Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ВІЗАНТІЙСЬКІ КРИХТИ (Павло Силенціяр 520 – 575)

І
Не прислухайсь до похвал і не квапся до слави
й багатства.
Будь послідовно твердий, не падай під ноги турбот.
Бурями бите, бездольне, завжди тяжке споконвіку,
Наше непевне життя буйні гойдають вітри.
Міцно стоїть лиш відвага. Ти їй довіряйся!
Мужньо гортаючи хвилі, в море життєйське пливи.

ІІ
Ніжний цілунок Сапфо; духовиті, лілейні обійми;
Полум’я повні уста; серце ж – холодний граніт.
Груди у неї – кордон: нижче сягати не смієш!
Недоторкальну дівочість гідно вона береже.
Боже мій! Стерпіти згагу і не померти з відчаю
Може лиш той, хто зазнав довгих Танталових мук.

Палад Олександрівський (помер 430 р.)

І
Жінка – велика біда, але двічі дає насолоду:
Спершу на ложі кохаль, потім – у лоні труни.

ІІ
Виплід любови, дитя у сім’ї граматиста вродилось –
І чоловічим, жіночим править середній рід.

ІІІ
Друже, якщо з бородою більшає людська премудрість,
Буде й з борідкою цап – наче премудрий Платон.

Серед монахів на Атонській горі, 1966.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

ВІЗАНТІЙСЬКІ КРИХТИ (Павло Силенціяр 520 – 575) - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)