Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







БАЛАДА ПРО СТРАЧЕНОГО

Того вечора вона принесла
до нас мисочку грибів.
Тихо поставила на лаві. –
Просив зварити вчора…
Не діждав їсти…

Ти любив гриби, Василю?
Мабуть, що любив.
Там, де тебе вбили,
Вартою – гриби.

Я іду, збираю,
Раптом – ти стоїш…
Вітер над борами
Сни проніс чиїсь.

Сни в безсонні ночі,
Сни в бездонні дні, –
Афини – це ж очі,-
Гомониш мені.

Кров пішла в ожини,
У глоди сплила.
Не один чужинник
Вмер від їх жала…

Голубі та сиві
Ягоди сумні.
Твердості, Василю,
Сили дай мені.

Мовили ялиці,
Мовили дуби:
На міцних грибницях
Вік ростуть гриби.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


БАЛАДА ПРО СТРАЧЕНОГО - ВЛАД МАРІЯ