“З бородавок вулканів – дим вужами…”

Related posts:

1. Скорбна Мати з Юкатану З бородавок вулканів – дим вужами Майоліковий тьмарить обрій, І кухоль груди черпне болю Струмків незнаної землі. Ось вона йде, […]...
2. РОЗВІД Уже сніги розтанули, і серце Прокинулось – печальне і сумне. В неволі час невидимо несеться, Як вітер, з ніг збиваючи […]...
3. “Здається з нами щось уже не те…” Здається з нами щось уже не те… І навіть люди, місто й камні, Щось прошепоче – Те усе святе У […]...
4. “Мабуть, ще людство дуже молоде…” Мабуть, ще людство дуже молоде. Бо скільки б ми не загинали пальці, – XX вік! – а й досі де-не-де […]...
5. “…І дорога додому…” …І дорога додому світиться крізь дощі прийдеш утомлений і вклонишся крайнебу є щось заховане від суті мокрі стебла не шелестять […]...
6. МОЯ ІТАКА Холонуть попелом іскри скронь, зіниці меркнуть і пісня. Хмарини ж ласку твоїх долонь з блакиті пам’яті виснять. Пливти нелегко з […]...
7. “Далека, незнайома сторона…” Далека, незнайома сторона, Здається, навіть небо тут інакше. Але нараз – тополя край вікна, І щось таке в ній українське, […]...
8. В СУСІДСТВІ З ЛЕЛЕКАМИ Чому так мало на землі лелек? Мене бентежить їхній дивний клекіт, мені здається, що вони пришельці, що десь колись таємно […]...
9. (Уривок із циклу Листи і фотографії) 20 вересня Коханий Тату, чи ти також маєш таке враження, наче ти щось забув, коли виходиш з дому? Бачиш, мені […]...
10. Гарно на святі любові Гарно на святі любові. М’язи напнуто усі. Буйство безмовної мови в дикій печерній красі! Чудно на святі любові. Виск еротичного […]...
11. ПЛЕМ’Я ТОДА Біда, коли є цитруси і кава, коли в землі є золото,- біда! Біда, коли земля така ласкава, коли така правічна […]...
12. ДИМ РОЗЛУКИ Уже відходить поїзд мій поволі при світлі затамованих сльозин. Пливе перон у срібнім ореолі, а на пероні – ти, дочка […]...
13. ЛІПЛЕННЯ МУЗИЧНИХ ГОРШКІВ Багато хто ще з давнини Горшки ліпив у тім селі. Перелітали на тини Великі витвори й малі: Макітри, глечики, горнята […]...
14. ПАМ’ЯТЬ ВИСОТИ Мені здається, що колись давно людина мала крила, а не руки. Мені здається, в тій даличині прапращури, мов ящури, літали. […]...
15. ОСВІДЧЕННЯ Я тут родився восени: Морозом бралася стерня – І падолист у теплі сни Мене вгорнув, немов зерня. А навесні пішов […]...
16. 20. Ти з Люрду і з Фатіми і з Ченстохови Ти з Люрду і з Фатіми і з Ченстохови, з Люхану, з Апаресіди і з Гуадалюпе! Ти з Почаєва і […]...
17. “Чогось так банно… На душу впала…” Чогось так банно… На душу впала Безмежна скатерть тоски і смути, І серце багне в тиші заснути, Як скорбна пісня, […]...
18. ТРАКТОРИСТ Борозни рвуться З-під ніг, з-під плугів – Борозни, Борозни, Борозни. Борозни круто Зійшлись межи брів І хлюпнули в обличчя Бронзою. […]...
19. “Рожева пелюстка з далекого саду…” Рожева пелюстка з далекого саду, Завіяна вітром на людний перон. Назустріч тобі стрепенувся вагон, Та з місця не зрушив собі […]...
20. ДОРОГА врізується в землю а тобі здається що у простір переходить з місця в місце а тобі здається що в майбутнє […]...
21. “І дні, і літа пропливають поволі…” І дні, і літа пропливають поволі, Як хмари осінні – холодні, сумні,- Сухоти, як шашелі, точать в неволі Застуджені груди […]...
22. ПІВДЕНЬ Хай Сезан собі малює Пастелеву, мрячну зелень: Я горю тепер стобарвно, Мов Гогенова палітра! – Там ще луком люд полює, […]...
23. “Хати біліше сорочок дівочих…” Хати біліше сорочок дівочих… Немає кращих мазальниць у них, Як ці наскрізь прозорі зимні ночі, Коли і місяць світиться і […]...
24. “Щось ти дуже спокійний, аж острах сурмить…” Щось ти дуже спокійний, аж острах сурмить На щемливу тривогу за все, що довкола, Аж зневірились люди прийдешніх століть, Чи […]...
25. СТРИБКИ НА БАТУТІ Сторукі, триставухі, напівмізкні, невидимі, зариті в листя. В листі все щось відшукують. І знайдуть. Діло звісне. (У листя завжди щось […]...
26. МОТИВ ФРОСТА Є така звичка в людей: Радість у них чи горе – Можуть цілісінький день Сидіти й дивитися в море. У […]...
27. Чорний кіт чорний кіт у білих рукавичках і білих шкарпетках ходить по чорному піяніно з білими й чорними клявішами медитує у вазоні […]...
28. “Розхиляю колосся, іду…” Розхиляю колосся, іду. Устріч – арнаутка чорнява. Слава вам, рідні поля, У вечірній тихості слава! Уже видко верхівки топіль. Покажеться […]...
29. “Якось у лісі я побачив…” Якось у лісі я побачив, як виринає з грунту гриб… Займався ранок. На галяві стояла кришталева тиша. Все спало. І […]...
30. На порозі сидить смуток сірий На порозі сидить смуток сірий, Позіхає з нудьги, а з розпуки Ломить довгі худі білі руки І заводить сумним звуком […]...
31. “Для чого ми отут – під вічним небом…” Для чого ми отут – під вічним небом? На оцій землі, невічні, – нащо ми? Горить багаття. Світиться береза, Береза […]...
32. “До мене в сні злітались слів рої…” До мене в сні злітались слів рої, Рядки сплітали у дзвінкі катрени. Скажіть, святі мучителі мої, Чому ви вранці не […]...
33. Опівнічний політ з високого замку авжеж не райський сад не світять помаранчі загублено стежки і втрачено сліди а все що є у нас ліхтарик на […]...
34. ВІРШ, ЩО ПРИЙШОВ З ОСТРОГА Це містечко… таке собі – провінційне, як тисячі… та в нім глибини, коріння, золочена висота. Є згадати про що, є […]...
35. ПЂСНЬ 08-я. Объяли вкруг мя раны смертоносны Воскресенію Христову. Из сего зерна: О! о! БЂжите на горы! (Захарія). Востани, спяй! Покой даст бог на горЂ сей (Исаіа). […]...
36. “Змалку вдихнув…” Змалку вдихнув те, що вдихнув, решту – із книжки, Пишуть, що ми – люди із тьми, браття-опришки. Пишуть: не знав. […]...
37. ДЕНЬ Люди, людоньки, дивіться! Кружеляє голова – сонцем сповнена по вінця денна сфера колова. Гляньте звисока під ноги, тут володарі лиш […]...
38. ІКОНИ Від квітчасто-золотих фонів відтулялися святі мої предки, поправляли шати червоні невимушено і легко. І ставало з ними дивно знайомо, і […]...
39. МОЛИТВА Ігумен встав. Брати-домінікани Двома рядами вийшли з-за столів, І серце храму – пройняли органи. І морок сам зайнявсь і задзвенів. […]...
40. “День за днем, вони вже звуться – дати…” День за днем, вони вже звуться – дати. Густо смутків чорного литва. Дні мої, а чим же вас згадати, всі […]...