Це, Йване, був я

Related posts:

1. ПРОХАННЯ Коли забуду я, Коли забуду Свої пісні, Коли не буду я, Коли не буду, – Ти вір мені. У сльози […]...
2. “Ой, була собі Оксана…” Ой, була собі Оксана, та як був собі Іван… Та схопилась шура-бура, ще й любовний той роман. Ах! ах! Темні […]...
3. ЗАНАДТО Занадто я в своїм житті спішив, Занадто часто виступав зі сцени, Занадто ревно плакав і служив Слізьми царям, що люблять […]...
4. ОСІННЯ РАПСОДІЯ КОХАННЯ (пісня) Чому так сталося – не знаю, Та покохала я тебе. Свою любов в душі ховаю Й благаю небо голубе, Щоби […]...
5. ВІДПОВІДЬ – Дарма твій гнів, дарма твої докори, Пуста твоя убога pruderie, Бо бачу світло тої я зорі, Що кажеш ти, […]...
6. ШАЛАПУТНИЙ ІВАН Як у друга у Данила були іменини, На них Іван не прогавив жодної чарчини. Довелося ночувати сердезі в Данила. Данилиха […]...
7. МІСЯЧНИЙ КАНТ (З циклу “Вертепчик”) Іван: Коли гадина й мені шию перев’яже і рушу я за найдальшу зірницю, нагадаєш, щоб глини за пазуху взяв я […]...
8. ДО НОЧІ О, як давно я не писав вночі, Вважаючи, що ранок – то мудріше. І ранку того стільки літ ждучи, Я […]...
9. З’ЯСУВАННЯ ІЗ БІЛИМ КАМЕНЕМ “Я тим, кого любив найбільше в світі, приносив тільки сум’яття і біль”?..- в якому запопадливім повіті, хто сотворив цей вбогий […]...
10. УКРАЇНСЬКЕ СВІТОТВОРЕННЯ “Є ливада, а на тій ливаді – Верба*, а під Вербою сидить дівка розплетена, а в тієї дівки одне око […]...
11. Замість замість золоті літери в книгах пишу їх собі на коліні літаю по-старосвітськи на дірявім гребінковім косівськім килимку в янголах...
12. “О степовий, безмежний дух свободи…” О степовий, безмежний дух свободи – полину найсолодша гіркота, ти – як любові рятівничий подих із уст в уста… Вдихни […]...
13. ЖАРТІВЛИВА БАЛАДА ПРО ВИПРАНІ ШТАНИ Ніч розписала небо в синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі – і мати […]...
14. БАЛАДА ПРО ІВАНА ОДНОРУКОГО Дощі оновлення на древню ораницю, і пам’ять сонця у вузлах пшениці, і щедрий зір – на сховки, на притулки – […]...
15. “Що життя не легке, не якась сміховинка…” Що життя не легке, не якась сміховинка – Серед втіх дріб’язкових, лінивих думок Нам реальність суворий читає урок: Леонтович, Єсенін, […]...
16. О ДРУКАРЯХ, ЩО КНИГИ ДРУКУЮТЬ Пишу вірші друкарям, ремісникам славним, которії друкують книги православним Людєм, бо всім діло їх свято єст і чесно, а барзій […]...
17. ТРОЄ. Балада На низькодоли впав туман, Встає прерійний пахіт. Ідуть і Джон, і Жан, і Йван – Долають дикий захід. Позаду гордий […]...
18. “Пригасле вогнище в долині…” Пригасле вогнище в долині, Останні іскри у золі… Комусь воно горіло нині, Когось купало у теплі, Тепер сумирно догоряє, Всіма […]...
19. СОНЕТИ I Я не Петрарка – ти ж нова Лаура, Ти, може, краща, ніж вона була, Ти грації сама ще додала […]...
20. МІФ Неначе в книгах праарійських підкова, човен і стріла. В діброві сяє срібне військо, шумлять санскритськії слова. Русяві й стрункочолі йдуть […]...
21. ВЕЛИКІ КРАПЛІ ДОЩУ Цей дощ починався якось не так, бо почали падати занадто великі краплі і струмки текли так бурхливо, що трохи не […]...
22. ЧИТАКА Чоловік у книгах рився з ранку й до обіду. Жінка вийшла із квартири й мовила сусіду: – Ти в пивну […]...
23. “На Лесбосі ніколи не була ти…” На Лесбосі ніколи не була ти, Де ж ти взялась, до чорта, отака, Із ніжними колінами теляти, Яке навік злякалося […]...
24. МОСКВА Чай в Кремлі. Попливла розмова Про бої, Про красу Дніпра… І не видко й крапельки крови На зеленому френчі щура. […]...
25. “Ти приснилась мені у весільній фаті…” Ти приснилась мені у весільній фаті, Біла лілія – в чорнім волоссі… Нам великою радістю стане в житті, Що відбудеться, […]...
26. “Ой пішла я у яр за водою…” Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою. А другая тая, Розлучниця злая, Багатая сусідонька, […]...
27. “У тієї Катерини…” У тієї Катерини Хата на помості, Із славного Запорожжя Наїхали гості. Один Семен Босий, Другий Іван Голий, Третій славний вдовиченко […]...
28. “Як ти лежала горілиць…” Як ти лежала горілиць На полонинській крутогорі, Внизу ницьма стояли зорі. На білу грудь дививсь Господь І думав, як це […]...
29. ПРОМОВКА ПРО ВОВКА (З циклу “Вертепчик”) Люди: Горіхові свої мовчазні двори обгородили ми білим залізом, бо вже наш Іван їде з гордої війни – в листочок […]...
30. ВИСОКІ ДЕРЕВА Далеке крайнебо, пропахле пригаслими зорями, і стиглими зорями, й степом, де колос і цвіт. Чому ж ти, крайнебо, такими плугами […]...
31. “В гріхах і огріхах недосконалий світ…” В гріхах і огріхах недосконалий світ… В художній твір, в релігію, в природу, У винний дим, до Вакха в насолоду […]...
32. ВЕСНЯНКА Зіроньки у небі заблищали, Квіточки в садочку забіліли, Дівоньки у полі заспівали. Що на небі зірки, Що в садочку квітки, […]...
33. НЕЗНЯТИЙ КАДР НЕЗІГРАНОЇ РОЛІ Іванові Миколайчуку Його в обличчя знали вже мільйони. Екран приносить славу світову. Чекали зйомки, зали, павільйони, – чекало все! Іван […]...
34. ІВАН І ЩЕЗНИК (З циклу “Вертепчик”) Іван: М’якого зеленого пісочку хотів я для вежі, та вже майже не хочу, бо чорне перо впало на довгу річку […]...
35. Миколі Вінграновському Творить світ, Миколо, вічне коло, а якщо по-вченому – спіраль. От і перенісся ти, Миколо, на нову небесну магістраль. Та […]...
36. “І лиш темна тінь, горіха тінь прозора…” І липи темна тінь, горіха тінь прозора… В мені озвалася сріблясто-голубим, Коли учора, вчора-ізвечора На сизім вогнищі дрімав між нами […]...
37. “Хто храми для богів, багатіям чертоги…” Хто храми для богів, багатіям чертоги Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак, […]...
38. “Може, так і треба неодмінно…” Може так і треба неодмінно, Як робить давно вже звикли ми: Падати слухняно на коліна Перед геніяльними людьми. Вихвалять, і […]...
39. ВТОМА Це свято занадто затяглося. Треба вирушати, Але не проб’єшся Крізь пелюстковий дощ. Все стомилося Від оркестрових маршів І прагне тиші. […]...
40. ВТОМА Це свято занадто затяглося. Треба вирушати, але не проб’єшся крізь пелюстковий дощ. Все стомилося від оркестрових маршів і прагне тиші. […]...