ХУТІРСЬКІ ВІРШІ
Тут досхід сонця дика кряче качка
І цілий день кружляють яструби,
В очерети біжить через горби
Ця вуличка, що має назву “Дачна”.
Тут тільки тихий шум старого саду
І зрідка поїздів далекий гул.
Болотом пахне, як в долині сяде,
Туман вечірній, що густий, як мул.
***
Криниця – на дворі. Відро на зрубі
(На хуторі під містом обласним).
В холодні дні запалюємо в грубі
І чуєм – вітер стогне в комин.
Цій надвечірній сірій глушині
Вогнями місто сяє в далині,
Немов блискуча промениста брила.
Чорніє сад і ти в самотині
На ті далекі дивишся вогні,
Що, мов стожари, небо освітили.
***
Тут патрає шуліка голубів
Перед вікном на сторчаку вербовім.
За хатою з трави, з-під ніг тобі
Метнеться заєць – в трепеті обоє.
А дятел чистить древні ясени,
Замість курей – сороки на подвір’ї.
Цікавинку синиці в наших вікнах
Знаходять – заглядають восени.
***
Налетять на горище птахи,
До комор позбігаються миші…
Все живе – до житла, під дахи,
До людського тепла і до тиші.
Холоднеча, сльота на дворі,
Стука в шибу заплакана гілка.
Цілу ніч торохтить на горі
По горіхах розстелених білка.
***
Вже, стихли крикливі качки в очереті,
Мабуть, напились крижаної води,
Пливуть у тумані стоги, ожереди,
Долинами в зиму пливуть, в холоди.
1986 р.
(4 votes, average: 2,75 out of 5)