Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






РОЗВІД

Уже сніги розтанули, і серце
Прокинулось – печальне і сумне.
В неволі час невидимо несеться,
Як вітер, з ніг збиваючи мене.

Воно й не дивно – каторжне знущання
Й неситий голод випили снагу,-
Я на розвід збираюся щорання,
Долаючи сухоти і цингу.

Знемога тіло зводить, як судома,
Так важко йду, немов на ешафот,
Адже ніхто на каторзі, відомо,
Не визнає ні втоми, ні сухот.

Людська душа в терпінні кам’яніє,
Даремно в ній шукати співчуття,-
Здається, вже ні крихітки надії
Не залишилось в мене на життя.

Але весна торкнулася до серця –
І щось живе затьохкало в мені,
Душа, як скрипка, зойкнула й, здається,
Заплакала на порваній струні.

1953 – 1988

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

РОЗВІД - ГНАТЮК ІВАН