ЗИМА
Сном блакитним заснули поля,
і долини, і гори, й діброви.
Одягла білу шубу земля,
білу шубу зимову.
Одлетіли давно журавлі
У південні країни з журбою,
і заснуло зерно у землі,
щоб проснутись весною,
коли очі закриють поля,
затремтять і тополі, і клени,
й скине білую шубу земля
і одягне зелену.
(5 votes, average: 2,00 out of 5)
Related posts:
- Сном блакитним заснули поля Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі […]...
- “В темряві ночі тополі тріпочуть…” В темряві ночі тополі тріпочуть. Тихо зітхає вітрець за вікном. Щось квіточки мов спросоння шепочуть… Боже, коли я засну тихим […]...
- ЗИМА Мете зима! Сніжком тривалим Поля засипала, степи, Укрила землю білим покривалом, – Спи, земле, люлі-люлі, спи! І сплять в пухкім […]...
- КЛЕНИ Схилились два самітні клени, читаючи весни буквар, і знов молюсь землі зеленій зелений сам, немов трава. Оброслий мохом лис учений […]...
- ВЕСНЯНЕ ЗАПИТАННЯ Прилетіли весняні птахи Та й питають: – Чия це земля? Шурхотять сошниками сівалки: – В чию землю кладемо зерно? Явори […]...
- ВЕСНА Й ЗИМА Ходив весною я по квітчаній долині, За кожним ступнем зілля урождало сонце. І я згадав, як по зимі в моїй […]...
- “Пролились небесні сльози…” Пролились небесні сльози На сріблясті верболози. На зелені лопухи, На цей досвіток глухий… І привиділось у сні: Обмолочується сніп, – […]...
- “Лягла зима. Завіяло дороги…” Лягла зима. Завіяло дороги. Тремтять хати від холоду. Клуні Ховають жито миршаве і вбоге, Мороз погрози пише на вікні. О, […]...
- КРИК ДУШІ Ви навчили мене гіпокриз’ї, брехні, Пси, вампіри, раби конвенансу! Оплювали мені мої мрії сніжні, Мою білу, як ангел, романсу!.. Ви […]...
- ЗИМА О мамо, мамо! Хвилі щасні, Неповторима оп’янілість. Твого обличчя чиста совість І пере твоїх солодка білість. Коли, чолом схилившись милим, […]...
- “Лягла зима, і білі солов’ї…” Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали холодними вустами. В холодні землі взулися гаї. І стали біля неба, як стояли. Скоцюрбивсь […]...
- ЯРОВИЙ СОНЕТ Дзвенять сніги лататтям голосів, Хмеліє день, напоєний весною. Запрошучи жайвора на спів, Висока синь прощається з журбою. Не вигасло багаття […]...
- “Ти чудова, як вечір весною…” Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на […]...
- Я СЛАВЛЮ НАРОДЖЕННЯ ЛЕНІНА Весною – сади зелені, Весною – квітують квіти, Весною родився Ленін, Щоб землю весною покрити! Як сонце весняне тепле Розковує […]...
- ЗИМА В дни лета природа роскошно, Как дева младая, цветет И радостно денно и нощно Ликует, пирует, поет. Красуясь в наряде […]...
- ГАЗЕЛА Чого душа моя тремтить, вібрує, як лист тополі? Тільки до сонця, а не до мене, – як лист тополі? Мене […]...
- ІНША ЗИМА Склистий сніг, так схожий на сіль, І не сіється він, а січе, Інших зим незагоєний біль Не зникає з моїх […]...
- “Я тікаю від себе, від муки і втоми…” Я тікаю від себе, від муки і втоми, Від крикливих окатих міст. Я самотній бреду в білу папороть снів, Я […]...
- “Зима… Нема їй ні кінця, ні краю…” Зима… Нема їй ні кінця, ні краю, у сизій хмарі просвітку нема. Струною снігу білий вітер грає. Зима в душі. […]...
- ДАРУВАННЯ Ти з повноти даєш, коли даруєш, На добру згадку про любов і дружбу, Дарунками своїми нікого не купуєш, Не запрягаєш […]...
- РОДОВІД ЗЕРНА На дні правічної могили знайшли історики зерно. Воно не вмерло, не зогнило, в землі поховане давно. Крізь тіло пращура оспале […]...
- ОСІНЬ Давно вже попрощали нас З-під неба журавлі. Пташки замовкли у гаях, І втихло на землі. Вже ліс убрав багровий стрій, […]...
- “Коли ідуть дощі в моїм селі…” Коли ідуть дощі в моїм селі Ростуть тополі, і жита, і діти, Й, на хвильку одірвавшись од землі, Не знають […]...
- “Зима на юге. Далеко зашло…” Зима на юге. Далеко зашло ее вниманье к моему побегу. Мне – поделом. Но югу-то за что? Он слишком юн, […]...
- ЗЕРНО Покладу на долоні зерно: Скільки праці ввібрало воно, Скільки віри і поту святого В цій малесенькій крихті живого! Що ж […]...
- “Зупинюсь у вечоровій тиші…” Зупинюсь у вечоровій тиші, Вслухаюсь, як дихає земля. З кожним днем для мене все рідніші Ці гаї, і ріки, і […]...
- “Хай би гнив я в сирій землі…” Хай би гнив я в сирій землі, Наситивши коріння клена, Щоб шуміла в блакитній млі Снаговита листва зелена. Знала б […]...
- “Ще тільки перше ластів’я – з-під стріхи…” Ще тільки перше ластів’я – з-під стріхи, Й весною не натішилась душа, А сонях на городі в Чабанихи Вже вигинає […]...
- ЗИМА ПОЕТА Пам’яті П. Тичини Відчиняються двері: білих птиць білий вир; в тебе птиці сидять на руках і на віях; білопташшя ув […]...
- ПЕРВІСНИЙ СВІТ Я славлю мить самотності, коли ти за межею міста гомінкого, коли черешні ще не одцвіли, коли ти сам-один. Ніде нікого. […]...
- ЛІСОВА БАЛАДА Старому лісникові не до сну. Гроза! Шибки протяжно деренчать. Тут будь на чатах: як не встежиш, – від блискавки недовго […]...
- НА ЗАХИСТ ЗИМИ На широкі поля, на плити, В тихі парки, в сумні сади Ще не встигла зима ступити, А ми кажемо: “Геть […]...
- Я люблю, коли в листя зелене Я люблю, коли в листя зелене дерева одягає весна, і під вітром хитаються клени, і співає в квітках далина. Ще […]...
- “Чи вам не здається, що гру ви програли, маестро?..” Чи вам не здається, що гру ви програли, маестро? Програли тоді, коли тільки затіяли гру. І спільно із вами у […]...
- УСПЕНІЄ Ішла усміхнена, погожа, Стомилась шепотом трави: Заснула в зіллі Мати Божа; Зійшли роменом рукави. Співати почали тополі І розливатися ставки […]...
- ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
- АВТОПОРТРЕТ “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. “Привітання життя”. З першої книжки […]...
- “Зима ще тільки пред’явля права…” Зима ще тільки пред’явля права на володіння небом і землею, іще не засіва, а посіва, а я стою між осінню […]...
- Andante “Люди – глина співуча…” Отак одчайдушно ходять за мною слова. Кому ж я співатиму, кому я озвуся? Кому розповім ці […]...
- “…ця жінка – музика…” …ця жінка – музика мелодії смеркань і тиша смутку – листя золоте де біла квітка в кришталевій вазі де сон […]...