24. ПРЕВИСПРЕННАЯ ТВОЯ

Related posts:

1. ПАМ’ЯТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ Дві білі птиці у високім небі Так радісно, так ніжно обнялися. Злітає перша – на Карпатський гребінь, А друга над […]...
2. МОЛИТВА (“Навчіть мене, рослини, зросту…”) Навчіть мене, рослини, зросту, буяння, і кипіння, й хмелю. Прасловом, наче зерном простим, хай вцілю в суть, мов птаха трелем. […]...
3. В СУСІДСТВІ З ЛЕЛЕКАМИ Чому так мало на землі лелек? Мене бентежить їхній дивний клекіт, мені здається, що вони пришельці, що десь колись таємно […]...
4. ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ЛІС Скільки літ відгуло Між дубів та беріз, Скільки горя було, Скільки крові і сліз. Голосіївський ліс, Голосіївський ліс… Тут свої, […]...
5. ПАПОРОТЬ Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на свійжий поруб. Тихо спустились на жовту глицю птиці зелені, зелені птиці. Крилами […]...
6. О, как хрупка соломинка твоя О, как хрупка соломинка твоя. Не доплывешь до берега другого. А за рекою раздается снова: – Не отпусти меня! 1985-1987...
7. “Твоя очиця кара…” (Дописка) Твоя очиця кара – Для мене люта кара! Який жаданий надив Мене до тебе надив? Чи прохолодить лютень Гарячі […]...
8. Как Млечный Путь, любовь твоя Как Млечный Путь, любовь твоя Во мне мерцает влагой звездной, В зеркальных снах над водной бездной Алмазность пытки затая. Ты […]...
9. “Цвітом терну – твоя обмара…” Цвітом терну – твоя обмара, О розпуття жарких вітрів! Добрий промінь яркого Яра, Не спахаючи, спопелів. Над степами нерозбуялий І […]...
10. Любовь твоя жаждет так много Любовь твоя жаждет так много, Рыдая, прося, упрекая… Люби его молча и строго, Люби его, медленно тая. Свети ему пламенем […]...
11. “Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави…” Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави. І ця ніч шепотіла, і грім шелестів за вікном. Я твоя… шепотіли вуста, […]...
12. “Ще губи кам’яні…” Ще губи кам’яні дахів високих пожадливо бузу татарську ссуть, ще безматень у вульні велетенськім не зворухнувся: грузно спить, – а […]...
13. МУРАШНИК Предивні, зачаровані міста з рудого порохна й рябої мерви. І пасма вулиць сплетені, мов нерви, і клуня в сірих теремах […]...
14. ПОЛЕЧУ Я, МАМО Ти знову, мамо, у печалі, хоч серце все мені прощає, усе прощає, та болить. Злечу зі світу за хвилину і […]...
15. ЛІТО Повніє, стигне золотом земля. Стоять збіжжя, в задумі вниз повислі, і ссуть корінням з грунту соки кислі, і ждуть роси […]...
16. ДО ГОРДОЇ РОСЛИНИ, ЦЕБТО ДО СЕБЕ САМОГО Широкоплечі пні. Черва і червень. З погаслих зір срібляве порохно обсипує дубове листя. Дно підземних рік. Тремтять рослинні первні. Хмарин […]...
17. “У синьому небі я висіяв ліс…” * * * У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів […]...
18. ПТИЦІ З мого серця вилітають птиці. Вилітають. І летять, летять. В небі їм ніде не зупиниться і не повернутись їм назад. […]...
19. СПІВЧУТТЯ Дорога між дубів через містки з осики – За тиждень знову їх лаштують лісники. І ряст поміж дубів, і гайвороння […]...
20. ВІЙСЬКО (Звучить як міт) Звучить як міт: відважне військо жило в лісах цих під землею і напувало з фляг австрійських дубів коріння – власну […]...
21. 14. ЯКИМИ БУЛИ ПІЗНІ ПОПОЛУДНІ В РОЖЕВІЙ ЗОНІ? Спокій присмерком осідав у моїм тілі, мій біль був, мов величезне ліжко, десь глибоко в мені, застелене нарешті, я згинався […]...
22. ЛИСТИ Нью-Йорк, 11 вересня Ми не знайомі, бо тебе ніхто ще іменем не сквернив. Ми зустрілися на водах ночі – ти […]...
23. ДЕВ’ЯТЬ 1 Як ніч прозріє і загляне моноклем місяця з-під зір до найтемніших місяць землі, ти схочеш, щоб тебе кохала. гарячим […]...
24. “На березі мого серця…” На березі мого серця, не полетівши в вирій, зимували дві пісні, наче птиці! А сьогодні до них вернувся з чужини […]...
25. ТЕАТР ДІОНІСА Тихо побрязкують соняшні драхми, Переливається мушля театру Бджолами, вересом. Товпляться в хмарах п’яні бакхантки, Пісня зігріта, піт, тамбурини, Час винограду, […]...
26. БЕРЕЗЕНЬ Дотлівають на дубі торішні листки, як жар-птиці сумні – дотлівають. Плачуть в сніг тумани. Кришталеві струмки оч пролісками промивають. Ще […]...
27. “Увійшовши в хащі, де повно птиць…” Увійшовши в хащі, де повно птиць, уяви: природа – майстерня Бога, по якій блукає твоя знемога. Все, що можеш ти, […]...
28. “Ходить ніч твоя, ходить ніч моя…” Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я – Велим-велено начувать, Що […]...
29. “Згадай, безумче! Світ – не тільки ти…” Згадай, безумче! Світ – не тільки ти: Крім тебе є думки, планети, птиці. Є з’явища такої красоти, Яка тобі, дурному, […]...
30. Тонкого сну знакоме відображення тонкого сну знакоме відображення на дні ріки – чи доживеш до дна немов провини порскають ображено ламкі комахи з білого […]...
31. Любов – це безкiнечний шлях пiзнання! Любов – це безкiнечний шлях пiзнання! Любов’ю дихають, а не грiшать. Що глибша i чутливiша душа, То довше i яскравiше […]...
32. КВІТНЕВИЙ ГОМІН О чарівнице, ніч весняна! Ти повна звабних таємниць. Я до землі схиляюсь ниць: Вона вологою духмяна, Теплом одвічним зогріва. Ступнеш […]...
33. ПРО ЗЕМЛЮ Не полюбивши землю цю і хату, Не дайбо на землі цій доживати! Це – тратить час останній без пуття І […]...
34. ВІЙСЬКО 1. Звучить як міт: відважне військо жило в лісах цих під землею і напувало з фляг австрійських дубів коріння – […]...
35. ОЗЕРО АТІТЛАН В тобі вворожена ноша й хода під піялами. Як ворожбити дихають сіркою Смаглі вулкани довкола. Марімба б’є у скронях барнавих […]...
36. ДВІ НОЧІ КОХАННЯ 10 Ключ тремтить у руці. Заходимо в двері одверті. Торкаю пальцями твоє лице, до пучок прилипають черти. 11 Вхожу у […]...
37. ЗАЦВІВ ЛУЖОК Зацвів лужок поміж колючих стін – Вкотре зацвів!.. І все ж я не радію: Голівками кульбаб яскріє він – Не […]...
38. “За чим зітхає гай…” За чим зітхає гай, Про що співають птиці? Попробуй розгадай Одвічні таємниці! Чому течуть річки, Але не витікають? І падають […]...
39. ПОСІВАННЯ Падав камінчик по опадах з неба, простір світився снігами крізь тебе, поле безплідне бігло з-під ніг, щоб розповзтись на повісмо […]...
40. “Як дружно й рясно сад розцвів…” Як дружно й рясно сад розцвів, Як весело буяє! А скільки визріє плодів, Про це ніхто не знає. Немало цвіту […]...