Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






20. Ти з Люрду і з Фатіми і з Ченстохови

Ти з Люрду і з Фатіми і з Ченстохови,
з Люхану, з Апаресіди і з Гуадалюпе!

Ти з Почаєва і з Іржавця,
з Самбора, з Зарваниці і з Гошова!

Я бачу святі місця муравлищами
з безбожними гендлярами,

я бачу печальні, сльозаві свічки
і твої сльози медалики з алюмінію.

Гіпсові фігурки і весь цей крам кічу
кличуть до себе прочан з прісними лицями.

Вони човгають довгими днями з надією
й малими й великими болями в клунках,

зазирають в ласкаві, пацьоркові очі,
щоб розвідати, чи плачуть вони, чи сміються.

А ти, десь звисока, заходиш у серце
і роздивляєшся в ньому, як у світлиці.

Ти слухаєш людські прості молитви,
що рівно дзюрчать польовим потоком,

та підносиш їх, як чашу причастя,
і очі вдовині втираєш своїм омофором,

добрим поглядом грієш старечі груди,
і сиплеш ласку в розгорнену душу,

і цілуєш дитину, що цілує твій образок
в молитовнику з розсипаними листками,

де засушена незабудька з рідного гробу.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

20. Ти з Люрду і з Фатіми і з Ченстохови - ВІРА ВОВК