ВІРШІ ДО ІВАНА САМОЙЛОВИЧА
Змишляют поетове, иж Дедал, отданій
бывши в заточеніи, за море засланій
В лябаринт, з которого вийти было трудно
для помЂшаних дорог, а сидЂти нудно,
Учинил себЂ крила з различних матерій,
и так, не шукаючи в лябаринтЂ дверій,
ВилетЂл з лябаринту, и през море снадне
прелЂтЂв, приправивши крила себЂ складне.
СвЂт сей – то широким морем и пространим,
земля – заточенієм всЂм з рая вигнаним,
А небо єсть отчизна, але ко небесним
двором трудно летЂти з тяжарем тЂлесним.
От земного вигнаня хто хочет до неба
залетЂти, первей крил добрих дЂл єму потреба.
Рекл би ктось: “Сама вЂра до неба досягнет”,
отвЂщаю: “и кождій того з вЂри прягнет”,
Леч питаю: “Мертвій труп лЂтати чи может?
a вЂра без дЂл мертва, як же то возможет?”
ВЂра єдно єст крило, о єдном несмЂло
крилЂ летЂти, звлаща морем – страшно дЂло.
Прето добродЂтели не єдной потреба,
абысмо залетЂли безпечно до неба.
З тих мЂр и преподобній тут на земли сущи,
як в вигнаню Іоан, названій от Кущи,
Абы могл великоє свЂта сего море
пребыти и попрати свЂтовоє горе,
Для безпечности шесть крил приправил превзятих,
бы достигл серафимов так шестокрилатих.
ВЂру, надЂю, любов взял на бок єдиній,
чистость, послушаніє, убозство – на иній;
А так окрилатЂвши, сам – и юж безпечне –
долетЂв неба, живши до конца статечне.
А от небес своєго тезоименита,
нашего російского вожда знаменита,
Десницею своєю, яко патрон власній,
благославляєт, таков глагол доброгласній
Дая: “Іоане, мнЂ тезоименитій,
малоросійских воинств вож[д]у знаменитій,
Буди благословеній на лЂта премнога,
вшелякую щасливость отбЂрай от бога!
Трема сими крилами, данними ти свишше,
буди благословеній трикратне и лишше!
Єдиним албовЂм крестом значне розширяєш
честь божескую, а другим – врагов устрашаєш,
Третим зась з бозской тебЂ даной благодати
покой в малой отчизнЂ знаєш устрояти.
З христіянского нраву апостолским словом
над все хвалился єси о крестЂ Христовом.
А жеби совершена была память крестна,
даровал бог три знаки тебЂ креста честна;
Три тіє крести знаки тоє призначали,
иж ся троє началства во єдино злучали.
Бог во троици єдиній дал тебЂ єдину
булаву, которая аби трвала вину.
Покорил єй єще д†на болшой подпорЂ
тебе найбарзЂй в своєм мЂютши дозорЂ,
Которому одесную побожность предстоит,
а звиклости своєи все доброє строит,
Бо гди разженоє сердце носит,
чого оним у бога тебЂ не упросит.
Тая сердцем керуєт твоим во все благо,
тая тя сохраняєт от всякого злаго,
Тая тя побудила церкви муровати
И честними ікони благоукрашати.
Тая тя устрояєт учених любити,
а наукам патроном особливим быти,
З которих ростет слава, оздоба, подпора
милой 1 отчизнЂ нашой и утЂха скора.
Тая доведет тебе и самого неба,
кгди ж з тих всЂх учинков неба тебЂ треба.
Иоан 2 Кущник неба тебЂ, Іоану,
спріяю и до неба и до бога о сем непрестанну
Молитву возсилаю, абись был зо мною,
которій трема крести хвалишся и мною.
Пребывал на земли барзо в тЂсном кущи,
не требовалем другов, але нинЂ, сущи
На пространю в небЂ, всЂх тут хощу зрЂти,
всЂх, сопрославляющих бога, прагну мЂти,
А особливе тебе, тезоименита,
пред богом и людми в дЂлех знаменита.
Тилко впред на земли пожий лЂта многа,
а я тобЂ лацно зєднаю у бога”.
То и тим подобная со небес вЂщаєт
преподобній Іоан, кгди благословляєт
Тебе, яко патрон твой, вожд, ясневелможній
малоросійскій гетмане, чулій, осторожній.
1 У рукопису первісне “малой” виправлено на “милой”.
2 У рукопису “Ион”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)