О ДРУКАРЯХ, ЩО КНИГИ ДРУКУЮТЬ
Пишу вірші друкарям, ремісникам славним,
которії друкують книги православним
Людєм, бо всім діло їх свято єст і чесно,
а барзій тим, котрії жиють благочесно.
Друкують же всякії церковнії обрядки
і всі християнськії рознії порядки.
На книгах бо вірнії моляться ко богу
і в книгах обрітають до неба дорогу.
Кгди убо правильнії книги хто читает,
таков бесіду з самим богом одправляєт.
Чирство же ся знайдуєт оних то ремесло,
але ускрутно вельми оно і тяжестно.
А особливе ногам, очам неспокойно
і не обрітається в роботі покойно.
Поневаж бо, як начнуть потягати праси,
аж на главах їх вскорі мокрі стануть власи,
Зачавши бо, мусять ся до поту труждати,
аж разві внощі могуть ізмало поспати,
І в великий роботу празник оставляють,
а тим часом способи вп’ять приготовляють.
І научив так бог їх рихло друкувати,
що за день, то не мощно за рок преписати.
Прето, як годні оні од вірних похвали,
так за труди вдостой їх, боже, вічной слави.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)