“О, як багато я в собі згубив…”

О, як багато я в собі згубив
І як багато загубив у інших,
Коли писав такі холодні вірші
Про те, як я кохану не любив…

Чи був я щирим? Мабуть був у мить,
Коли мені хотілося любить
Й коли мене, здавалось, не любили,
А може й справді, справді не любили.

Одні слова – і різнії серця,
Як однослівна й різна рима ця…

Я був під сонцем, ніби під дощем,
І під дощем я був, немов під сонцем,
Я був свого кохання оборонцем
І відчував якийсь тривожний щем,
Якусь непевну, мовчазну тривогу –
Так, ніби я комусь вказав дорогу,
Котра веде в таку далеку даль,
Якої сам я не сягнув, на жаль.

І жаль мені було свого життя
Без ласки, без пробачень, спочивання,
І так мені хотілось співчування,
Що був жорстоким я без співчуття…

А як любив тебе я, як любив!
(У це тепер ти, мабуть, не повіриш).
Я навіть присвятить тобі не смів
Найкращий, не написанній ще вірш…

(2 votes, average: 3,50 out of 5)

Я уявляв собі смерть не такою я уявляв собі смерть не такою наївно вірив що нестямний оргазм страху рвучко жбурне мене поза межі болю а насправді […]...

“Багато в мене фотографій давніх…” Пам’яті Володимира Затуливітра Багато в мене фотографій давніх, Де подруги мої в далекі дні Не мали ще по жодному виданню, […]...

“Багато небесної сходить краси…” Багато небесної сходить краси на кичери лисі, на наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на […]...

“Так мало нам потрібно й так багато…” Так мало нам потрібно й так багато від неба, від землі і від людей. Росте каміння гостро і шипчато на […]...

“Багато бардів скрашують буття…” Багато бардів скрашують буття! Та мало з них велично поривали Мою уяву, – із похвал навали Виходжу завжди я в […]...

ВОНИ ДЛЯ РЕЧЕННЯ БАГАТО ВАЖАТЬ Загадка Вони для речення багато важать: турботливо обнімуть, як дружки, і вставлені слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем їх. […]...

“Як багато книг про вік планети…” Як багато книг про вік планети Маємо, братове, а проте Ще про неї не знайшли поети В серці Слово правди […]...

“Я мало їв, багато думав…” Я мало їв, багато думав, Ти жирував і мало думав. А в результаті – як же так? – Розумний ти, […]...

“Чекаю дня, коли собі скажу…” Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала. О, як тоді, мабуть, я затужу! І як захочу, щоб вона […]...

ТАК БАГАТО БУЛО НЕВИДИМИХ РЕЧЕЙ Так багато було невидимих речей Без мікро – чи без телескопа, Існували вони лиш у сфері ідей І в казках […]...

“Багато акордів на струнах моїх…” Багато акордів на струнах моїх, Душа їм і ліку не знає, Життя повнозвучно торкається їх І звуки пісень викликає. Ловлю […]...

“Сказав мені гарний чоловік…” Сказав мені гарний чоловік: Час ніби проходить повз вас. Час проходить, а ви залишаєтесь (не міняєтесь). Він ніби прочитав усього […]...

“От і празника діждались…” От і празника діждались, Веселяться люди! А мені, мабуть, ніколи Радощей не буде. Дивлюсь на все, як без очей, Бо […]...

“Жабиний хор не дасть собі спокою…” Жабиний хор не дасть собі спокою, Стави дзвенять, стави дзвенять – гудуть: Не комишем вони, не осокою, – Позаростали струнами, […]...

ПРОХАННЯ Коли забуду я, Коли забуду Свої пісні, Коли не буду я, Коли не буду, – Ти вір мені. У сльози […]...

“Мій дід вівчарив…” Мій дід вівчарив, Про війни гуторив із зятем, Вірив у чари Й до чарки був завзятий. Викохав чотирнадцять дітей І […]...

БАЛАДА ПРО СТРАЧЕНОГО Того вечора вона принесла до нас мисочку грибів. Тихо поставила на лаві. – Просив зварити вчора… Не діждав їсти… Ти […]...

“Я сам собі тісний…” Я сам собі тісний. Словам моїм так тісно, як сонцю в зворохоблених очах. Як в тріщину на древнім обеліску мурашки […]...

ДО НОЧІ О, як давно я не писав вночі, Вважаючи, що ранок – то мудріше. І ранку того стільки літ ждучи, Я […]...

УКРАЇНСЬКИЙ БОРЩ Як же багато вас! – що думаєте тільки про себе. Через те Україна стільки літ по коліна в ганьбі, І […]...

Я був на війні! В сорок першім Мені Не було навіть року, І все ж Я був на війні, У бою жорстокім. Я бачив, […]...

НА РОКОВИНИ СМЕРТІ ШЕВЧЕНКА Умер поет! І струни голосні Порвалися, замовкнули навіки. Ми стали сиротами, і, сумні, Ми понесли у серці жаль великий. І […]...

“Далеко ти, а ніби поблизу…” Далеко ти, а ніби поблизу, В мені твій образ вічно молодіє. Переливаються в твою сльозу, В щасливу мить стрічання і […]...

Весна Я сиджу в саду. Все старе як світ. Сонце, дерева, квіти. Тільки я молодий, Ніби власний онук. Багато-багато внуків, Тому […]...

“Гей, дуби мої – зелені хмарочоси…” Гей, дуби мої – зелені хмарочоси… А мені уже дорога на похил. Карі очі? Гойні брови? Чорні коси?.. Де ж […]...

ЗАКРЕСЛЕНІ РЯДКИ Немов колючий дріт, закреслені рядки, – Мої думки страшні, можливо, найдорожчі. Це слід мого пера, жорстокої руки, Як смерть, всевладної […]...

І ТЕБЕ МЕНІ ЖАЛЬ І ТЕБЕ МЕНІ ЖАЛЬ… І тебе мені жаль, сірий сину півночі, Що ідеш день чи ніч – і не знаєш […]...

“Звичайна собі мить…” Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином. На росах і дощах настояний бузок. Оця реальна мить вже завтра буде спомином, […]...

ЗЕМЛЯКИ Не жаль мені себе, та жаль таких, як я, Що тяжко вік живуть, гарують, наче коні, В зажурі горбляться від […]...

САМ ЗА ДЕРЕВОМ З-за дерева узнаю, що я вже не я, а дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я […]...

САМОТНІСТЬ Часто я самотній, ніби Крузо, Виглядаю із-за обрію кораблів. І думка безпорадно грузне В клейкім баговинні слів. На своєму дикому […]...

ДВОЄ Він із поля вертався не пізно й не рано, Пахло кропом село, полином і катраном. Він любив біля хати в […]...

“Я пригадав собі один стіжок у горах…” Я пригадав собі один стіжок у горах. З молодика сідав на нього срібний порох, А я лежав на нім тихенько, […]...

ЗУСТРІЧ Знову яблуні буйно цвітуть І лунає знайомий мотив: Ви мене й не любили, мабуть, Я ж без вас ані дня […]...

“Гадав собі: забудешся мені “ Гадав собі: забудешся мені – Хай тільки згаснуть літа пломені! Підуть дощі садами сновигати й навчать мене, як жить і […]...

“Прийду до тебе після літ розлуки…” Прийду до тебе після літ розлуки, Як блудний огник з сірого відлогу, Прийду, як ангел смутку і розпуки, Що в […]...

“Мені зоря сіяла нині вранці…” Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать – така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я […]...

ОГІРОЧКИ Дід умер. Попа бабуся В хату запросила, Сама сіла біля діда Та й заголосила: – Ой склав же ти свої […]...

КОН’ЮНКТИВІТ Я дівчину любив, люблю і нині, й вона мені сказала в пізній час: “І сонце й місяць розійшлись в долині… […]...

Мне не жаль, что тобою я не был любим Мне не жаль, что тобою я не был любим,- Я любви не достоин твоей! Мне не жаль, что теперь я […]...

Related posts: