ПРОПАСТЬ
Я кинув там камінь і слухав –
Прогалина тихо ковтнула –
Приповз я і глянув без руху,
Тривога слова всі забула…
Втім, скічка біжить на долину!
Хто здержить? Стрілою майнула
Упала в прогалину синю
І – мовби ніколи не була!..
Я радо б журбу свою кинув,
Що серце від неї холоне,
Хай слід би за нею загинув!
Плитка на се пропасть бездонна.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ЗЕМЛЯ І НЕБО Земля ніколи небом не була! Дощем умита й дрібною сльозою, Вона цвіла… О! Як вона цвіла, Щоб стать назавжди з […]...
- “Хто ж це так із тебе насміяться смів…” Хто ж це так із тебе насміяться смів? Хто у твоє серце ніж загородив? Виростали діти в хаті, як в […]...
- РІДНА МОВА Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть, як стягів красу малинову, як рідного неба блакить. Нехай в твоїм серці […]...
- “Вона була задумлива, як сад…” Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і […]...
- ОДИНАДЦЯТИЛІТНІЙ ЗАКОХАНИЙ Клякса плакса чого плачеш Моя мила поїхала далеко і вже ніколи її не побачу А скільки тобі років Одинадцять Фе […]...
- “Нехай і так, що згину я…” Нехай і так, що згину я, Забутий десь під тином, Що всі мої думки, діла Сліду не лишать, мов та […]...
- “Не сотворив нікому зла…” Не сотворив нікому зла Знайомий мій ніколи. Жона до іншого пішла – Не докоряв ніколи. Розрив нелегко пережив, Не шкодував […]...
- “Вже ночі під листопадом ночують…” Вже ночі під листопадом ночують, Примерзла опустилася латать, І щуки воду слухають – не чують, І снігурі поміж сніжинками летять. […]...
- В КРАЇНУ ПОЕЗІЇ Як зрадить почуття високе І в силу власну втрачу віру – Нап’юсь березового соку І у земну снагу повірю. Пройдуся […]...
- “Недавно вранці, над Тибром…” Недавно вранці, над Тибром, Поблизу Старого Лука, Трапив мене повний погляд Оксамитових очей. Тепер я його впізнала З канви напутної […]...
- Думка (“Тяжко-важко в світі жити…”) Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,- Хоч з гори та в воду! Утопився б молоденький, Щоб […]...
- ТИ НЕ ЗНАЄШ Так до болю, до болю тужно, так безмежно, жагуче жаль, хоч і небо ясне-головокружне, і хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо […]...
- “Потіхи серце прагне…” Потіхи серце прагне; Тоді – відлучуй біль; Тоді – мала відрада Притишує журбу. Тоді – вдавайся спати, Тоді в урочий […]...
- “З серцем, повним смутку-горя…” З серцем, повним смутку-горя, Утомився я ходить І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою втопить. “Хвилі, хвилі! Люту муку […]...
- “Очі – дві волошки в житі…” Очі – дві волошки в житі На Вкраїні, там, у нас. Коси – жмут ясний пшениці На дорозі, там, у […]...
- СМУТОК Ой, ти не знаєш, вже не знаєш, Як високо билося серце, Як пахтіли вуста Страсним цвітом? Вже ніколи, любий, вже […]...
- “Над бідою Твоєю не плачу…” Над бідою Твоєю плачу, Не жаліюсь на долю свою, Хоч і відаю долю ледачу І болючу до сліз – не […]...
- “Вже холоне, замовкає, в’яне…” Вже холоне, замовкає, в’яне Серце… І сльоза скупа – з очей. Та не гасне дух. І дух повстане, Знову крильми […]...
- “Сива стомлена сутінь снігів…” Сива стомлена сутінь снігів, Слід сорочий і лисячий слід. І під крилами хмар-снігурів Сонця зимнього жевріє глід. Сиво як… сивосниву […]...
- “Ти уся, як у сяйві, ішла…” Ти уся, як у сяйві, ішла… Ти ішла під каштанними свічами… І твоє запізніле освідчення: – Я була в тебе […]...
- МІЦЬ Борисові Олійнику Нехай там бетон чи гудрон, Аеродром, космодром, Чи залізнична платформа, Горизонтально, чи вертикально, Або й по діагоналі Будь-яка […]...
- “Встав я, – ранній птах…” І Встав я, – ранній птах, – Зелене диво лебедило, – Ходило літо, вітер пах М’яким зеленим дивом. Встав я, […]...
- СУБОТІВ Десь тут в землі лежить Богданів прах. Я знаю де, та не скажу нікому, Бо віднайдуть, розвіють на вітрах Його […]...
- Синя Птиця То казка довго кажеться… А правда собі тихенько ходить між казок… На березі палили ми багаття із віниччя торішнього… Текла […]...
- І ЦЕЙ ЛИСТОЧОК І цей листочок, Як я, – єдиний: Не був ніколи І знов не прийде, Дитя і плеканець Одної весни. І […]...
- “Ви щасливі, пречистії зорі…” Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова; якби я ваші промені мала, я б ніколи не мовила слова. […]...
- “Побілила вдова Осінь свою хату…” Побілила вдова Осінь свою хату, А сягає її хата аж до неба, Все прибрала – сісти спочивати б, Та підвести […]...
- НЕ ЗОВИ, НЕ МАНИ Не зови, не мани, я не знаю тебе, Ти не ти, ти мара, ти лиш привид, ти сон, В мене […]...
- ДОМБІ І СИН Капітан Катль говорить: То має бути вікопомна ера: Твій Вальтер ущасливить нас обох – Нехай тоді, покинувши свій льох, На […]...
- “Вершнику, де тінь свою полишив?…” Вершнику, де тінь свою полишив? Вже відстав і прохолонув вітер, рушив у зворотній шлях катран, повернула течію ріка небесна. Та […]...
- “Ой, не крийся, природо, не крийся…” Ой, не крийся, природо, не крийся. Що ти в тузі за літом, у тузі. У туманах ти сниш… А чого […]...
- ВІДБЛИСКИ З самого ранку з дня капали сльози Переплакав день лише надвечір Заспокоївся кинув хникати і хлюпати погрози Хусткою втирає очі […]...
- ВЕСНЯНКА “Весна прийшла! Тепло знайшла!” – Кричать дівчатка й хлопчики. “Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь!” – Клопочуться горобчики. Приліз дідок, Зліз на […]...
- СТЕПИ ХЕРСОНЩИНИ Степи Херсонщини, степи родимі, Соломоверхі клуні на току, Розлогі верби в ранішньому димі,- Вас не забуду на своїм віку! Хлюпоче […]...
- ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ Поезія землі не мре ніколи: Коли у спеку, линучи з верхів, Повільно мовкнуть жалощі птахів, – Сюрчанням коник покриває доли. […]...
- КОЛИСКОВА Мiсяць яснесенький Промiнь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пiзнiй бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, […]...
- ТИ ПИШНУ КОСУ РОЗПЛЕЛА СВОЮ Ти пишну косу розплела свою – Нараз війнули пахощі на мене Прив’яле сіно і трава зелена. Ти пишну косу розплела […]...
- “На Лесбосі ніколи не була ти…” На Лесбосі ніколи не була ти, Де ж ти взялась, до чорта, отака, Із ніжними колінами теляти, Яке навік злякалося […]...
- ПАДІННЯ МЕТЕОРИТА То був лише початок, не кінець… І ніч була, й весна, і біла хата. Зорею в шибку стукнув камінець, Він […]...
- СЕРЦЕ Гей, ти, серце, – сонячно гаряче, Гей, ти, серце, – сонцем золоте! Від колиски невгамовна вдача Оселилась з нами і […]...