Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Побілила вдова Осінь свою хату…”

Побілила вдова Осінь свою хату,
А сягає її хата аж до неба,
Все прибрала – сісти спочивати б,
Та підвести синім стіни треба.

Розвела з тугою синьку густосиню,
Біля стін, десь понад обріями, ходить
І підводить синявою стіни,
Хороше підмазує – підводить.

Заспівав хтось про осінню синю далеч,
Комусь любо з нею, тужною, кохаться –
Ще синіш підводить Осінь стала,
Ще миліша їй під співи праця.

Прага, 1923

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Побілила вдова Осінь свою хату…” - СТЕФАНОВИЧ ОЛЕКСА