Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ВІРШІ (Частина 1)

1. А чловεкъ чловε ка ра(д) бы в(ъ) εди нъ ча съ з(ъ)губы т: (1)

и гды (б) мощно то мо(г)лъ бы жыва го поглоти т(ъ).

А гд ь б гъ нε хощεт(ъ) грЂшны(х) люде(и) смε(р)ти:

лε(ч) храни(т) жεбы кому и на глε нε вмε(р)ти.

I на съ жε в(ъ) грЂха(х) су щы(х) сп сε нε погуби :

алε о(т)чεскую свою мл (с)ть к(ъ) на(м) всугуби.

То ε(ст) жεбы(х)мо свои(х) и грЂховъ позбы ли:

и нб(с)ную твою радо(ст) наслЂди ли (2).

(1) Збереглося вісім останніх рядків цього вірша. За нумерацією Климентія, доведеною лише до 25-го вірша, це був 9-й вірш. Отже, втрачено три аркуші рукопису, на яких містилося 8 і початок 9-го вірша. Нумерацію віршів починаємо з цього твору.

(2) З правого боку на полі написано червоним чорнилом по вертикалі: ω тε(р)пε ніи б жіεмъ εщε ли(ст) s.

2. Ω людεх) правди вы(х), и хотя щыхъ правды научитимA; нау ка

Хо(ч) то мо вятъ пра вдою нε пожывитисA:

а лЂпшε(и) о(т) нεправды zа вше храни тисA.

Кгды (ж) из дна мо рA пра(в)да ст а A вы(и)ма εтъ:

и хочъ нε пожытεчна а ча со(м) спрія єтъ.

I паки пра(в)ду рεкши ты(л)ко бо(и)сA б га:

а такъ пра ваA бу дε(т) до нб а доро га. /4/

I εщε (ж) якожε та(м) прε ждε по вышшε рЂхъ:

такую (ж) рЂчъ, що мо(в)лю пра(в)да то ε(ст) нε грЂхъ.

Zачи(м) нεха(и) всякъ зво ли(т) в(ъ) пра(в)дЂ сA коха ти:

ко(т)рою ла твЂ(и) зможε(т) часо(м) оправда ти.

А понεва(ж) и са(мъ) б гъ во всε(мъ) ε(ст) правди вы(и):

прε(д) ни мъ жε нε оправди тъ вся(к) нεсправε(д)ли вы(и).

ТЂмъ ко(ж)дому правдивы(мъ) бы ти подоба εтъ:

εсли хто по сε(мъ) вЂку в(ъ) нб Ђ жи(т) жεла εтъ.

3. Ω болЂзнε(х) всяко(г)[о] створε(н)A животного; пачε жε о члч(с)кихъ: по словεсε(х) ап(ст)лски(х)

Ащε ади(н) у дъ стра ждε(т) то стра жду(т) и вси с ни(м):

и о(т) главы до ногу купно болЂютъ з(ъ) тымъ.

А глава главо ю всЂмъ у домъ прεбыва εтъ:

гды бε(з) главы ничто жε живо нε бываεтъ.

А ωсо(б) жывотво ритъ всε εди на гла ва

Хс : Іжъ всЂ(м) жывотны(м) и члкомъ сла ва.

Бо гды Х с глава всЂх, о(т)я та бя шε:

тогда всε а ки бεз гла(в) до трε(х) дни(и) стра(ж)да шε.

I по стр(с)тεхъ εго вε(с) родъ вЂрны(и) смути сA:

а по воск рсε ніи за(с) возвεсεли сA.

ТЂмъ Х ε гла во нш а болЂзни на(мъ) сцЂля(и):

и (от) дш εпагубны(х) грЂховъ насъ о(т)враща(и).

Да нε посты(д)но тεбε в(ъ) послЂдны(и) дε(н) срящε(мъ):

и навЂки бл года(т) ω(т) тεбε обрящεмъ.

4. Ω вЂтрЂ

Подо(б)но створи(л) б гъ вЂтръ бо(л)шъ людε(м) на па ко(ст):

нεжε на выго ду: кгды (ж) чини(т) многу [и:] (1) на па(ст).

То ε(ст) бЂду твори(т), іжъ [огнε(м):] (1) хра мы запаля εтъ:

и множε(ст)во в(ъ) водахъ людε(и) потопля εтъ.

А особно іногда клЂты прεвраща εтъ

и з(ъ) фундамε(н)ту стрε(м)гла(в) часо(м) обраща εтъ.

А ча со(м) на людε(и) з(ъ) стра(н) многи(и) врε(д) прино ситъ:

на ско ты и на бы(д)ла zаразливо(ст) вно ситъ.

А часо(м) тε(ж) бу рεю кру шы(т) и дрεвεса :

и стра(ш)ли ваA творитъ на свЂтЂ чудεса.

А іногда особъ за(с) кого и zморо зитъ:

а щε и з(ъ) мра зо(м) в(ъ) зы мно(м) ча сЂ сA умно житъ.

Ему жε а щε (б) зво лилъ бг ъ во лю пода ти:

то мо(г)лъ бы з(ъ) долы нами и го ры зравня ти.

(1) Квадратні дужки стоять у рукопису.

I хо(ч) бы εго Х с былъ и нε сотвори лъ:

мощно жε ко жды(и) правε (б) по нε(м) сA нε тужи лъ.

Zачи(м) нεха(и) на(мъ) б жε нε твори(т) вЂтръ злости:

лε(ч) придε(р)жан(ъ)εмъ крЂпки(м) круши εму ко сти.

А признаε(мъ) пра вда ε(ст) [ча со(м) хо(ч) мала A] (1) о(т) вЂтра выго да:

кгды бываε(т) в(ъ) сл нε(ч)номъ палε н(ъ)ю охло да.

I на вЂян(ъ)A з(ъ)божа помЂрны(и) надо бεнъ:

а бо лЂε нε вЂмы на что ю жъ подо бεнъ.

Кро(м) чаровницы могу ть з(ъ)бытны(х) трεбова ти

вЂтровъ: а на(м) б жε да(и) того и нε зна ти.

Да і ω(т) вЂтро(в) злы(х) рачъ насъ б жε храни ти:

да и zа то особно будεмъ тA хвали ти.

(1) Квадратні дужки стоять у рукопису.

5. Ω огнЂ

На збы(т) створилъ б гъ дивно огнε(н)ны(и) εлεмε(н)тъ:

которы(и) растлЂва εтъ и крЂпки(и) фундамε(н)тъ.

А нЂ(ст) мощно нико(г)да пламε(н) в руки взя ти:

и(ж) бы пла мε(н)ну тя жε(ст) возмо(г)лъ кто дозна ти.

Ты(л)ко вся кому εго трεбЂ сεбЂ мЂти:

тако я сти варити, я ко и согрЂти.

А что чу(д)нЂε жε с ка мεніA ро дитъ:

а во іны(х) вε ща(x) нЂ(ст) вовЂки нε пло дитъ.

Кро(м) особно в(ъ) крvста лε(х) житε(л)ствуεтъ та(и)но:

и про мεнε(м) сл нε чны(мъ) можεтъ вы(и)ти я вно.

I та кожъ якъ с ка мεни сы лу із(ъ)являεтъ:

εднакъ мало сε(и) шту ки на свЂтЂ быва εтъ.

А с ка мεни вся кому ла т(ъ)во впотрεбля ти:

а щε начнε(т) жεлЂзомъ ка мε(н) ударя ти.

I я ко всε дал бж ε чловεчому роду:

тако и о гнь створилъ εси на(мъ) на выго ду.

КотроA то выго ды о(т) насъ нε о(т)и(и)му(и):

лε(ч) до ко(н)чины вЂковъ в ка мεни zахову(и).

Бо и zа тоε дЂло тA бл года(р)ству εмъ:

а по ко(н)чина(х) нш и(х) вгаси молεбству εмъ.

Абы(х)мо то(г)да уже ни зрЂли вовЂки:

εго жε грЂшны(м) εси зготова лъ прε(д) вЂки.

6. Ω тε(р)пε ніи бж о(м) ω людε(х) грЂшны(х): Ка ко то и для которы(х) дш ъ, храни(т) гд ь бг ъ обы тεли и грады и вεси, и всякіA хр(с)тія(н)скаA жы лища

В ко(ж)до(и) сεли т(ъ)†мЂεтъ ст а A дш а бы ти:

для ко(т)ро A из(ъ)вы клъ бг ъ грЂшны(х) мно ги(х) храни ти,

Бо нЂ(т) сεла и града та(к)жε и ωбы тεли:

жε(б) нε мЂ ли нЂ εдно(и) ст о(и) дш Ђ жы тεли.

Ко(т)ро(и) ради храни(т) бг ъ все то сεлε ніε:

и грЂшнымъ явля ε(т) своε до(л)готε(р)пε ніε.

I намъ ω сп си тεлю грЂшнЂ(и)ши(м) ласка въ бу ди:

а трудовъ бЂдъ и ско(р)бε(и) нш и(х) нε позабу ди. /6 зв./

I нεдосто(и)ныи бо на тA мЂεмъ надεжду:

жε з(ъ) ласки своε(и) даси на(м) нεтлЂнну одε жду.

I ты Хв а мт и о на съ всε(г)да мл и сA:

и о сп сε ніи нш εмъ нεпрεста(н)но по(т)щысA.

7. Ω и мεнахъ бз скихъ

Гд ь бг ъ сεбЂ sЂло много імε(н) ма εтъ:

а проти вны(и) дія волъ εму сA равня εтъ.

Ажε ни в чε мъ нε зоста(л) злы(и) бг у соравнε нъ:

и εщε з(ъ) про чіими с(ъ) нб сε иzвεржε нъ.

Імε на (ж) бг у, Хс Сп съ, и Ізбави тεль:

вл(д)ка г(с)дь Іс с грЂшны(х) искупи тεль.

И всεго свЂта творεцъ, и цр ъ вся ко(и) сла вы:

εму жε нЂ(ст) мо щ(ъ)но да(т) зупо(л)ноA хва лы.

I ωсобъ имεнуεтъ о нъ сы(и) всεдε(р)жи тεль:

нε довЂдомы(и) о цъ, и всЂмъ на(мъ) сп си тε(л).

I чл колюбεцъ тождε нарыца εтъ:

понεжε прося щы(м) всε с(ъ)вышшε подава ε(т).

I никто нε змо жε(т) всЂх імε нъ εго зчита т(ъ):

точію до лжεнъ мо(л)бу до нεго возсыла т(ъ):

ТЂмъ прεбл ги(и) сло вε вЂрныхъ нε zабу ди:

и всЂм славя щы(мъ) тεбε мл(с)тивы(и) буди.

8. ВЂ(р)шъ до бг а мл итвε(н)ны(и) о(т) чεловЂка грЂшнаго

Бж ε и за то прошу тA ω прощεніε:

да(ж)дъ ми з(ъ) ωсо(б)но(и) ла(с)ки си ізвЂщε ніε.

Ест(ъ) ли кто на сε(м) свЂтЂ мнЂ грЂха ми ра вны(и):

я ко то аз(ъ) ε смъ εди(н) грЂшны(и) и sлонра(в)ны(и).

I вЂмъ творчε мо(и) и(ж) всЂхъ в(ъ) грЂха(х) прεвышша ю:

то кмо мл(с)ти твоε(и) нε о(т)чаεва ю.

Можε(ш) бо и мεнε на пу(т) правъ настави ти:

и дш ε вную всяку сквε(р)ну очисти ти.

I нε опусти мεнε вл(д)ко до конца:

а щε и о(т)ню(д) мои(м) грЂха(м) нε машъ конца.

I нε посли мнЂ εщε в(ъ) грЂха(х) сущу смε(р)ти:

до(н)дεжε има(м) гла вы враговъ своихъ стε(р)ти.

Ω что бл жε на мл(с)ть твою упова ю:

дш у ис тЂломъ грЂшны(м) тεбЂ поручаю.

Ты жε всεмоги(и) дЂла рукъ свои(х) нε прε зри:

но грЂхи колико и(х) в сεбε мЂю прε зри.

I в(ъ) послЂдны(и) стра(ш)ны(и) тво(и) дε(н) мA нε оста ви:

и на прави цы твоε(и) с(ъ) ω вцы поста ви.

9. Ω людε хъ, ωсужда ющи(х) людε(и)

Нε судЂтε грЂшны(х), нε бу дεтε суждε(н)ны:

да и вш и всЂ грЂхи бу ду(т) бг о(м) прощε(н)ны.

Бо кото рыε людε которы(х) осужда ютъ:

тыε смε(р)тεлны(мъ) грЂхо(м) бг ови согрЂша ютъ.

Прεто которы(и) ви ди(т) своA согрЂшεніA:

то(и) бε(з) труда заслужи(т) у бг а сп сε ніA.

I да(и) бж ε и на мъ нико го нε ωсужда ти:

бы(х)мо нε осуждε(н)но мо(г)ли прε(д) тεбε ста ти. /8/

10. Ω лεжащыхъ в нε мощахъ

Кгды кому тЂлεснаA прилу чи(т) хоро ба:

тому змЂняε(т)сA вся ли чняA оздо ба.

Бо мо вя(т) на ви(д) глядA здоро(в)A испыту(и):

а що нε красε нъ хо ры(и) тому сA нε дыву(и).

I нε мощъ никого о(т)ню(д) нε украша εтъ:

ты(л)ко згола красоту тЂлε(с)ну згубля εтъ.

I я(к) ко(л)вεкъ тому хто будε(т) з яки(и) часъ лεжа(т):

а нε да(и) бж ε на глε нико му умира т(ъ).

В до(л)го(и) нε мощи лεжа можε(т) сповЂдати:

и тε(ж) сакра мε(н)тъ ст ы(и) особно приня ти.

I трεбЂ и zдоровымъ о смε(р)ти памята т(ъ):

и конεць смε(р)тны(и) [з(ъ) рЂчю] (1) из(ъ) покаяніε(м) при(и)мова(т).

Ты жε бж ε нε всЂм хоры(м) жыво тъ прεсЂца(и):

но про чіи(х) хо ры(х) в(ъ) грЂха(х) сущыхъ возставля(и).

Абы мо(г)ли сA тεбЂ тво(р)цу прислужи ти:

и покая ніεмъ о(т) грЂхъ дш и о(т)мы ти.

(1) Квадратні дужки стоять у рукопису.

11. Ω жεлающыхъ сεбЂ смε(р)ти(и)

Много таки(х) ε(ст) в свЂтЂ что смε(р)тε(и) жада ю(т):

ко(т)рымъ жада(н)εмъ свои(мъ) бг у наругаютъ.

Бо жεла ю(т) и про сятъ у гс да смε(р)ти:

а і бεз прозбы кгды ча(с) при(и)дε(т) му ся(т) вмε(р)ти.

Приходи(т) жε смε(р)ть часо(м) в половинЂ вЂку:

а іному старому ужε чεловЂку.

А іны(х) и о(т) пε(р)сε(и) бεрεтъ сεбЂ дЂти:

в(ъ) пε(р)вомъ року и ли тε(ж) за(с) у двою лЂты.

А іны(мъ) матε(р)нεε чрεво гробъ быва εтъ:

εсли нε породи(в)ши ма(т)ка умира εтъ.

Zачи(м) смε(р)ти вовЂки нε трεба жεла ти:

при(и)дε(т) я(к) кому ю(ж) бг ъ изво ли(т) посла ти.

Токмо да(и) бж ε в(ъ) грЂха(х) на(м) нε умира ти,

жεбы ка ры вЂчнои нε наслЂдовати.

12. Ω смε рти

Ω смε(р)тε смε(р)тε чεму ты та(к) ε стε(с) стра(ш)на:

нε ты(л)ко ты, лε(ч) твоA и па мя(т) ужа сна.

Кгды (ж) богаты(х) и вбоги(х) нЂgды нε мина εшъ:

алε равно з(ъ) дш а ми всяки(х) разлуча εшъ.

Я ко то розмаитых пн о въ бл городныхъ:

такъ сла(в)ны(х) и прεславны(х) и вεликоро дныxъ.

На висо ки(х) го нора(х) породы шляхε тной:

и вεлича(и)ши(х) властε(и) фамиліи славε тнои.

А особливε простыхъ и вεликомо жныxъ:

чε(ст)ны(х) жε и прч(ст)ны(х) и я снεвε(л)можныxъ.

Та(к) за(с) гεтмано(в) и кро лε(в) дε(р)жавныхъ:

а посполу и цр ε(и) вεликодε(р)жавныхъ.

А заты(м) εп(с)повъ вся ки(х) освящεнныхъ:

и всяки(х) а(р)хіεрεεвъ прεосщ εнныxъ.

И з(ъ) убо ги(х) дх о(в)ны(х) ωсобъ на(и)по(д)лЂ(и)шихъ:

а з ны ми тако(ж) впя(т) и патріа(р)хъ ст Ђ(и)ши(х).

Zачимъ дава(и) дово(л)но навε(т) кому жи ти:

εсли то нε мо щно никому опусти ти.

13. Ω учащы(х)сA умирати прε(ж)дε смε(р)ти то ε(ст) о імЂючи(х) всε(г)да а ки прε(д) ωчима в(ъ) ср(д)ца(х) свои хъ стра(х) бж и(и): и в (ъ) умЂ ісхо(д) сво(и)

Учи сA чл вЂчε по всA дни умира т(ъ):

сирЂчъ нε запомина(и) о смε(р)ти памята т(ъ).

Бо гды при(и)дε(т) тεбЂ ча(с) з(ъ) свЂто(м) си(мъ) жεгна ти:

то(г)да ю(ж) сA нε ввε(р)нεшъ учи ти(с) вмира ти.

Смε(р)ть бо всε(г)да в хи(т)рости своε(и) ε(ст) тако ва:

жε ба(р)зЂ(и) о наA ждεтъ кого нε гото ва.

И ко(г)да к(ъ) готовому кому она при(и)дεтъ:

то бо(л)шε(и) нε хотячи таковаго при(и)мεтъ.

I та(к) при(и)мε(т) жε то(к)мо з(ъ) дш ε ю разлучить:

а нε мЂт(ъ) будε(т) власти готоваго му чи(т).

I таковаA вЂмъ смε(р)ть, сно(м) сA имεну εтъ:

бо довЂчно(и) що взяла, муки нε прому εтъ.

Лεчъ з(ъ) дш εю тоε ю сама сA жεкгна εтъ:

а жа(д)ну зло(ст) дш Ђ то(и) чини т(ъ) вла(ст) нε ма εтъ.

Бо готоваго дш а всЂ мыта(р)ства про(и)дεтъ:

и прε(д) маεста тъ бжи(и) бε(з)па ко(ст)но до(и)дεтъ.

Zачимъ да(и) бж ε бы(с)мо всЂ готовы были :

жεбы по смε(р)тε(х) нш и(х) на нб сε хъ жили.

14. Ω види мы(х) смε(р)тε(х) чл вЂчε(с)кихъ, случаючи(х)сA, я ко стра(ш)ны ε(ст)

Яко нε да (л) бг ъ смε(р)ти чл вЂку зна ти:

и кото рою будεт смε(р)тю сA ко(н)ча ти.

Ежεли бы пригоду свою чεловЂкъ зна лъ:

то (б) сA стεрε глъ, и злою смε(р)т(ь)ю нε погиба лъ.

Ажε то и пригоды своεи нε зна εть:

да ма(р)нε и на глε сво(и) жывотъ из(ъ)трача εтъ.

Ω бж ε (ж) бж ε, на вε(т) да(л) бы(с) зна т(ъ) прыго ду:

то особную вчини лъ бы εси выго ду.

А то нисподЂва нна трафи(т)сA прилу ка:

а(ж) прε(з) прыгоду злу то, з(ъ) дш εю разлука.

I нε готового смε(р)ть кого застыгаεтъ:

и бε(з) покая ніA з(ъ) свЂта изхожда εтъ.

Хо(ч) то писа(н)но, бу(д)тε готовыми всεгда :

а нεподобно жε(б) кто нε (з)грЂши(л) никогда.

Една(к) жε понεва(ж) та к, и тыхъ дш и при(и)ма(и):

и бы вшіA и(мъ) грЂхи мл (с)ти вно проща(и).

I можε(ш) вЂрны(х) о(т) тЂхъ случаεвъ хова ти:

и хр(с)тія(н)скіA ко(н)чины сподобля ти.

I нεха(и) бы(с) нεвЂрны(м) давалъ тыA смε(р)ти:

а вЂрному вся кому да(и) хр(с)тія(н)ско вмε(р)ти.

Цε(р)ковъ хр(с)тія(н)ски(х) в тA кончинъ всε(г)да про ситъ:

и бεзпрεста(н)но о то(мъ) к тεбЂ мо(л)бы вно ситъ:

I а зъ окая(н)нЂ(и)ши(и) ω тоε (ж) тA прошу :

да(ж)дъ и мнЂ конεцъ бл ги(и), мл и(т)вы приношу.

15. Ω умира ющы(х) гдЂ сA нε ра(ж)даютъ

Вε(л)ми мало чл вЂкъ тамо умира εтъ:

гдε сA в(ъ) яково(и) странЂ на свЂтъ наро(ж)да εтъ.

Бо повЂдаю(т), голова мЂсца шука εтъ: (1)

и гдЂ сA кому суди(т), та(м) ю полага εтъ.

А гдЂ за(с) ро ди(т), да жε(б) та мо и умира лъ:

рЂдко бываεтъ тоε, бы з(ъ) мЂсца нε взруша лъ.

Раз†малы(и) ско(н)чи т(ъ)сA кро(м) прεсεлεніA:

або якого о(т)то(л) тε(ж) ω(т)далε ніA.

(1) Починаючи з цього рядка, наступні п’ять відкреслені з лівого боку вертикальною рискою олівцем. На полі помічено NB. Підкреслено фразу: голова мЂсца шукаεт.

Далі в тексті дуже багато підкреслень олівцем: майже всі фразеологізми.

І що (ж) мЂεмо о то(мъ) дЂлЂ ю жъ чини ти:

то(к)мо до(л)жни(с)мо бг а повсю ду хвали ти.

Кгды (ж) и дв идъ рε(к), хвали бг а на всяко(м) мЂстЂ:

а нε то(к)мо на то(м) гдε сA уроди(л) мЂстЂ.

I хо(ч) чл къ вε(з)дЂ, изгрЂшити можεтъ:

εдна(к) жε и сп(с)ти сA гды схочε(т) возможεтъ.

I хотЂлъ бы правε вся(к) на ω(т)чи(з)нЂ сA скончи т(ъ):

лε(ч) та(м) сA ско(н)читъ, гдε бг ъ мЂсцε кому назначи(т):

I да(и) то(к)мо бж ε хр(с)тія(н)ски кона ти:

а по кона(н)яхъ дш и зво(л) в(ъ) нб о при(и)мовати.

16. Ω раждающы(х)сA чл вЂцεхъ: почто ради скоро роди(т)сA ω(т) утробы мт ε(р)нεи на с†тъ в(ъ) ми(р) сε(и), заплачε(т) пε(р)вЂε, а нε во(з)смЂε(т)сA

Нε на радо(ст) чл къ в(ъ) ми(р) сε(и) сA ражда εтъ:

для того наро(ж)дшисA, и проплакива εтъ (1).

Zнаючи жε нε радо(ст) ε(ст) на зεмно(м) свЂтЂ:

и(ж) будε(т) пεча(л) и ско(р)бъ и фрасуно(к) мЂти.

Нε жи εтъ бо в(ъ) мирЂ сε(м) пра(в)дива потЂха:

лε(ч) в(ъ) нб Ђ заслужоны(м) совε(р)шε(н)на в(ъ)тЂха.

А здε лю(б) хто ща(с)ливы(и), и нε будε(т) ско(р)бъ зна(т):

εдна(к) о сп(с)ніи до(л)жε(н) сA пεчалова т(ъ).

Жεбы мо(г)лъ сп сε ніε ω(т) бг а получи т(ъ):

и в(ъ) нб (с)но(и) о(т)чизнЂ навЂки вЂкомъ жи т(ъ).

Котро(г)[о] да(и) на(м) бж ε всЂмъ вЂрны(мъ) доступи ти:

и вЂчно с(ъ) ст ы ми всε(г)да тA хвали ти.

(1) Проти цих двох рядків з лівого боку на полі олівцем зроблено помітку: NB.

17. Ω zεгару або тε(ж) ω годи ннику и ω годы нЂ смε(р)тно(и)

Егда зεга(р) годи ны в сво(и) часъ выбія εтъ.

в то врε мA смε(р)тныA на(мъ) часы прε(з)на чаεтъ.

Бо вЂкъ на(ш) хо(ч) бы до лги(и) вла снε якъ годы на:

а(х) нε вЂмы что спра витъ минута εди на.

ІндЂ жъ сA зовεтъ зε gа(р) годи(н)никъ, лю(б) алоло й:

которы(м) устраяти прили чно живо тъ сво(и).

А понεва(ж) то во всεмъ мирЂ нε новы на:

ко(ж)дому чεловЂку смε(р)тнаA часы на.

I нεминущаA то смεртнаA доро га:

ко(т)рою влу чи(т) бж ε да(и) до тεбε бг а.

А ко(л)ко жывучи, εдно дε(н) смε(р)тны(и) при(и)дεтъ:

и дш а хо(ч) грЂшна хо(ч) свята, з(ъ) тЂла вы(и)дεтъ.

Бо и мовя(т) часъ за часъ, а к(ъ) вε чεру бли жε(и):

та(к) жε и дε(н) за дε н(ъ) но(щ) за но щъ, к(ъ) смε(р)ти бли(ж)шε(и).

Прεто братіε трεбЂ на смε(р)ть памята ти:

и на прихо(д) сA εA прыуготовля ти.

18. Ω нεкрщ ε(н)ныхъ мл(д)нцахъ умира ючихъ

Лучшε(и) бы сA дЂтыщу на свЂтъ ни ра(ж)да ти:

нεжεли нεкр щε(н)ну z свЂта умира ти.

Лица бо Х вого навЂкъ нε будεтъ зрЂти:

и радости прв(д)ныхъ нε будε(т) тожъ мЂти.

I хо(ч) цЂлε до вЂчныхъ мучεни(и) нε по(и)дεтъ.

Една(к) жε и поко εвъ нб(с)ны(х) нε до(и)дεтъ.

Прεто: родитεліε поспЂша(и)тε кр щат(ъ):

и вскорЂ хр(с)тія(н)ми рождε(н)ны(х) сотворя т(ъ).

А кр щεніA на долгъ часъ нε о(т)клада(и)тε:

Лε(ч) за(с) я(к) на(и)скорЂ(и)шε у кр(с)тъ увожда(и)тε.

Бо я(к) повЂда ю(т) смε(р)ть нε вЂ(ст) нεсε(т) стары(м):

та(к) тε(ж) особливЂ(и)шε и мл(д)нца(м) малы(мъ).

Zачи(м) мы дх о(в)ныε того постεрЂгаεмъ:

и на тоε пи(л)но васъ про сты(х) научаεмъ.

I нε о(т)вε(р)га(и)тε прε(ч) сε(и) нш о(и) науки:

бы(с)тε по смε(р)тεхъ, вЂчно(и) нε видЂли му ки.

Ω(т) котро(и) всЂхъ кр щε(н)ны(х) г(с)ди сохрани :

и здε о(т) нεви димы(х) вра(г) кр(с)то(м) борони.

19. Ω снЂда εмыхъ s†рми

Хр(с)тія номъ вся ка смε(р)ть зла A нεприли(ч)на:

и sвЂроя днаA тε(ж) особъ нεобы чна.

Ты(л)ко (ж) волA бж іA и то ε справу εтъ:

а по бε(з)зако нія(м) нш и(м) зна(т) да(р)ствуεтъ.

Ізво(л) жε мл(с)тивы(и) г(с)ди бж ε нш ъ:

о(т) тЂхъ люты(х) смε(р)тε(и) всЂхъ вЂ(р)ны(х) храни ти на(с).

I посыла(и) такіи смε(р)ти басу(р)ма номъ:

а кончε(н)A до бріи, дава(и) xр(с)тія номъ.

20. Ω убива ющы(х) сA з(ъ) цε(р)квε(и), и ли з нЂкои(х) іны(х) высо кихъ буди(н)ковъ: або z дрε въ лЂсны(х), іли тε(ж) в(ъ) кла дязЂ глубо кіε в(ъ)пада ющихъ

Ганε бнаA і то смε(р)ть на свЂтЂ бываε(т):

кто из(ъ) яко(и) висоты в смε(р)ть сA забива ε(т).

I ω(т) тоε(и) сохраня(и) г(с)ди напа сти:

нε попуща(и) нико му с(ъ) висоты па сти.

Алε рату(и) я ко ω(т) грЂхопадε ніA:

та кож дε и ω(т) того зло го падε ніа.

Допуща(и) тако ε zло тεбε нε зна ющимъ:

а на(мъ) чε(ст)ную смε(р)ть да(ж)дъ, тA просла(в)ля ющи(мъ).

21. Ω прибива ющи(х)сA zεмлε ю

Нε бε(з) причи ны то зна(т) и зεмлA прибива ε(т):

подобно ты(х) що ε ю са мы сA заклына ю(т).

Бода(и) повЂда ю(т) насъ живы(х) зε(м)лA пожε(р)ла :

а дарε(м)но каса ю(т) тако го сA гл гола.

Бо нε клεнЂтε(с) нб о(м) и зεмлε ю писа нно:

и нε да(р)мо то прε(з) дх ъ ст ы(и) прогл гола(н)но.

Прεто кождо(г)[о] храни бж ε ω(т) на гло(и) смε(р)ти:

и бε(з) покая ніA нε дава(и) умε(р)ти.

22. Ω умира ючи(х) мл(д)нца(х) и д ви ца(х) принятіи шлю бо(в): або по про стЂ(и) мовячи, послЂ вЂнча(н)A за разъ

Нε могу зго ла на то розуму прибрати:

я(к) бы моглε(м) о тако(и) рεчи написа ти.

Жε и того на свЂтЂ мно го сA луча εтъ:

что з(ъ)вЂнча вшисA індЂ мл(д)нεцъ вмира ε(т).

Я ко (ж) бы таково го мε(р)тво го помина ть:

мл(д)нцεмъ ли іли тε(ж) нε мл(д)нцε(м) назва т(ъ).

Що (ж) из(ъ) ωста вшεюсA д ви цεю чини ти:

знову по пε(р)вомъ шлюбЂ іному обручи ти.

Такъ жε за(с) и з(ъ) мл(д)нцεм трεба поступова т(ъ):

гды (б) обручница вмε(р)ла то (з)ъ іною звЂнча т(ъ).

Ещε жъ и того мно го на свЂтЂ бываεт:

скоро сA ожεнитъ а за разъ и вмира εтъ.

Если бы зна(л) свою смε(р)ть, нε мЂлъ бы и жεни ти:

жεбы ты(л)ко дарε мно у грЂхъ нε вступи ти.

Zачимъ бж ε воскорЂ мла дыхъ нε разлуча(и):

а лε многіи лЂта ласкавε падава(и).

23. Ω утопа ющихъ во вода(х) мо(р)ски(х), и на малы х рЂкахъ ро зныхъ

Стра(ш)на и лю та и та смε(р)ть ε жε утопа ти:

нε да(и) бж ε ко(ж)дому доброму εи дозна ти.

Лεчъ потопи г(с)ди язы ковъ нεвЂрныхъ:

а сохраня(и) о(т) тако(и) зло(и) смε(р)ти всЂхъ †рныхъ.

Бо вЂрны(м) добры(м), трεба доброи и смε(р)ти:

а нεвЂ(р)нымъ злы ми смε(р)тми трεба гла вы с(ъ)тε(р)ти.

И по рε вности н шо(и) сокруши імъ гла вы:

а на(с) вЂрующи(х) в тA сподоби вЂчнои сла вы.

24. Ω змε(р)зающихъ мра зомъ.

Zла A и то смε(р)ть εжε мразо(м) сA ко(н)ча ти:

и нε да(и) никому такъ бж ε погиба ти.

На глаA бо бываεтъ и таA ко(н)чи на:

и лю таA смε(р)тнаA и сро gаA причи на.

Жε и тЂло часо(м) будεтъ нε погрεбε(н)но:

а що на(и)го(р)шъ и звЂ(р)ми іногда снЂдε нно.

I рату(и) насъ г(с)ди о(т) того и храни :

и ты мт и б жіA всЂхъ вЂрны(х) борони.

25. Ω согаря ющихъ во ωгни

Нε да(и) бж ε тако ю смε(р)т(ъ)ю сA ко(н)чати:

ωгнε(м) горЂти, и злε крЂпко пострада ти.

А да(и) бж ε прε(з) свою смε(р)ть з(ъ) тЂла о(т)и(и)ти :

и с(ъ) покая ніεмъ к тεбЂ бг у при(и)ти.

I хо(ч) кому в(ъ) рождε(н)ю вчини лε(с) назначε(н)A:

про симо таково го дε крεту прεмЂнε н(ъ)A.

Па чε жε ω(т) вЂчнаго ωгнA насъ свободи :

и ца(р)ствіA своε го з(ъ) ст ы ми сподоби.

26. Ω умира ючи(х) на путε хъ, а нε в(ъ) до мЂ(х) свои(х)

Я ко в дому вся ку рεчъ добро справова ти:

тако тε(ж) споко(и)нЂ(и)шε(и) вЂмъ и умира ти.

І нε ты л(ъ)ко що в дому будεтъ споко(и)нЂ (и)шε(и):

лε(ч) осо бно εщε и дш ε сп сε(н)нЂ(и)шε(и).

Бо в дому ство ри(т) спо вЂ(д), и при(и)мε(т) причащε н(ъ)A:

и сподо6и(т)сA в бг а взя(т) за грЂхи прощε н(ъ)A.

А в(ъ) пу ти нε да(и) бж ε нико му сA конча ти:

а лε пособству(и) хоры(мъ) к(ъ) домо(м) поспЂша ти.

Да и набы(т)ки свои роспорадя тъ я къ налε жи(т):

и о(т)пи шу(т) кому схотя(т), що приналε жи(т).

А хоча(и) и г(с)днA zεмлA на вся комъ мЂстЂ:

εдна(к) умира ти лу(ч)шε(и) в дома шнε(м) мЂстЂ.

А гды кому и в пути смε(р)ть бж ε подаси :

то(к)мо грЂхи εму прости и дш у сп си.

Ω умира ючихъ бога тыхъ, ли(ст) сп s (1).

27. Ω умира ючи(х) на глыми смε(р)тми, то ε(ст) імε(н)но бε(з) жа(д)ны(х) причи нъ, або при ключо(к), ни ма ло нε хорЂвши, и нε лεжа вши

Сохраня(и) бж ε всЂхъ на(с) о(т) на глои смε(р)ти:

и нε да(ж)дъ вся ку вЂрну в(ъ) грЂсε(х) умε(р)ти.

Но да(ж)дъ до брЂ всЂмъ вЂрны(м), я(к) слу(ш)но конча ти:

и хр(с)тія(н)ско с(ъ) покая ніεмъ вмира ти.

И сподобля(и) ст о го ісповЂда ніA:

и прч(с)ты(х) твои(х) та и(н) причаща ніA.

I нεха(и) буду(т) (2) при смε(р)ти всε бу ду(т) памята ти:

и до ко(н)ца язы ко(м) я сно гл голати.

А на глую смε(р)ть дава(и) всЂмъ тεбε хуля щы(мъ):

а к на(мъ) мл(с)ти(в) бу ди, тA тво(р)ца xваля щымъ.

(1) Цей рядок виділено зверху і знизу горизонтальними рисками.

(2) Слово буду(т) закреслене рукою автора, оскільки воно повторюється в цьому ж рядку.

28. Ω убива ющы(х), и ли губя щы(х) смε(р)тми самы(х) сεбε: з свои хъ нεразсуждε ни(и)

Ча сто на свЂтЂ лю дε то ε чува ютъ,

жε то ча со(м) і ныε са мы сA zгубля ютъ.

Або і ны(и) нε зво ли(т) фрасу(н)ковъ стε(р)пЂти:

и ли о(т) като вски(х) ру къ, нε хо чε(т) умрЂти:

І жъ ю(ж) в тεмни цЂ сЂдA чεка εтъ страчε н(ъ)A.

и сам собЂ учи нитъ ду(р)но застрачε н(ъ)A.

А по(д) часъ о(т) згублε(н)A можε(т) сA зкупи ти:

а(л)бо лю дε чε(ст)ныε могу(т) свободи ти.

А само му нε трε ба сεбε погубля ти:

а лε и в злы(х) приго да(х) трεба уважа ти.

Бо хто са(м) сεбε з свЂта сεго погубля εтъ:

то(и) Ію дыно(и) нагороды заробля εтъ.

Ію да позна вши сво(и) про(с)ту по(к) вдави лъсA:

и до бε(з)конε чны(х) мукъ навЂки всεли(л)сA.

Zачи(м) утраплε(н)ныε са мы нε губЂтε:

алε в(ъ) Хр(с)та рату нку из(ъ) плачε мъ просЂтε.

Мо жε(т) то(и) ско(р)би вш и в ра до(ст) прεтвори ти:

и ла(с)ка выми ва ши(х) наступцовъ вчини ти.

Ω(т) zдε починаю(т)сA вЂрши ω людε(х) злы(х).

29. Ω вра zε(х) види мы(х): то ε(ст) о чεловЂцε(х) злы(х)

Пи сано ε(ст) сохрани мA ω(т) врагъ види мыхъ:

ба(р)зЂ(и) пачε нεжεли о(т) тЂхъ нεвиди мыхъ.

Бо ω(т) нεвиди маго кр(с)томъ оборо нишъ:

а о(т) види маго го(р)шъ, ничи мъ нε о(т)мо ли(ш).

Ни кр(с)то м ст ы(м) ни тε(ж) всякою про(з)бою:

а ни впя(т) жε яко ю тво εю гро з(ъ)бою.

Ты(л)ко ащε нε г(с)дь бг ъ тεбЂ помо жε(т):

ния каA жа(д)наA рЂчь ти нε помо жε(т).

ТЂмъ ст ы(и) Дв и(д) ца(р) та(к) до бг а мл и(л)сA:

и нимало в(ъ) мл и(т)†то(и) нε ωмили(л)сA.

Ежε ізми мA о(т) всЂхъ лука вы(х) чεловЂкъ

прεз(ъ) в(ъ)вε(с) мо(и) всεсмирε(н)ны(и) о(т) тεбε да(н)ны(и) вЂкъ.

I о(т) всεнεправε(д)ны(x) мужε(и) мA иzба ви:

и мл(с)ть г(с)подскую свою мнЂ проба ви.

I нш и бж ε мо(л)бы грЂшныε услыши :

чεго о(т) тεбε проси(м) того насъ нε лиши.

30. Ω клεвε тникахъ

Кому рцы ми подо бεнъ клεвε(т)никъ: сатанЂ:

понεважъ началнико(мъ) ε(ст) всяко(и) sло(и) винЂ.

А чεму жε то та ко, и паки мнЂ повЂждъ:

рεку ти нε іна ко ты са(мъ) о нε(мъ) увЂждъ.

Понεважъ и прε(д) бг омъ сатана клεвεщεтъ:

а щε и му ки вЂчно(и) та ко(ж) дε трεпε щεтъ.

Но ωба чε я ко бЂсъ, бЂсовскаA тво ритъ:

си цε и чεловЂкъ злы(и) на всЂ(х) ло(ж) гово ритъ:

А самъ сA выставуεтъ прε(д) всЂ(х) прв(д)никомъ:

а ε(ст) прокля ты(мъ) та(и)ны(м) на(д) всЂхъ я бεднико(мъ).

ТЂмъ ω(ч)бы на(с) бг ъ храни(л) о(д) тЂ(х) прεпя тіA:

кр(ст)наго ради zа ны дрε(в)лε распятіA.

Его жε до(л)жεнъ ко(ж)ды(и) о тоε мл и ти:

абы сA на(м) даровалъ о(т) вра(г) свободи ти.

31. Ω пεнякова тыхъ людεхъ zлы хъ.

Если мо вя(т) на кого, хто пεнε ю лЂ зε:

таковы(и) злы(и) чεловЂкъ го(р)шъ ножа рЂжε.

I бода(и) пε(н)ны мъ нЂgды нε служи ло ща ст(ъ)A:

жε вεли коε людя(м) добрым(ъ) чи нятъ нεщаст(ъ)A.

Лучшε(и) бы пε(н)ному сыло на ші ю взложи ти:

нεжεли бЂдны(х) людε(и) правдивы(х) зводи ти.

I бода(и) па ки мовлю бг ъ таки(х) нε мно жилъ:

жε нε εди(н) на свЂтЂ о(т) ни(х) ба(р)зо стрвожилъ.

Бо пε(н)ныε далεко о(т)стоятъ о(т) правды:

ко(л)ко в шεлягу срЂбра то(л)ко у нихъ правды.

Zачи(мъ) окая(н)нымъ лЂпшъ бы по пра(в)дЂ жи ти:

нεжεли нεпра(в)дою дш и і мъ губи ти.

Мы жε братіε прошу васъ по пра(в)дЂ живЂмъ:

хочъ убоги будε(мъ), а zла людя(мъ) нε чинЂмъ.

32. Ω нε хотящы(х) тру(ж)датисA чεстны(мъ) трудомъ. То εстъ ω злодЂяхъ

ВЂ ждъ ω лЂни вε. Іжε нε хощε(ш) тружда ти:

и то(и) жε навы къ чужды труды присвоя ти.

Ωбо ю бо тЂхъ ждε(т) ско(р)бъ пεвнаA прεмно га:

з(ъ)готованнаA навЂкъ о(т) г(с)да бг а.

Что (ж) бы то за особы д†гдε бы ти:

что в разбоя(х) и в та т(ъ)ба(х) zвы(к)ли сεбЂ жи ти (1).

I в сε(и) нш ε(и) странЂ ε(ст) такихъ много sЂло:

ко(т)ры(х) zдавна якоε нεща ст(ъ)A имЂло.

А тεпε(р) намножило всюда дш ъ бεзбожны(х):

бо нε мЂютъ ка(р)ности(и) о(т) людε(и) побожны(х).

Токмо таки(х) вЂчны A му ки ожыда ютъ:

ко(т)рыхъ они за си ε и нε сподЂваютъ.

Кому жъ вподобимъ си(х) злы(х) людε(и) то(к)мо смε(р)ти:

котраA можε(т) и іхъ главы злЂ сотε(р)ти.

Бо я ко смε(р)ть нε щади(т) нЂgды никого жε:

тако и zлы(и) чεловЂкъ тво ритъ то жε.

Zачи(м) уклонЂтε(с) зла и творЂтε бл го:

да нε вни(и)дεтε навЂкъ та(м) до пε кла зла го.

33. И сε ω zлодЂяхъ

Нε облича(и) бж ε всЂхъ точію крадя щыхъ:

людε(м) zвла ща убоги(м) пакости творящыхъ.

Котры ε и богатыхъ в(ъ) нищεту уво дятъ:

и дарε мнε на свЂтЂ ω ныε и пло дятъ.

Zачимъ бж ε таковы(х) скорεня(и) из(ъ) свЂта:

и я(к) можε(ш) прεкраща(и) ты(х) злы(х) людε(и) лЂта.

34. Ω драпЂжца(х) нико(г)да. нε насыщаεмыхъ: іли тε(ж) о видырца(х) подобны(х) дрε(в)нεму мытарε †[εv(г)листу Ма(т)фе ю, і про чіи(мъ)] 2 ко(т)ры(и) зда(в)на ю(ж) чрεз(ъ) покая ніε сп(с)шисA о(т) грЂховъ своихъ, нн Ђ в(ъ) н бЂ жытε(л)ствуεтъ, и о насъ всЂхъ бг а тво(р)ца молεбствуεтъ

Рεчε при повЂ(ст) во(л)къ що спо(т)каε то з(ъ)ядε :

та(к) и чловεкъ драпЂжны(и) нико му нε дадε.

Ты(л)ко ра(д) кую любо пε(р)сону лупи ти:

жεбы мо(г)лъ яко (ж) ко(л)вεкъ шкатулу наби ти.

Кому (ж) рεчε(м) подобε(н) драпЂжъ то(к)мо во(л)ку:

жε нε знаε(м) εсли ε(ст) ω(т) бж іяго по лку.

(1) На полі проти цих двох рядків написано: во просъ – о(т)вЂтъ, перші літери цих двох слів виведені червоним чорнилом.

(2) Квадратні дужки стоять у рукопису.

Котро(м) цЂлε сA нарεчεтъ са(м) всЂмъ господиномъ:

кгды (ж) са(мъ) сA постанови(л) на то властεли номъ.

А указъ па(н)ски(и) часомъ того и нε знаεтъ:

что слуга в ча(с) сво(и) тако(ж) и сεбЂ з(ъ)правля εтъ.

Прεто и мыто добро (б) выбыра т(ъ) помЂрно:

а нε згола оско(р)Бля(т) БЂдны(и) лю(д) бεзмЂрно.

А та(к) и ва съ мытарε(и) можε(т) бг ъ прости ти:

εжεли мл(с)ты ню бу дεтε твори ти.

35. Ω купца хъ и ω продавца хъ фа (л)ши вы(х) и о продающы(х) вино, и во ду в(ъ) вино [сирЂчъ в горЂлку] (1) ли ющи(х), и осо(б) наклε пы творя щы(х) пі ющы(м) для дш εгу бны(х) и(мъ) прибы(т)ко(в)

Ωто ва(мъ) трε(мъ) пε(р)сонамъ то ε сA звЂща ε(т):

жε за тоε васъ всЂ(х) гнЂвъ бж и(и) ожыда εтъ.

Понεва(ж) то у вино во ду мЂша εтε:

и бг у крЂпко крЂпко ты(м) согрЂша εтε.

36. I многи(и) наро(д) тютю нъ всюда зажыва εтъ (2):

ко(т)рымъ повЂтрA мы та з сεбε збуваεтъ.

А ба(р)зЂ(и) у дорозЂ в во(и)ску и на мо рЂ:

хочъ нε ра(д) мусЂтъ зажы(т) и понεволЂ.

А ты насъ прости, а мы будε(мъ) зажыва ти:

хто ва(м) бл гослови(в) то(и) будε(т) и прощати.

А хо(ч) ви жду и му(д)ры(и) часо(м) zажыва εтъ:

ты(л)ко жъ у скору(м) часЂ εго покида εтъ.

Една(к) пытаю васъ що з(ъ) того за пожы то(к):

в ма(р)котности з мало вεсεліA прибы то(к).

Для того и воε(н)ны(и) наро(д) zажываεт:

и посполиты(и) хто хочε(т) вжываεтъ.

Осо(б)ливε рεмε(с)никъ інъ для сну прогна н(ъ)A:

и до своε(и) роботы охо ты прида н(ъ)A.

По(л)но по(л)но навε(т) и(м) мεнε нε прεлща(и)тε:

творЂтε опро(ч) мεнε якъ собЂ зна(и)тε.

Можε и вы такъ я(к) мы дш и вси ма εтε:

окро(м) моε(г)[о] грЂха тя(г)нЂт(ъ) якъ знаεтε.

(1) Квадратні дужки стоять у рукопису.

(2) Вірш без початку. Аркуші 20 – 22 зв. чисті; аркуш 23 при нумеруванні випущено в оригіналі. Над першим рядком тексту на арк. 24 олівцем надписано: нЂтъ здЂсь 4-хъ чвертокъ.

Са мы бг у и за то о(т)вЂтъ дастε за сεбε :

а я тоε(и) науки нε при(и)ма ю до сεбε.

Ра(д) бы(мъ) хо(ч)бы εго нЂgды и нε вида ти:

а нε ты(л)ко нεчисто(ст) ту ю zажыва ти.

Да(и) мнЂ бж ε о(т) того зЂл(ъ)A вхорони ти:

жε(б) нεсмра(д)ными усты мл тву чини ти.

37. Ω таба цЂ, и о ужыва ющихъ ε A

Zла A вплоды ласA рε(ч) и всю да ε(ст) я вна:

жε розны(и) лю(д) зажываε(т) табаку зда вна.

А ба(р)зЂ(и) в Ли т†тоε вε(л)ми ε(ст) нεдо брε:

бо жоны и дЂти и(х) зажываютъ до брε.

I ту(т) таки(х) ε(ст) много жε εA вжыва ютъ:

ты ε но здрами пахаю(т), а тыε вытяга ютъ.

I хто того навчи всA и лю л(ъ)кою тягну т(ъ):

потрεба (б) доконε чно о(д) того повстягну т(ъ).

Бо в нε(мъ) ча(ст) пεкε лного ды му обрЂта εтъ:

и хто тя(г)нεтъ то из(ъ) устъ то(г)[о] смра(д) ізхо(ж)да εтъ.

I хочъ и вла сти тя(г)ну(т), εдна(к) нε о бε(л) то чε стно:

а ню хати на(и)па чε бры дко и бεзчε стно.

Кгды (ж) тя(г)нучи ды(мъ) про(ч) во(н) из(ъ) у(ст) выпуща εтъ:

а ню хаючи пачε сεбε осквεрняεтъ.

Жε в(ъ) ноздра(х) та нεчисто(ст) εму остаε тъсA:

з(ъ) чεго часо(м) и нε мо(щ) лютаA стаε(т)сA.

Бо мо(з)гъ в голо†εго таба ка з(ъ)суша εтъ:

жε вла(с)нε я(к) швεцъ ду бо(м) шкуры пεрεсыпа ε(т).

I нε слыши(т) таба чни(к) збы(т)ны(и) уханіA:

анЂ смра ду а нЂ тε(ж) бл гоуханіA.

Тако му и сщ ε(н)ства особъ возбраня ютъ:

и ст и ти нε всю да таки(х) позволя ютъ.

Бо хто но со(м) нε чуε(т) нε цЂлъ пробуваεтъ:

вла(с)нε составу собЂ якого нε ма εтъ.

А сщ ε(н)ство мЂεтъ то(и) обы ча(и) о(т) вЂка:

жε трεбуε(т) цЂлого на то чεловЂка.

Е стъ жε и такіε що іныε и ядя тъ:

и тыε пачε бг у и ст ы(м) всЂмъ бры дятъ.

А і ныε в горЂлку в су(д)на вовε(р)гаютъ:

и на погибε(л) собЂ людε(и) осквε(р)няютъ.

Таки(х) бы годы ло (б) сA нε ты(л)ко ки εмъ би(т):

а лε іного хо(ч) бы и із(ъ) свЂта zгуби т(ъ).

Ωсобно (ж) і ны(и) навы(к) ба(р)дакомъ тягну ти:

прε(з) котры(и) нε εдному пры(ш)ло смы(с)лу збу ти.

І ныε бо ба(р)дакомъ та(к) сA затяга ютъ:

а(ж) на(г)лε души свои в то(и) часъ иzвε(р)гаютъ.

I самы(х) сεбε бЂсу ωфЂру дава ютъ:

я(к) ты ε що з горЂлки пяніε вмира ютъ.

Ты(мъ) обо имъ пεкε(л)на будε(т) нагоро да:

о(т)і мε(т) бо сA о(т) ныхъ ω(т) нεго свобо да.

На(м) жε по хр(с)тія(н)ски(и) да(и) Хε умира т(ъ):

и позбувши всЂ(х) грЂховъ н бо наслЂдствова т(ъ).

38. Ω иду чи(х) на слободы людε хъ

Хто ко(л)вεкъ собЂ і щε(т) на жи(т)ло слободы :

ма ло в(ъ)хо дя(т) з(ъ) мε(ж) таки(х) вεли кои бЂды.

Бо готовыε ха ты идучи покида ютъ:

а прышε(д)ши на слободу готовы(х) нε ма ютъ.

А що на(и)го(р)шε(и) ча со(м) худо бы забыра ютъ:

и ты(л)ко що з(ъ) дш ами живы(х) оставля ютъ.

Ужε (ж) то(г)да гдε з(ъ)хочε(т) то скочи(т) хо(ч) к(ъ) лЂсу:

и го лы(и) ужε навε(т) хо(ч) к самому бЂсу.

ПожытεчнаA εму суды ла(с) слобода :

дово(л)наA пустынA и лика и вода.

Нащо любо зволи(т)сA хо(ч) утопитисA:

а εжεли захочε(т) волно и вдави тисA.

Ωто (ж) мЂε(ш) за своε тεпε(р) ду(р)ны(и) мужы чε:

а бы(в)ши(и) на своε(г)[о] п на бунтовничε.

Нε хотЂлε(с) п нови послушε(н)ство о(т)дава т(ъ):

и в(ъ) цЂлости з(ъ) всЂмъ свои(мъ) в(ъ) εдно(м) мЂ(с)цу пробува(т).

Ги н(ъ) жε тεпε(р) за своε злоε нεпоко(р)ство:

и за упрямую твою гордо(ст) и упорство.

I добрε ты ε чи ня(т), що проча нъ обдыра ютъ:

бг ъ и(х) прости(т), за тоε згола грЂха нε ма ютъ.

I нε ты(л)ко потрεба (б) таки хъ обдыра ти:

а лε из(ъ) сами ми дш ами разлуча ти.

Понεва(ж) нε хотЂвъ пу(д) ки мъ бувъ чини т(ъ) пови нно(ст):

обдεри и хо(ч) заби(и) zа тую учи нно(ст).

Бг ъ zа бу(н)товника якъ мовятъ нε повЂситъ:

алε и нагородою ещε потЂшитъ.

Кгды (ж) учинивъ своεму пн у па ко(ст) мно гу:

нε ты(л)ко пн у и самому бг у.

Я къ сA мЂвъ то мЂвъ трεба было (б) прεтε(р)пЂ ти:

а за тε(р)пεніε сп(с)ніε мо(г)лъ бы мЂти.

Zачи(м) вы пн о вε таки(х) нε ва жтε(с) щадЂти:

втЂка ючи(x) про чъ самы(х) дεрЂ(т) бЂ(т), и бεрЂ(т) дЂти.

I о(т)ню(д) мл(с)ти такимъ нε показу(и)тε:

алε совε(р)шεнно та(к) таковы(мъ) справу(и)тε.

39. Ω zаблужда ючи(х) в доро га(х) людε(х)

Zлы(и) чл вЂку и то(и) трафу нок быва εтъ:

кгды в вεлико(и) дорозЂ часо(м) заблужда εтъ.

I в(ъ) ма ло(и) в(ъ) нεсвЂдомо(и) тоε (ж) сA луча εтъ:

εсли добрε доро ги кого нε роспыта εтъ.

А хо(ч) и роспытаεтъ гды хто злы(и) злε спра ви(т):

и на пу(т) пεвны(и) жε(б) нε зблудивъ нε напра ви(т).

А та(к) того кры(и) бж ε и смε(р)ть постыза εтъ:

жε в зы мны(и) форту(н)ны(и) часъ блудящи змε(р)за ε(т).

А в лЂтны(и) часъ в(ъ) пусты ни разбо(и)никъ забиваεтъ:

або тε(ж) спо(т)ка вшисA и звЂръ из(ъ)яда εтъ.

Ω zлы(и) чεловЂчε жε(с) пу(т) добрε нε сказа лъ:

да для тεбε чл къ смε(р)тію пострада лъ.

Бода(и) жε εси того дозна лъ и на собЂ:

жεбы(с) з(ъ)блуди(л) а бг ъ да(в) тоε (ж) sло и тобЂ.

Жε(с) з(ъ) умы слу изогна(л) чл вЂка z свЂта:

хочь бы(с) и zа разъ луну(в) нε дожда(в)ши свЂта.

А хоча(и) и дождεшъ бг ъ εднакъ нε забу дε:

помсти(т)сA скоро, жε и тобЂ та(к) жε бу дε.

А по(д) часъ на свЂтЂ и то ε прилуча εтъ:

жε и нε зблудA в дорозЂ з(ъ) свЂто(м) сA жεgнаεтъ.

Кгды ко(н) норови сты(и) будε(т), або приста нε(т):

а заты(м) чл ку взымЂ духу нε ста нεть.

Прεто ко нε(и) упрямы(х) в(ъ) зло(м) разЂ нε ощажа(и):

алε zдоро(в)ε своε на(и)лучшε(и) уважа(и).

А гды будε(ш) в зло(мъ) разЂ конA ощажа ти:

то пεвнε приготу(и)сA з(ъ) свЂто(м) сA проща ти.

І лЂпшъ бы нико му доброму дороги ни зна т(ъ):

да при бε(з)пε чности в дому всεгда пробува т(ъ).

А хо(ч) и в доро зЂ то да(и) бж ε нε блуди ти:

алε да(и) ща(с)ливε к(ъ) до мови сA возврати ти.

40. Ω присяга ющы(х) нε по пра вдЂ

Прися жно(ст) нε по правдЂ да(р)мо сA нε мина ε(т):

хо(ч) на(г)лε вмрε(т) або я(к) сA клεнε(т) та(к) става εтъ.

Бо то вεли каA рε(ч) ε(ст) кому присяга ти:

а нεпра(в)дою імA бж іε прызыва ти.

Хоча(и) и по правдЂ то εдна(к) дЂло то стра(ш)но:

жε кля ти сεбε смε(р)тно аж вспо(м)нЂти ужа сно.

I я(к) о бЂ сторонЂ прыся(г)ну(т), що чини ти:

то вε(л)ми з(ъ) тру(д)но(ст)ю то(и) су(д) будε(т) сA ко(н)чи ти.

Едно добрε друго ε будε(т) злε прысягати:

нε знати кому вЂру з(ъ) про мε(ж)ку и(х) поня ти.

А кождоε твори(т) сA прысягаε(т) по правдЂ:

ты(л)ко (ж) εдно лукаво будε(т) а нε по пра(в)дЂ.

Ежεли бы провидЂвъ обо(х) сторо(н) и(х) ср(д)ца:

каза(л) бы сро кго кара(т) крывопрыся(ж)цу з(ъ) сε(р)ца.

Жε то маεста(т) бж и(и) лга ніεмъ ображаεтъ:

бу(в)ши винны(мъ) нεви(н)нымъ сεбε содЂлова ε(т).

Ажε мусЂ(т) ку домо(м) и(х) и та къ о(т)пусти ти:

и до обличε(н)A конεцъ праву о(т)ложи ти.

Аза ли лукавого воскорЂ бг ъ обяви тъ:

и zлоε дЂло εго всεна ро(д)но обличи тъ.

41. Ω клεну щых(ъ)сA ло жно

Хто нε по пра(в)дЂ ко(г)да ко(л)вε(к) клεнε(т)са ло жно:

тому и на глε з(ъ) свЂта сεго з(ъ)гинути можно.

Частокро(т)нε бо тоε вЂмъ на свЂтЂ быва εтъ:

жε воскорЂ бж аA помста ты(х) нε мина εтъ.

Кгды повЂдаю(т) з(ъ) бг о(м) нε з(ъ) хлопцε(мъ) жа(р)това ти:

нε трεба хо(ч) сA винε(н) нε ви нε(н) заклына ти.

Алε ты(л)ко (ж) то завшε в(ъ) нεра(з)судны(х) вεдε(т)сA:

жε інъ нε в(ъ)пра(в)ду бг о(м) и дш ε ю клεнε(т)са.

А то проклынатисA вεли(к) грЂхъ, надарε мно:

и прызывати імA Іс сово дарε мно.

Нεха(и) волю сA таки(и) нε клεнε(т) да прызна εтъ:

бо гнЂвъ бж и(и) на εго ту(т) жε то собЂ зна εтъ:

ЛЂпшε(и) стокротъ на сεбε εму правду при(з)на ти:

да прощε(н)ну бы(т): нεжε гнЂвъ бж и(и) о(т)рыма ти.

42. Ω поzыва ючи(х) людε(и) до ста(р)шыхъ

Мно го ε(ст) охо тниковъ людε(и) позыва ти:

и ско(р)би(и) набавля ти, и хлЂба збавля ти.

Гды (ж) і ны(и) нε та(к) чини(т) то за свою па ко(ст):

я ко вла(с)нε з(ъ) умы слу твори(т) то на па ко(ст).

Бы лε бы мо(г)лъ которы(х) людε(и) озло(б)ля ти:

и само и худобы о ны(м) ущε(р)бля ти.

Що (ж) за то ε таковы(мъ) то людям(ъ) бываεтъ:

гнЂвъ бж и(и) из(ъ) ка(р)ностю о ны(х) нε мина εтъ.

Понεва(ж) кто до бг а слε(з)но будε(т) вола т(ъ):

и ска(р)гу з(ъ) ср(д)чною скрухою прεклада т(ъ).

Пεвнε услыши(т) г(с)дь бг ъ нεви(н)ны(х) нεви нно(ст):

а помсты(т)са о ны(мъ) за пако(ст)ную учи(н)но(ст).

Прεто злобныε, людε(и) хлЂба нε (з)бавля(и)тε:

гды (б) хто и годε(н) того бы(л) волю(с) проща(и)тε.

Лучшε(и) бо ва(м) на собЂ стокро(т) прεтε(р)пЂти:

нεжε творя щи то ε стру(п) ср(д)чны(и) мЂ ти.

І прошу заты(м) вε(л)цε, нраво(в) ты(х) прεста(н)тε:

а z вшεлякими лю(д)ми в лю(б)†жити ста(н)тε.

Бо мовя(т) гдε любо(в) та(мъ) са(м) бг ъ прεбываε(т):

и на мЂ ючи(х) εA дх ъ ст ы(и) почива εтъ.

А що по сотворε(н)ю зла ю жъ проща εтε:

тоε нεважно ε(ст), вЂмъ жε и са мы зна εтε.

А та(к) и εщε прошу васъ в(ъ) лю(б)†жытεлству(и)тε (1):

а мεнε проща(и)тε за сε, и в(ъ) до(л)гъ вЂкъ здра(в)ству(и)тε.

Я ва(мъ) на добрыε дЂла пораду дава ю:

и г(с)ду бг у васъ в(ъ) хранεніε вручаю.

(1) Цей і наступний рядки вірша відкреслені олівцем двома паралельними рисками, а на полі написано: л. 30 об. Мається на увазі кінцівка вірша “Ω чинячи(х) па кости мн(с)тыра(мъ) и цр ква(мъ)”.

43. Ω чинячи(х) па кости мн(с)тыра(мъ) и цр ква(мъ)

Ка мε(н)ныε зна(т) ср(д)ца в ты(х) людε(и) быва ютъ:

ко(т)рыε мн(с)тырямъ пако(ст) сотворя ютъ.

Людε на ωбытεли ст ыε дава ютъ:

а они гото воε о(т) ны хъ о(т)даляютъ.

Нε го(д)ны таковы ε кты торы похва лы:

алε досто(и)ны ты ε всякои нεсла вы.

Жε то хр(с)тіянами сεбε наzыва ютъ:

да власнε басу(р)манε цε(р)квы разграбля ю(т).

Нε хочε(м) мы кты торε(и) таки хъ мЂти:

лε(ч) жε(б) з(ъ) прыслу гами и(х) нε было на свЂтЂ.

Цε(р)кви и обы тεли людε созыда ютъ:

а они и созданны(х) внЂвεчъ обдыраютъ.

Хто бо вЂмъ хо(ч) малоε цε(р)кви учини(т) zло :

посты гнε(т) вεликоε за тоε εго zло.

А хто тε(ж) хо(ч) мало ε часо(м) вчи нитъ бл го:

будε(т) и εму в сε(и) вЂкъ и в(ъ) будущы(и) бл го.

Zачи(м) прошу васъ таки(х) sлы(х) дЂлъ нε чинЂтε:

имεнно мн(с)тыря мъ пако(ст) нε творЂтε.

Алε о вшε(мъ) пакости т(ъ) ужε пεрεста нтε:

а бл го твори т(ъ) цε(р)квамъ и обытεлε(м) ста(н)тε.

А хо(ч) на мн(с)тырЂ нищо нε дава(и)тε:

то прина(м)нЂ(и) готовы(х) рεчи(и) нε о(т)нима(и)тε.

Бо хто обы тεлεмъ и цε(р)квамъ пакоству εтъ:

у зри(т) воскорЂ гнЂвъ бж и(и), нεха(и) памя(т)ству εтъ.

Кгды (ж) цε(р)ковъ ма(т)кою сA всЂмъ на(мъ) называ εтъ:

а зла A личи на ма(т)цЂ зло приноша εтъ.

Ω ужε (ж) zлыε рабы того сA пока(и)тε:

и цЂлε учинко(в) сA тыхъ выстεрЂга(и)тε.

I прощε(н)ства о(т) бг а zа тоε впраша(и)тε:

и прεчъ нравы таки ε злыε о(т)вε(р)га(и)тε.

Покая ніε Хр(с)тосъ всякоε при(и)му εтъ:

и ка ющы(м)сь о(т) злы(х) дЂлъ прощε(н)ство да(р)ству εтъ.

То(и) жε Хс нεха(и) васъ о(т) всЂхъ sо(л) о(т)врати тъ:

и до бл готворεни(и) всячεски(х) настави тъ.

А я zа вЂршовноε сε ωбличε ніε:

прошу мл(с)тε(и) вш ихъ всЂхъ о прощε ніε.

44. Ω ху лячихъ чи нъ дх о вны(и) (1)

I то(и) чεловЂкъ вε(л)ми zлε поступова εтъ:

ко(т)ры(и) на чи(н) дх о(в)ны(и) хулу наноша εтъ.

Годы ло (б) сA и тому то ε памята ти:

жε εго и zа тоε бг ъ будε(т) карати.

Бо в(ъ) Хр(с)то во(и) осо бЂ дх о(в)ны(и) сA зна(и)ду εтъ:

и я ко Хс дЂла Хв и справу εтъ.

Гды (ж) кого прости(т) и са(мъ) бг ъ того проща ε(т):

а кого бл(с)витъ и бг ъ бл гословляεтъ.

МЂю(т) бо вЂмъ на собЂ Хв у осо бу:

и хр(с)тія(н)скую подаютъ всЂмъ оздобу.

А и ны(и) злы ε слова о дх о(в)ныхъ говоритъ:

и многіи чудεса нεподобно творитъ.

I абы нε посты(г)ло зло ты(х) чудотво(р)цовъ:

жε ху лятъ сщ ε(н)нико(в) своихъ бг омо(л)цовъ.

Ужε (ж) хо(ч) о(т) сεго днA в(ъ) ша(и)ности и(х) мЂ(и)тε:

и слушати и(х) словεсъ и в(ъ) лю(б)†мЂ(т) хтЂ(и)тε.

I в(ъ) ωско(р)блε(н)ныxъ вами прощε(н)ства спраша(и)тε:

и любовію о ны(мъ) то нагорожа(и)тε.

А та(к) будε(т) васъ за то бг ъ бл гословля ти:

и хр(с)тія(н)скихъ ко(н)чинъ добрЂ сподо(б)ля ти.

Я мл(с)тя(мъ) вш имъ та(к) о то(м) поража ю:

и ла(с)цЂ вш о(и) сεбε поко(р)но вруча ю.

I до(л)жнико въ в сε(мъ) мЂстЂ ту(т) жε полагаю:

власнε якъ това рышо(в) прочъ нε ра(з)розня ю.

Жε(б) вкупЂ чита(т) было ω позыча ючиxъ:

и з(ъ) до(л)говъ на сторону о утЂкаючихъ (2).

(1) Проти цього вірша відзначено на полі чорнилом: NB.

(2) Початкові літери всіх цих чотирьох рядків написані червоним чорнилом.

45. Ω должника хъ, хто кому до лжεнъ: або тε(ж) ви нεнъ.

Нε да(и) бж ε позыча тъ, алε да(и) свое ма т(ъ):

бо мовя(т) ду(ш)но я(к) два правя(т), трεтεму нЂчо(г)[о] да(т).

Добро такому чεго ко(л)вεкъ позыча ти:

которы(и) можε(т) в пру(д)ком часЂ и о(т)да ти.

А ви(н)ному двояка часомъ ско рбъ быва εтъ:

гды прε(з) назначε(н)ны(и) часъ вдво ε о(т)дава εтъ.

Жε то ε(ст) такаA рεчъ пу(д) часъ мεнови тε:

до(л)жны(и) на сεбε о блЂкъ да(ст) о(т)да т(ъ) сови тε.

I ви дЂлε(м) на с†тЂ тоε в(ъ) своεмъ вЂку:

жε прε(з) прε шлы(и) тε(р)мЂнъ да(л) в(ъ)двоε чл вЂку.

I су жε(н)но на судЂ, бы тоε стало та къ:

на Волы ню εды(н) сA ошукалъ нεбора къ.

Бо мовил(ъ) ко(г)да в то(и) часъ з(ъ)упо лно нε о(т)да мъ:

хо(ч) ади(н) дε(н) похыблю мо ви(т), вдвоε о(т)да мъ.

Та(к) жε εму бЂ дному zа нεща(ст)ямъ ста ло:

жε друго(и) полови ны дарεмнε нε ста ло.

Присуды(л) ля(х) жε(б) жы ду русЂнъ о(т)да(л) вдво ε,

и мусЂлъ ста ратисA бЂдны(и) было то ε.

Хто (ж) чи судіA тому ви нε(н) чи самъ ви нны(и)

нε вЂмъ: подобно бо(л)шε(и) ошука(л)сA ви(н)ны(и).

Нащо было в(ъ) о блыцЂ такъ сA обЂца ти:

жε прε(з) рεчεнεць буду в(ъ)дво ε о(т)дава ти.

I то нε готовызну да(л) ты(л)ко всю худобу

в сту талярах(ъ): а(ж) про то збу(л) свою оздо бу.

Жε много из(ъ) жа ло(с)ти хорЂлъ для фрасу нку:

пото(м) ста(л) пи(т), и умε(р) з(ъ) хмεліово(г)[о] тру(н)ку.

А жона при зло(и) нε(н)дзЂ пошла запряда ти:

а дЂти свои жыда мъ почала на(и)ма ти.

Прεто нε да(и) на(мъ) бж ε в до(л)ги упада ти:

алε и до(л)жны(м) сA да(и) в(ъ)скорЂ свобожда ти.


ВІРШІ (Частина 1) - ЗІНОВІЇВ КЛИМЕНТІЙ