“З білявих хмар, із шовкових запон…”

Related posts:

1. ГІРКА МОЯ КАЛИНА Ой, гірка моя калино! Хай нам солодко живеться, хай нам сонечко сміється, а солодше із тобою, із тобою та й […]...
2. “Блакить мою душу обвіяла…” Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав – Добридень я світу сказав! Струмко серед гаю, […]...
3. ДОБРИДЕНЬ Добридень! Глянь, який усюди день: Світ вже в хаті й надворі; Вже зібрались косарі Та в клепала дзень, дзень, дзень! […]...
4. СПОГЛЯДАННЯ ХМАР Годинами я споглядаю хмари, Мов рух життя, що з волі долина: Ген під горою купчаться отари, Ген забіліла кіньми далина. […]...
5. НІЧ (“Міх хмар із зорями, мов з житом…”) Міх хмар із зорями, мов з житом, бере на плечі ніч і йде. У круглім місяця кориті замісить тісто золоте. […]...
6. “Зависло небо кунтушами хмар…” Зависло небо кунтушами хмар, Ідуть дощі, немов старці на прощу. Пригаслі думи зграями примар Обсіли душу, як церковну площу. Я […]...
7. “Каравани хмар небом туляться..” Каравани хмар небом туляться, Над Карпатами – зорепад. А моя любов щемно журиться, Що уже прийшов листопад. Золотим вином серце […]...
8. УКРАЇНІ Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем твоїм. Коли […]...
9. СТЕП Скільки днів та безсонних світань Ти в мені хазяйнуєш, степе! Підступи до очей, устань, Дай мені надивитись на тебе. Говори, […]...
10. “Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...
11. СУМНИЙ СОНЕТ Прощай, слізьми омитий Вішеград! Пора, пора додому, у Карпати. Сюди дороги не буде назад, Сюди мені вже більше не вертати. […]...
12. “Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто…” Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута У нашу […]...
13. ГОТЕЛЬ У білому готелі опівнічнім, За вікнами заштореними, за Твоїм ім’ям і тілом твоїм ніжним, Немов ясна зоря – твоя сльоза. […]...
14. Дума шоста Мати мов німа стояла, Вельми дивувалась: Не таким вона султана Бачити лякалась: “І тебе він не займає І не обіймає?” […]...
15. “Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти…” Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти. Один – щонайменший – стезю твою переступає. Його не запитуєш: хто ти, бо […]...
16. ПАМ’ЯТЬ ЗЕМЛІ Добридень вам, дідусю та бабусю! Провиною душа болить мені. З великих міст ніяк я не проб’юся до вас у безнадійній […]...
17. “Прийду до тебе після літ розлуки…” Прийду до тебе після літ розлуки, Як блудний огник з сірого відлогу, Прийду, як ангел смутку і розпуки, Що в […]...
18. ХРЕСТ І тут у горах хрест! От край проклятий! Куди не глянеш, Бог на хресті розп’ятий. Знання нема, а крізь безодня […]...
19. ЗЕЛЕН КЛЕН ОБНОВИВСЯ Зелен клен обновився Молодою корою. Ой упився я, впився Хмільною порою Чорнобривим сміхом, Серденьку на втіху. І твоїм диханням, І […]...
20. “Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю…” Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю? Зацокоти мені, коню-птах! Може, я долю свою заспіваю Десь попід Каневом у житах. Літаки […]...
21. ТРОЯНДИ Якби всі ці полум’яні гори зі сходу до заходу Під м’якістю вечора були моїми, Ти знаєш : більше я б […]...
22. ВІДОБРАЖЕННЯ Сучаснику, живи у серці в мене! Бери з собою все: душі знамена, Минуле, на майбутнє сподівання, Пістряве та нерівне многограння, […]...
23. “Притулив до стінки людину…” Притулив до стінки людину, Витяг нагана… Придивляйтесь, дітлахи, з-за тину, – Гра бездоганна! Потім їли яєшню з салом, До синців […]...
24. ФІНЛЯНДІЯ Під сірим дощем Сірим щурем Проскакує потяг Із написом “Крем”. Швайцарського сиру і масла, і крему Бере скільки хоч європейський […]...
25. “Життя іде і все без коректур…” Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже […]...
26. ЛИСТ ДОДОМУ Набридло, знаєш, груднем жати жито і вижидати винограду в січні, – тягнутись знову на дебелій притчі назад у вічність, мов […]...
27. СОНЕТИ I Я не Петрарка – ти ж нова Лаура, Ти, може, краща, ніж вона була, Ти грації сама ще додала […]...
28. НАД ХРИСТОМ Колишу свою дитину І співаю їй. Люляй, люляй, любий сину, Поки ти ще мій. Сон-ява мені віщує, Вітер вість несе.- […]...
29. ТЕМНОТА! Після лекції Кіндрат запитав Мартина: – Що таке дегенерат? Риба чи рослина? – Темнота! – сказав Мартин і махнув рукою. […]...
30. ВЕСНА Й ЛІТО В СТЕПУ Годі тобі, степе, Годі твердо спати: Перестала в тебе Зима царювати. Зникнув сніг, і сонце Засвітилось чудно! Сохне-просякає Дорога безлюдна. […]...
31. ПРО ІСТИНУ Мені відкрилась істина гірка. Народ мій – раб. А я його дочка. Це ж не народ, це просто віслючок, Бо […]...
32. ПОНАД ХМАРИ Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди […]...
33. МЕТАМОРФОЗА Дорогу темряву мою Ти райським світом освітила: Бо душу чистую твою Пречиста сила появила. Дорогу темряву мою Ще гущим туманом […]...
34. В казематі (“Рано-вранці новобранці…”) IX Рано-вранці новобранці Виходили за село, А за ними, молодими, І дівча одно пішло. Подибала стара мати Доню в полі […]...
35. “Спинилось на людині око отнє…” Спинилось на людині око отнє… “Не та ти, що бажалася,- не та”. Густішає затемнення голготнє, Росте жовтаво-чорна темнота. Чи в […]...
36. “За межами двадцятого століття…” За межами двадцятого століття, Коли небесного Отця рука З материків повимітає сміття, – До неба звернеться душа людська. Живого Бога […]...
37. “Вже перший сніг, мов ковдрою товстою…” Вже перший сніг, мов ковдрою товстою, Усе укрив – і воду, і поля. Під цим зимовим снігом, промочена понура, Обшарпана, […]...
38. “Я мало їв, багато думав…” Я мало їв, багато думав, Ти жирував і мало думав. А в результаті – як же так? – Розумний ти, […]...
39. СТИЛІЗОВАНІ ГАЙКУ 1. твоє обличчя розщепилось на кінчихах моїх нервів 2. у вусі – шкірка твоєї пісні прилипла і голубить 3. бачу […]...
40. ЄВА під деревом добра і зла мені так банно наче на ньому я розп’ята а я ж розп’ята на Оріона кагачах […]...