“Я шукаю тебе віддавна…”
Я шукаю тебе віддавна.
Під яким же гербом старим
Ти сховалась, народоправдна,
І велична, як древній Рим?
Де полків тяжкостопі лави,
Корогов малинова мла,
Що прямими шляхами слави
Повновладно, як дзвін, гула?
Де снажна білина палаців,
Гордих арок вельможний лет?..
Наче скарга, з колишніх плаців –
Тільки зелень мутних монет.
Та степи – як німе прокляття!
Неповторна південна даль
Розпалакує снів багаття,
Щоб на душу текла Звіздаль,
І полонить жахним простором
Навіть сонце в трудній плавбі,
Що єдине ласкавим зором
Співчуває моїй тужбі.
1952
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Кожного дня шукаю-відшукую…” Кожного дня шукаю-відшукую форму для дерева, форму для квітки: крона роздмухана вітром, бджілка запліднює квітку. Те і не те джерело, […]...
- Я СЛОВО ШУКАЮ Вітчизно, я слово зелене шукаю в рясному барвінку. Ніхто цього слова за мене сказати не зможе довіку. Це слово з […]...
- ШУКАЮ В ЗОЛОТІ КАШТАНІВ У ранки памороззю ткані, Що ніжно студять втомлене чоло, Шукаю в золоті каштанів, І золото в волосся уплелось. Остання гіркість […]...
- “Шукаю історичну батьківщину…” Шукаю історичну батьківщину, бо нині географії нема: Ярило виглядає із-за тину і спис чужинця вже уп’явся в спину. Весна квітує, […]...
- “Листом тебе не потривожу…” Листом тебе не потривожу І телеграми не пришлю. Забути хочу – і не можу, Хоч вже не знаю, чи люблю. […]...
- “Багаття згасло. В тебе сон пройшов…” Багаття згасло. В тебе сон пройшов. Тікає ніч. Самими нас лишає. – Я так бажаю… – Завше ти бажаєш, – […]...
- Синя Птиця То казка довго кажеться… А правда собі тихенько ходить між казок… На березі палили ми багаття із віниччя торішнього… Текла […]...
- “Я вже ніколи довіку тебе не побачу…” Я вже ніколи довіку тебе не побачу, Земле моя. Не почую гучного Дніпра. Не обійму запорозьку Хортицю козачу, Впавши на […]...
- “Будуччина – у Бога. В Тебе – тільки труд…” Будуччина – у Бога. В Тебе – тільки труд Виснажний, безустанний і відданий. Пророцтв не жди. Не вір. Ото життя […]...
- ВІДЧУЖЕННЯ Мовчання, як провалля, залягло між нами, А ми, як два горби, стовбичимо над ним, Того, що на душі, не висловиш […]...
- “а я тебе уже давно забув” а я тебе давно уже забув чому ж тепер ти знову прилітаєш у літаках пребілих снів на засмучені аеродроми моїх […]...
- “Крізь спогади я знов лечу до тебе…” Крізь спогади я знов лечу до тебе, Нема в пориві тому берегів. В розлогому, розбурханому небі Лежить мій шлях під […]...
- СТЕПИ ХЕРСОНЩИНИ Степи Херсонщини, степи родимі, Соломоверхі клуні на току, Розлогі верби в ранішньому димі,- Вас не забуду на своїм віку! Хлюпоче […]...
- “Стільки в тебе очей…” Стільки в тебе очей, Стільки рук і мозолів, Скільки крапель в Дніпрі І у небі зірок. Ти не падав од […]...
- “Я тягнусь до тебе в ночі й дні останні…” Я тягнусь до тебе в ночі й дні останні, Шепочу до тебе в синю дальню даль. Це журба в коханні, […]...
- У ЛІСІ ОПІВНОЧІ У лісі опівночі спали дерева. Опівночі в лісі горіло багаття. Не спало кохання моє червневе, Кохання болюче, немов прокляття. Земля […]...
- РІДНА МОВА Хоча дорогами без міри Мене долає самота, – Багаття полум’я і віри В душі вітально розквіта. Багаття віри і надії […]...
- “Відмикаю світанок скрипичним ключем…” Відмикаю світанок скрипичним ключем. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Горизонт піднімає багряним плечем день – як нотну сторінку вічності. Що сьогодні? […]...
- “Від тебе, дитинство,- від тебе здаля…” Від тебе, дитинство,- від тебе здаля Приймаю свідоцтва хлоп’ячого сприту: Як вабить напечена сонцем земля Оголену ногу, що ціпками вкрита! […]...
- СПІВ ВІДЛЕТНИХ ЖУРАВЛІВ Як осінні вітри дунуть І на небо хмари сунуть, Попід хмари сумно лине Ключ відлетних журавлів. Хто з них верне, […]...
- “Даремно сняться золоті снопи…” Даремно сняться золоті снопи На незміренно-прадідному полі. Куди втекли Шевченкові тополі І де сховались тирсові степи? Звелів Нептун: “Морями потопи […]...
- “Біля пригаслого багаття…” Біля пригаслого багаття Посеред лугу уночі Згадалось раптом біле плаття І поцілунки при свічі. Незнана сила воскресила На мить якусь […]...
- “3. бо я…” бо я перебреду водою снів шукати за його можливістю водою снів шукати за його присутністю бо я росту бажанням плоті...
- “Уже світає, а ще імла… “ Уже світає, а ще імла… На небі зморшка лягла. – Як зайшла ж мені печаль ! Промінні заори воралися у […]...
- ВИПРАВДАННЯ Даруй вологу, що тремтить на віях, – Я нею спрагле серце орошу. То ти свята для мене, то повія, – […]...
- ЛЮДИНА В АКВАРІУМІ Він був не рибою – людиною. Гаряча кров текла судинами. Та з дивності захмарної занурився в акваріум. Обріс по вуха […]...
- ОГИР Скорбота шалена Степи облягла. Звисають стремена З-під блиску сідла. Де ж вершник? Немає! Лиш огир ірже, Колує, гасає… Нещастя невже? […]...
- ЧИСТА КРИНИЦЯ Довго шукаю – вірю – знайду, Там, де стоять на сторожі тополі Чисту криницю у чистому полі, Чисту криницю у […]...
- “Тебе замкнули в цементнову буду…” Пам’яті Василя Стуса Тебе замкнули в цементову буду І заморозили в льодівнику, Щоб не вергав ти в кожному рядку На […]...
- “Як я люблю тебе? Дозволь ректи…” Як я люблю тебе? Дозволь ректи. Тебе кохаю широко й глибоко, Як тільки може, непідвладна оку, Моя душа чуттями досягти. […]...
- “Хто називав тебе Хвалинським…” Хто називав тебе Хвалинським, Бутне Каспійське море? Невже за те, що – неозоре – Стелилось ти човном ординським? Невже за […]...
- “Тебе впритул – до костей – обікрали…” Тебе впритул – до костей – обікрали, Пограбували всі свої скарби, Що від нестями, сорому й ганьби Горять стидом сибіри […]...
- “Тебе вітаю, сонце стопромінне…” Оксані Лятуринській Тебе вітаю, сонце стопромінне, Моєї плоті омивальний плин, Потужна повінь, що вселадно рине І пориває до сяйних вишин. […]...
- ТЕБЕ ПРИГАДУЄМ ПІСНЯМИ “Цю землю треба сполоскати Дощем вогненним, а тоді, Щоб жати урожай багатий, Втопити поле у воді. Нехай постоїть. Хай помокне. […]...
- “Тебе з корінням вириваю…” Тебе з корінням вириваю, Топчу ногами стовбур твій. Пустий, гірчавий молочаю, На цій землі рости не смій. Покутуй, вороже врожаю! […]...
- ВДОМА Я приходжу додому – все на своїм місці – шафи зачинені, мов очі, повітря німе, немає рожевих місць, що виглядають, […]...
- КУПАЛЬСЬКЕ Одягаю вечір на чоло Голубим гранчастим лазуритом, І cміюсь, i легко йду селом В матіолове, пахуче жито. Де ж воно, […]...
- “В неволі, в самоті немає…” В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать. То сам собі оце шукаю Когось-то, з ним щоб розмовлять, […]...
- ВЕЧІРНІЙ РОЗДУМ Останній промінь посковзнувсь по водах І згас. Пірнуло в Тихий океан Велике сонце – наче Магеланів Червонохресний, давній корабель. І […]...
- “Повні крони осіннього вітру…” Повні крони осіннього вітру, А ріка – золотого безмов’я. В синім небі купаються віти, Пахне в лісі грибами й здоров’ям, […]...