Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Над бідою Твоєю не плачу…”

Над бідою Твоєю плачу,
Не жаліюсь на долю свою,
Хоч і відаю долю ледачу
І болючу до сліз – не втаю.

Хоч і відаю стуму і втому,
І не раз довірився мані, –
Чи ж мені горювати живому,
Завести панахиду мені?

О, ніколи, ніколи, ніколи!
Ми – не вітер плакливий зими,
Ти – зостанешся віддана волі,
Я – на варті Твоєї сурми.

Ні на мить не покинем змагання
І не зрадим тужавих долонь.
Хто завквітчаний квітом кохання,
Той ненависти знає вогонь!

Що густіше довкола стемніє
І поважчає плин кровотеч,
То палкіше у злеті зміцніє
Мій короткий, караючий меч.

1924 (1942)

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)


“Над бідою Твоєю не плачу…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)