Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПАДІННЯ МЕТЕОРИТА

То був лише початок, не кінець…
І ніч була, й весна, і біла хата.
Зорею в шибку стукнув камінець,
Він завжди б’є туди, де є дівчата.

У тиші засміялася луна,
І за вікном шелеснули галузки,
І радісно схопилася Вона,
Коли віконце брязнуло на друзки.

Світи вставали в космосі на герць,
Літали метеори і боліди,
А їй одненький снився камінець,
Аби – від білобрисого сусіди.

І залетів, і засвітився їй
Бешкетник довгожданий той і теплий.
Візьми його, долоні обігрій…
І юне серце трепетно отерпло.

…Стара. Сама. Минулося. Давно.
У небі й слід, як мовиться, розтанув.
До неї Всесвіт стукнув у вікно,
Вона ж любові ждала з-за паркану.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

ПАДІННЯ МЕТЕОРИТА - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР