Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Гамуй погорду, Смерте нездоланна…”



Гамуй погорду, Смерте нездоланна,
Страшна й могутня – так тебе зовуть.
Ти ще мою не вкоротила путь,
То й не вмирай, небого безталанна.
Спокійні сни, твоїй подобі манна,
Багато втіх, з тобою більш, дають.
Для тебе, склавши кості й душ могуть,
Найліпші люди гомонять: “Осанна!”
Рабине доль, відчайців, королів,
Живи в отруті, в любощах боїв.
Нас гойний опій більше присипляє,
Ніж твій удар, погордлива без меж.
Мине мій сон, прокинуся в розмаї –
Тоді сама ти, Смерте, вмить помреш.

1956

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Гамуй погорду, Смерте нездоланна…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)