніε.
I в(ъ) книга(х) жыво(т)ны(х) са(м) тако вы(х) напиши :
и цр(ст)віA своε го zа то ε нε лиши.

69. Ω бл годЂтεлε(х) вεли кихъ и малы хъ. Мл и тва

Сп си г(с)ди всяки(х) мои(х) блготво рцε(в):
мо(л)ба ми рождшε(и) тA и ст ы(х) чудотворцε(в).
I да(ж)дъ и мъ нб(с)ную zа то нагоро ду:
а на зε(м)ли о(т) всЂхъ бЂдъ и ско(р)бε(и) свобо ду.
І всε по жεланія(х) ср(д)цъ і мъ подава(и):
и я ко sЂницу ω ка всε(г)да сохраня(и).
А ωсобно рачъ о ны(мъ) дарова(т) лЂта мно га:
смирε(н)но мл и(мъ) за ны(х) тA всεщε(д)ра бг а.

70. Ω друзЂхъ zычли вы(х)

Z давны(х) часо(в) приповЂ(ст) та A то пробува εтъ:
нε мЂ(и) собЂ сто ко(п) я(к) сто друго(в) повЂда ε(т).
Бо сто копъ я(к) то мовя(т) гро ши слы на:
а дру зы нε забуду(т), я(к) яка A годы на.
Хова(и) бж ε приго ды, а(ж) та(к) тεбЂ помогу тъ:
и подадутъ рату(н)ку я(к) ко(т)рыε из(ъ)могутъ.
Прото трεба из(ъ) всЂ ми по (д)ру зки(и) пробува ти:
и всЂми сы лами и(х) ласки запобЂга ти.
Бо хто нε хочε(т) людя(мъ) лю(д)зско(с)ти выявля ти:
того и в прыгодЂ мало буду(т) ратова ти.
Кгды мовя(т) нε іма(и)сA хто ко(л)вεкъ за прыго ду:
нε да(и) бж ε ко(ж)дому, а(ж) будε(т) мЂ(т) свобо ду.
Zачи(мъ) прошу васъ з(ъ) всЂми прія(з)ливε жи†тε:
и другъ zа друга εщε и бг у сA мл Ђтε.
А васъ бг ъ я ко оц ъ сн овъ будε(т) люби ти:
и о(т) всяки(х) на пастε(и) всε(г)да станε(т) храни ти.

71. Ω прεмЂнностя(х) свЂтовы хъ

Вся ка рЂчъ на свЂтЂ прεмЂнε нна быва εтъ:
ко(ж)ды(и) свЂтски(и) чл къ и іно(к) призна т(ъ) ма εтъ.
ПрεмЂняю(т) фо(р)тε цы и тε(ж) ро зныε му ры:
и вси прεхо дя(т) я ко во(з)душныε вЂмъ xму ры.
I лю дε то(ж) смε(р)тями розными сA ко(н)чаютъ:
а гра ды з(ъ) ωбы тε(л)ми и вε си нε вмира ютъ.
А хоча(и) пу(д) ча съ прε(з) мЂчъ и о гнь, и умира ютъ:
то за ки(л)ко лЂтъ пото(м) изно ву воскрεса ютъ.
СирЂчъ гра(д) и ωбы те(л) мо щно впя(т) осади ти:
а чл къ умε(р)шы(и) нε можε(т) ю жъ ожи ти.
Раз†в(ъ) послЂдны(и) дн ь судны(и) то(г)да ожи εтъ:
и нагоро ду то(г)да за дЂла воспри(и)мεтъ.
I на(м) бж ε твои(м) рабомъ нб омъ нагороди :
и о(т) ка зни вЂчноA мл и(м) тA всЂхъ свободи.

72. Ω ωдноω кихъ людε хъ

Называ ε(т)сA з(ъ) εдны(м) о ко(м) по(л)чл вЂка:
бо нε до само(г)[о] то(и) εщε ко(н)ца калЂка.
Гды (ж) полови ну с†та εдноωчны(и) мо жε(т) зрЂт(ъ):
а на ω бЂ слЂпы(и), нε можε(т) и ма ло видЂт(ъ):
Бо подлу(г) присло віA чи плака(в) бы слЂп(ъ) стε(ж)ки:
εсли (б) хо(ч) мало видЂвъ про хо(д) яко и(с) стε(ж)ки.
I гды бы одноω ки(и) зрЂлъ скро(з) скляны ε ω чи:
мало до про(з)ритεлства мЂл бы сεбЂ помо чи.
Ты(л)ко из(ъ) ωкуля(р)ми глядЂлъ бы εдны(м) ω ко(м):
вла(с)нε бы я(к) на смЂхъ, а(л)бо тε(ж) якъ наро ко(м).
Една(к) добро и εдно ω ко жε тако(ж) ви ди(т):
а на ω бЂ ωслЂпши(и) ничого то(и) нε ви ди(т).
I да(и) г(с)ди ωчε(и) намъ нε утрача ти:
бы(х)мо мо(г)ли всяку рεчъ я(с)но ωгляда ти.

73. Ω колю чкахъ, що ко лю(т) в бока хъ у людε(и) ча сомъ

Zла A и то хороба колю чка быва εтъ:
жε вла(с)нε я(к) ко піεмъ пу(д) бокъ ударя εтъ.
А та(м) жа(д)наA ω стро(ст) во вну(т)ръ нε быва εтъ:
то кмо затвε(р)дЂлаA кро(в) то ε спра(в)ля εтъ.
I и ны(и) чловεкъ мусЂтъ а(ж) з того умрЂти:
зачи(м) ко(ж)ды(м) добры(м) εи нε да(и) бж ε мЂти.
I иждεни ω(т) всЂхъ хр(с)тія нъ бл гочεстивы(х):
а ωбрати на басу(р)манъ злы(х) и нεчεсти вы(х).

74. Ω бо лЂзнε(х) живото выхъ

Вну трнаA и внЂшнаA бо лЂзн(ъ) разно(ст) мЂ ю(т):
жε то нεвиди мо и види мо болЂ ютъ.
Хо(ч) то на(д) всЂхъ бо лЂзнε(и) злЂ(и)ша голо(в)на A:
алε та(к)жε нεдобра и животова A.
Сі и о бЂ болЂзни ε(ст) нεвиди міи:
а позвЂ(р)хо вныε з ра нами види міи.
Види мую ла(т)вЂ(и)шε(и) мо(щ)но исцЂли ти:
а нεвиди мую нε ла(т)во улЂчи ти.
Прεто о(т) бо лЂзни кры(и) бж ε животово(и):
и нε да(и) тε(ж) г(с)ди кому и головно(и).
Із живо тны(х) бо лЂзнε(и) людε умира ю(т):
мно гіи су(т) дозна вцы то ε освЂдча ю(т).
Ω(т) си(х) дво(х) бо лЂзни(и) г(с)ди всЂхъ храни :
и тε(ж) до ко(н)чинъ †ко(в) я ко бг ъ борони.

І о про чі(и)х нεмоща(х) ли(ст) тд і 1

75. Ω пія ныхъ людε хъ [бога ты(х) и убо ги(х)] 2 чи нячи(х) раско лы, то ε(ст) ту(р)ба цЂи, або тε(ж) бу нты, и за(с) нεспоко(и)ности з вся кими мятε жи, бεзви(н)нε бε(з)ви нны(мъ) з нεра(з)су(д)ны(х) голо въ свои хъ; и злы(х) и цЂлε нεува жны(х) нра во(в)

Посполи тε мо вя(т) то да(ст) бг ъ сA упи ти:
а ω нъ нε хо чε(т) пя ны(и) спи ти сA положи ти.
Да чи ни(т) ту(р)ба ціи, и всЂ нεпоко и:
бода(и) тако го зрЂли в замЂ с(ъ)ко(м) поко и.
Жε то нε ты(л)ко бу нты яки ε вщына εтъ:
лε(ч) и лаго дны(м) людε мъ спа ти нε дая εтъ
Вно чи: ко(т)ры ε мЂ ю(т) по(д)выгъ к(ъ) набожε нству:
а εго вра гъ к всякому навча ε(т) шалε(н)ству.
Гды (ж) бу дεтъ ша статисA мно ги(х) укоря A:
и домо вны(мъ) жы тεлε(м) поко(и) нε дава A.
I хочъ ля жε(т) із ли хо(м), собЂ гдε и спа ти:
нε спа тимε(т) мо лко(м), всε ли(ш) бу дε(т) во(р)ча ти.
I що(б) тако му ты(л)ко в жывотЂ во(р)ча ло:
жε за ны мъ споко(и)но(с)тε(и), всЂ мъ нЂ тъ анЂ ма ло.
I εщε проклына ε(т), са(м) прокля(т)A го дεнъ:
якъ в то(и) ча(с) слуга бЂ со(в), а кля ти нε го дεнъ.
Тако му Ψу хто ва жны(и) у ші ю дава εтъ:
а за вдарε н(ъ)A вдаря юща бг ъ проща εтъ.
Гды бε(з)ви(н)ны(м) мо вя(т) жа(л) за вшε мно го мо жε:
бода(и) таки(и) бу(н)товни къ на глε зслы слъ, да(и) бж ε.
Лю бо то Хс у чи(т) мЂ(т) к всЂм(ъ) любо(в), то зна ε(м):
εдна(к) к трεзвы(м) а нε к злы(м) повЂда ю(т) пя ны(м) 3.
Zачи(м) бЂдныε нεха(и) огляда ю(т)сA:
ждε(т) поги бε(л) ту (ж) вЂчна гды нε покаю(т)сA.

1 Цей рядок написано червоним чорнилом і виділено горизонтальними рисками з обох боків.
2 Квадратні дужки стоять у рукопису.
3 Другу половину рядка, починаючи від слів “а нε…” закреслено і збоку написано іншим почерком вертикальний рядок: Еднакъ къ трεзвы(м) а нε к(ъ) пAни(м) имЂтъ тую маε(м).

I присло в(ъ)A мо вятъ, пи(и) да нε вы(и), то зна(и):
да пу(д)пивши бу(н)товъ жадны(х) нε почина(и).
Да ля жъ споко(и)но спа ти и чε(ст)но проспи сA:
а якъ захо чεш(ъ) чεго на дво(р) проходи сA.
А в ха тЂ жεбы(с) тоε(и) нε утра ты(л) цно ты:
и нε поличε нъ бы(с) бы(л) з вся кими нεцно ты.
Кто чуε(т)сA тако(в) бы(т) на мA за злε нε мЂ(и):
да за вЂ(р)шъ сε(и) до мεнε братε(р)ско любо въ мЂ(и).
Я зычли вε я ко бра тъ, тεбЂ в то(м) прія ю:
і ω(т) твоε(и) мл(с)ти прощε нства жεла ю.
I са(м) ω(т) сп си тεлA мл(с)ть хощу влучи т(ъ):
и тεбЂ по сε(мъ) с†тЂ зы чу в нб сε хъ бы(т).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)


ВІРШІ (Частина 2) - ЗІНОВІЇВ КЛИМЕНТІЙ