Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Живих руїн скорботний бранець…”

Живих руїн скорботний бранець,
Я в гори йшов на двін цикад;
На скелі жар, немов спартанець,
Я бравсь, не кидавшись назад.

І там, де повний плід оливи
З каміння пив глибинний сік,
Торкнув я, гордий і щасливий,
Білоколонний арки бік.

Я зрів, – на вирив мармуровий
Ридали маки золоті,
Очима лагоди й любови
Із нав благали всі святі,

Щоб я, дознавши день лунавий,
Крізь їхні спалені уста
Вчув жах османської неслави,
Яку судила людства мета.

Мистрас, 14 серпня 1963 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)

“Живих руїн скорботний бранець…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)